Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №208/15719/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/15719/25

провадження № 2/208/1097/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/15719/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до держави російська федерація, в особі Посольства російської федерації в Польщі про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовом до держави російська федерація, в особі Посольства російської федерації в Польщі про відшкодування моральної шкоди.

Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкав до березня 2022 року у м. Покровськ, Донецької області. Періодично, влітку їздив з дружиною на оздоровлення до Автономної Республіки Крим. Взимку 2014 року війська російської федерації окупували Кримський півострів, а також у квітні 2014 року почалися бойові дії у Донецькій та Луганській областях України. Відстань до лінії фронту від його місця проживання була приблизно 40 км. В період часу від 2014 року по 2022 рік через постійні обстріли та ведення бойових дій він постійно відчував тривогу, оскільки сильно хвилювався за себе та своїх рідних, через що почав часто хворіти, В нього сильно давило у грудях та постіно піднімався тиск.

24 лютого 2022 року російська федерацію вторглася на територію України і почалась війна. Цей день він запам`ятав на все життя, бо були гучні вибухи, звуки літаків. У квітні 2022 року через небезпеку у м. Покровськ, Донецької області, він разом з дружиною ОСОБА_2 переїхали мешкати до знайомих у м. Вінниця, Вінницької області. Всі події завдали його психіці неймовірного негативного впливу, оскільки потрібно було покинути домівку, переїзджати в чуже місто з незнайомими людьми і не визначеність у майбутньому. У квітні 2022 року він з дружиною отримали статус ВПО. Приблизно влiтку 2022р. ситуацiя в Донецькiй областi тимчасово стабiлiзувалася, і вони повернулися додому, але nерiодично через вибухи їздили до знайомих в смт. Олександрiвка та у м .Вiнниця. Через вибухи, якi були в основному вночi, у м. Покровськ, в нього почалось безсоня, запаморочення та біль у грудях.

Останній раз він був у м. Покровськ у серпні 2024 року, фронт наближався, до лінії бойових зіткнень залишилось 15-20 км. Через постійні обстріли він з дружиною вирішили остаточно евакуюватися до м. Вінниця.

Після початку повномасштабної війни на території України його стан здоров`я погіршився, а саме 09.09.2022 року він змушений був звернутися до м. Дніпро з проблемами хребта – запамороченням, головним болем. Після обстеження йому було встановлено діагноз остреохондроз шийного відділення хребта, деформуючого спондіфлозу, унковертебрального артрозу ІІІ ступеня, протрузій МЗД С3-4, С4-5, екструзій МХД С-5-6, С6-7, ускладнених відносним стенозом СМК в сегменте С5-6.

12 грудня 2024 року звернувся для обстеження до ДУ «Інститут серця МОЗ України», де після обстеження було встановлено діагноз: невелика дилятація ЛП. Гіпертрофія МШП в базальному відділі. Дегеративні зміни стулок АК з невеликою АоНд. Дилятація кореня Ао, висхідної Ао та дуги Ао. Дегеративні зміни стілок Мк з невеликою МНд. невелика функцiоеальна ТНд. Таким чином його психологічний стан через бойові дії на Донбасі призхвір до хвороб, яким він на даний час хворіє. Великим психологічним ударом для нього стало те, що 25 червня 2025 року, що його будинок в м. Покровськ повністю зруйнований внаслідок ракетного обстрілу міста з боку російської федерації. Цей факт повністю звів нанівець реабілітацію його здоров`я.

Внаслідок жаху, якого він переніс внаслідок дій російської федерації та і на теперішній час переживає, відсутність житла, поблизу рідних та знайомих, він втратив здоров`я та психічну рівновагу, тому просить суд стягнути з відповідача на його користь спричинену йому моральну шкоду в розмірі 50 000,00 доларів США, що на день звернення д суду по курсу НБУ (42,2034 грн за 1 долар СШВА) дорівнює 2 110 170,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 року цивільну справу №208/15719/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно до відповіді №2124189 від 12.12.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру – за вказаними параметрами особу ОСОБА_1 не знайдено.

Згідно до відповіді №2124197 від 12.12.2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери – ОСОБА_1 як ВПО зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 12.12.2025 року по цивільній справі №208/15719/25 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року по цивільній справі №208/15719/25 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розмішення оголошення про виклик особи на сайт суду, що в розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18 січня 2018 року "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, покладається на російську федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року " Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме: 20 лютого 2014 року.

Верховним Судом у постанові від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19 викладено правову позицію, відповідно до якої після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Окрім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, 24.02.2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди цієї країни бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави.

У відповідності до положень ст. 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» МЗС було розроблено алгоритм дій з питання отримання згоди російської сторони на відмову від судового імунітету держави у зв`язку із розглядом судами України цивільних справ за позовами проти російської федерації, за яким МЗС доручало Посольству України в російській федерації передати до Міністерства закордонних справ російської федерації ноту МЗС з питання отримання згоди російської федерації на відмову від судового імунітету під час розгляду судовими органами України справ за позовами проти російської федерації.

