Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №179/2250/25 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/2250/25

провадження № 2/179/309/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області про визнання права власності на домоволодіння та земельні ділянки у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Марківської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області про визнання права власності на домоволодіння та земельні ділянки у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів.

Позивач посилається на те, що на підставі Договору дарування домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Марківського районного нотаріального округу Ченакал Е.Л., 25.11.2003 р. (зареєстровано в реєстрі за №1512) позивачці належить домоволодіння, розташоване на земельній ділянці, площею, розмір якої ще не визначено, за адресою: АДРЕСА_1 (сім).

Право власності на вказаний будинок було зареєстроване в БТІ 22.12.2003 р., реєстраційний номер: 3555998.

Також, на підставі Договору дарування земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Марківського районного нотаріального округу Ченакал Е.Л., 26.12.2003 р. (зареєстровано в реєстрі за №1809) позивачці належить земельна ділянка, площею 0,1577 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (сім).

Право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно: земельна ділянка для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 0,15 га, кадастровий номер 4422555100:06:001:0009; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0077 га, кадастровий номер 4422555100:06:001:0010.

Дата реєстрації земельних ділянок 22.09.2016.

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що місце проживання позивачки зареєстроване за вищевказаною адресою з 27.03.2003.

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія Марківської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області включена до переліку тимчасово окупованих територій.

Під час виїзду з тимчасово окупованої території Луганської області, де ОСОБА_1 постійно проживала до повномасштабного вторгнення, нею було втрачено оригінали вищезазначених договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки. Лишились лише фотокопії документів, які додані до цієї позовної заяви.

При зверненні до ЦНАП Білгород-Дністровської міської територіальної громади Одеської області №02-15/29/7629/4889 від 09.12.2025 мені, як представнику позивача, було відмовлено у видачі дубліката вищезгаданих договорів, у зв`язку із тим, що зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського значення, АРК, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.

Також надіслано запит до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо видачі дубліката даних договорів з нотаріального архіву, у зв`язку з неможливістю звернутись до нотаріуса, який його видав, через місцезнаходження нотаріальної контори на ТОТ.

На запит отримано відповідь від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 36392/44172-26-25/15.1 від 11.11.2025 про те, що документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Ченакал Е.Л. були передані до Луганського обласного державного нотаріального архіву, який знаходився в місті Луганську. Водночас документи, які зберігались у Луганському обласному державному нотаріальному архіві, що знаходився у місті Луганськ, не були вивезені на підконтрольну Уряду України територію. Відомості про стан збереження архіву відсутні. У зв`язку з чим, отримати дублікати договору дарування домоволодіння та договору дарування земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Ченакал Е.Л., наразі не вбачається за можливе.

Ухвалою суду від 08.01.2026 року провадження по справі відкрито.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надавши до суду заяву в якій прохали розглянути справу без їх участі, підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений про судовий розгляд справи належним чином.

Дослідивши докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_1 згідно договору дарування земельної ділянки від 25.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Марківського районного нотаріального округу Ченакал Е.Л., є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 0,15 га, кадастровий номер 4422555100:06:001:0009, яка належала раніше на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. (а. с. 11).

ОСОБА_1 згідно договору дарування земельної ділянки від 25.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Марківського районного нотаріального округу Ченакал Е.Л., є власником домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею, розмір якої ще не визначено, за адресою: АДРЕСА_1 (сім). (а. с. 13).

ОСОБА_1 згідно договору дарування земельної ділянки від серія ВВА №656613 від 25.12.2003 року, реєстраційний №1803, отримала державний акт серії ЛГ №071285 зареєстрований в Книзі записів № 698 та є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, площею 0,0077 га, кадастровий номер 4422555100:06:001:0010. (а. с. 11).

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія Марківської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області включена до переліку тимчасово окупованих територій.

Таким чином, позивач у відповідності до законодавства, на підставі договорів дарування, набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки за цією ж адресою, однак не має можливості отримати дублікати правовстановлюючих документів у зв`язку з втратою, оскільки і нотаріальні архівні установи, і органи БТІ знаходяться на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. (ст. 16 ЦК України)

Позивачкою право власності набуте у 2003 році. Надані позивачкою копії договорів дарування, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту, виданого, органом що здійснював реєстрацію права власності на 2003 рік Марківське БТІ з відповідними відмітками про документ, що підтверджує право власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації домоволодіння. Також, відомості у вказаному документі підтверджують реєстрацією проживання позивача у будинку по теперішній час.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, у постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначається, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Зазначені правові висновки Верховного Суду України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Таким чином, в даному випадку йдеться про підтвердження права власності позивача на зазначене майно, яке було набуте нею на законних підставах, однак потребує захисту у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів на це нерухоме майно та неможливістю на даний час їх відновлення та вирішення цього питання у позасудовому порядку з незалежних від позивача обставин.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач вжив усіх можливих заходів для пошуку та відновлення втрачених документів.

Отже, відновити оригінал чи отримати дублікат правовстановлюючого документа позивач не має можливості.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що обґрунтованими позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на майно.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Марківської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області про визнання права власності на домоволодіння та земельні ділянки у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ою, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на:

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сім),; д1 - ганок; Б - сарай; В сарай; С – сарай; п/г – погріб; вх – вхід в погріб; Ж – гараж; Г – погріб; У – уборна; №1 ворота; №2 – дерев`яна огорожа; №3 – огорожа; №4 – огорожа; №5 – хвіртка; к водогін;

-земельну ділянку для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 0,15 га, кадастровий номер 4422555100:06:001:0009, за адресою: АДРЕСА_1 (сім);

-земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0077 га, кадастровий номер 4422555100:06:001:0010, за адресою: АДРЕСА_1 (сім).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук