Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №183/579/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/579/26

№ 3/183/259/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Самар

Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Краснокутський С.О., за участю сторін провадження: ОСОБА_1 , захисника Маймор А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №558929 від 04.01.2026 року, 04 січня 2026 року о 20 год. 40 хв., в Дніпропетровській області Самарівський район, м. Перещепине, по вул. Незалежності 40, водій ОСОБА_1 керував мікроавтобусом Мерседес, номерний знак НОМЕР_2 , який своєчасно не пройшов обов`язковий технічний контроль, а також у якого не працювала ліва фара в режимі ближнього світла фар, порушення вчинено повторно протягом року згідно постанови ЕНА 6351801 від 16.12.2025 року, чим порушив вимоги п. 31.3.б, п. 31.4.3 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфікованоза ч. 4 ст. 121 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП не визнає, з протоколом не згодний.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Маймор А.В., в судовому засіданні просила провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на допущені порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та недоведеність обставин викладених у ньому.

Судом досліджені матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №558929 від 04.01.2026 року, рапорт інспектора від 04.01.2026 року, інформаційна довідка від 04.01.2026 року, постанова про накладення стягнення серія ЕНА №6351801 від 16.12.2025 року, диск з відеозаписом.

Вислухавши ОСОБА_1 , захисника Маймор А.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №558929 від 04.01.2026 року ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, а самекерування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, вчинено повторно протягом року, а також у якого не працювала ліва фара в режимі ближнього світла фар.

Відповідно до п. 31.3.б Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до п. 31.4.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних зовнішніх світлових приладів.

Частиною 2 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що транспортний засіб Мерседес, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , належить до транспортних засобів, які відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» підлягають обов`язковому технічному контролю.

Також в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відсутні докази на підтвердження того, що останній керував транспортним засобом, у якого не працювала ліва фара в режимі ближнього світла фар.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Також Європейський суду з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися виключно від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично самим судом.

У пунктах 33 та 34 рішення від 06.02.2025 у справі «Гайдашевський проти України» ЄСПЛ зауважив, що здійснення судом пошуку доказів винуватості особи у вчиненні правопорушення за власною ініціативою, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, надав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 у справі № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, щодо якої її винесено до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.О. Краснокутський