Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №208/8043/23 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/8043/23

№ провадження 1-кп/208/130/26

ВИРОК

Іменем України

30 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кам`янське Дніпропетровської області кримінальному провадженні № 12023041160001192 від 16.08.2023 року від 16.08.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Кірова, Херсонської області, громадянина України, професійна технічна освіта, не працює, на утриманні неповнолітні діти відсутні, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий (останній раз) :

15.01.2024 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років та 1 місяць;

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 05.08.2023 в нічний час доби приблизно о 00.00 годині перебував за адресою: м. Кам`янське, вул. Басейна біля будинку №3, де побачив раніше незнайомого йому чоловіка ОСОБА_5 , який лежав біля дерева та спав. Реалізуючи свій раптово виниклий прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно, таємно, керуючись корисливими мотивами та корисливою метою, розуміючи при цьому, що він діє в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з наступними змінами) розуміючи, що своїми діями здійснює незаконне безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон «TECNO Spark 8C 4/64 GB», VC:117234, D/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , вартістю 4498 гривні 00 копійок.

Заволодівши викраденим майном, та утримуючи його при собі, ОСОБА_4 , залишив місце вчинення злочину, в подальшому розпорядився майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 4498,00 гривні.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні злочину при вищезазначених обставин визнав повністю та пояснив суду, що дійсно, як це відображено в обвинувальному акті. 05.08.2023 року о 00.00 годин, побачивши чоловіка який лежав біля дерева та спав. Враховуючи своє скрутне матеріальне становище, дістав з кишені потерпілого мобільний телефон, який був заблокований графічним ключем. На АТБ зустрівся та віддав знайомому на зберігання, який потім пропав, заклав його в ломбард, кошти з нього не отримував. Жалкує про скоєне. Вину свою визнає та щиро кається у скоєному.

Враховуючи те, що усі учасники судового провадження не оспорюють та не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставини справи, і вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині та погоджується з кваліфікацією вчиненого діяння, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення вимог ч.3 ст.349 КПК України, та з огляду на відсутність заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів у даному кримінальному провадженні. Також, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу, винну у вчиненні кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає повне визнання своєї вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання має на меті не тільки кару, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Вид покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визначений безальтернативно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає, і тому суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо тільки шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є раніше судимою особою, скарг за місцем мешкання на останнього не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога він не перебуває, враховує обставини що пом`якшують покарання, та обставин які його обтяжують, принцип індивідуалізації.

При призначенні конкретній особі покарання, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, яка є другорядною, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи особу винного, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямовані на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Також при призначенні остаточного покарання, суд враховує наявність вироку Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.01.2024 року, яким ОСОБА_4 було засуджено за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частині першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

В даній справі покарання ОСОБА_4 слід призначити саме за правилами ч.4 ст.70 КК України, оскільки він винен ще і в інших злочинах, вчинених ним до постановлення вищевказаного вироку Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Отже, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш сурового покарання, призначеного цим вироком більш суворим, призначеним вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.01.2024 року, слід призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

В строк покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати ОСОБА_4 покарання, відбуте частково за попереднім вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.01.2024 року.

Цивільний позов не заявлено.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягнення з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 373-374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене покарання поглинути покаранням, призначеним вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровська область від 15.01.2024 року остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цим вироком, покарання частково відбуте ним за вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.01.2024 рокуз 01 квітня 2025 року до дня набрання цим вироком законної сили.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 серпня 2023 року №208/7637/23 на мобільний телефон «TEСNO Spark 8C4/64 GB», VC: НОМЕР_4 , D/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , скасувати.

Речові докази: оптичний диск №IFPIG36 формату СD-R «DIGITAL» «MULTISPEED 52X, 700МВ, Договір (специфікації до договору фінансового кредиту, закладу) DNZ-14.92831/0.35867 від 05.08.2023 року – зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон «TEСNO Spark 8C4/64 GB», VC:117234, D/N: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , який залишено у потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – залишити у нього.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат пов?язані з проведенням судової товарознавчої експертизи від 21.08.2023 року за №3736 у сумі 200 (двісті) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Кам?янського на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому, прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1