Разом із тим, у зв`язку з порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акту, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 року нотифікувало МЗС російської федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992 року.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в російській федерації та російської федерації в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Комунікація МЗС з органами влади російської федерації також не здійснюється.

Отже, подальше застосування зазначеного вище алгоритму з отримання згоди російської федерації на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.

Окрім того, відповідно до ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як слідує зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.

Також, у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільнеза власною ініціативою чи за зверненням потерпілогоспростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.

У даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниженняемоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість», що зазначена у ст.23 ЦК України, які є оціночними поняттями, та суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди (вказана позиція викладена у Постанові ВС КАС України №750/750/6330/17 від 27 листопада 2019 року).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричиненняправо на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Так, відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Загальновідомо, що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14.12.1974 року акт агресії кваліфікується, зокрема, як вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Загально відомим і таким, що не потребує окремого доведення, є факт, що збройна агресія росії відносно України триває ще з 2014 року, при цьому агресор повністю контролює такі терористичні організації як лнр, днр, тощо, та є відповідальною за їх дії

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

З урахуванням викладеного, звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19, від 18.05.2022 року у справі №760/17232/20-ц, від 12.10.2022 року у справі №463/14365/21, від 12.10.2022 року у справі №463/14366/21, від 28.08.2024 року у справі №686/32571/23.

Як вбачається із довідки № 509-5001284553 від 21.04.2022 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в м. Красноармійську Донецької області та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягу з Державного роеєстру речових прав № 432641727 від 24.06.2025 року ОСОБА_1 є власником частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із консультативного висноку екпсерта клініки «Гарвіс» лікаря консультанта ОСОБА_4 , ОСОБА_1 має МР- картина проявів остеохондрозу шийного відділу хребта, деформуючого спонділозу, унковертебрального артрозу ІІІ ступеня, протрузії МХД С3-4, С45, екструзії МХД С5-6, С6—7, ускладнених відносним стенозом СМК в сегменті С5-6. Потрібна консультація невропатолога.

З наявного в матеріалах справи результату ехокардіографічного обстеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , абмулаторна карта № НОМЕР_1 від 12.12.20254 року, йому встановлено: невелика дилятація ЛП. Гіпертрофія МШП в базальному відділі. Дегеративні зміни стулок АК з невеликою АоНд. Дилятація кореня Ао, висхідної Ао та дуги Ао. Дегеративні зміни стілок Мк з невеликою МНд. Невелика функцiоеальна ТНд.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100040002225 від 26.06.2025 року відкрито кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 щодо знищення країною агресором -російською федерацію майна, а саме будинку , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_3 зазнав душевних страждань, були порушені його нормальні життєві зв`язки, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Його психологічний стан призвів до погіршення стану здоров`я та необхідності проходити додаткові обстеження, лікування та реабілітацію.

Окрім того, протиправними та незаконними діями країни агресора зруйновано майно позивача, що також призвело до сильних душевних страждань, оскільки він втратив взагалі все, що мав.

З огляду на викладене, суд доходить до переконливого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями держави російська федерація.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй). Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

За вказаних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами, суд вважає доведеним та встановленим, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, яка розпочалась із 2014 року, позивач, як громадянин України, був позбавлений звичного ритму життя, факт збройної агресії проти України завдав йому душевного болю, які виразились у сильних душевних стражданнях за своє життя та життя своїх рідних через постійні ракетні обстріли, а також сильні переживання та хвилювання після знищенням російською федерації його майна, що спрчининило істотний вплив на його психічний, фізичний та моральний стан. Беззаперечно, що така подія має непоправний вплив на життя позивача, а її наслідки будуть супроводжувати його упродовж цілого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер допущеного державою російська федерація правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, наслідки отриманих моральних травм, внаслідок цинічних протиправних дій відповідача та підконтрольних йому осіб, що негативно вплинули на подальше життя та здоров`я позивача, суд вважає, що заявлена позивачем сума морального відшкодування підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає сума у розмірі 25 000 доларів США, цілком відповідає принципам розумності та справедливості.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 5 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

З урахуванням часткового задоволення позову, враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в сумі 15 776,25 грн., за позовну заяву про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРIШИВ :

Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація, в особі Посольства російської федерації в Польщі про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація в особі Посольства російської федерації в Польщі про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , фактично проживаючого як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_4 моральну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України у розмірі 1 051 750 (один мільйон п`тдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок., що за офіційним курсом Національного банку України станом на день звернення до суду з позовом (1 долар США - 42,07 грн) еквівалентного 25 000 (тридцять п`ять) доларів США 00 центи.

Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 15 776 (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) гривні 25 копійок за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , фактично проживаючого як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_4 .

Відповідач: російська федерація в особі Посольства російської федерації в Польщі, адреса: Beiwederska 49, 00-594 Wsrszawa, Польща.

Суддя В.Г. Гречана