Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №280/7383/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7383/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року (суддя Прасов О.О., повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року) в справі № 280/7383/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:

визнання протиправними дій щодо нього, а мобілізацію - незаконною;

зобов`язання зняти його з військового обліку після його демобілізації з військової служби в Збройних Силах України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповного встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, неправильного визначення позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що оскільки він станом на 17 березня 2022 року не був військовозобов`язаним та не був резервістом, отже не був особою, яка відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» підлягає призову.

Попри наявний документ про виключення з військового обліку мобілізація відбулася без будь-якої перевірки стану здоров`я або уточнення його військово-облікового статусу. Станом на момент мобілізації він мав жодного офіційного документа, що підтверджував би результати ВЛК і його придатність до військової служби.

Фактично відповідач постановив на військовий облік особу, яка була раніше виключена з військового обліку і постановці повторно не підлягає та безпідставно мобілізував його.

Вважає, що існують всі підстави для визнання дій відповідача протиправними, а мобілізацію - незаконною, а також зобов`язання відповідача зняти його з військового обліку після демобілізації з військової служби в Збройних Силах України.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з посвідченням серія НОМЕР_1 , виданому 27.05.2023 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

У військовому квитку НОМЕР_2 зазначено наступне, зокрема: "17.03.2022р. призваний до Збройних Сил України на підст. Указу Президента України №69/2022р. від 24.02.2022р."; "ЗНЯТИЙ З ОБЛІКУ 14.05.2015р. у ІНФОРМАЦІЯ_1 "; "ПРИЙНЯТИЙ НА ОБЛІК 17.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 "; "ЗНЯТИЙ З ОБЛІКУ 17.03.2022р. по мобілізації"; " 14 травня 2015р. виключений з обліку Шевченківським районним ВК м.Запоріжжя. Діагноз та постанова ВЛК. На підставі статті 38а графи ІІ Розкладу хвороб".

Судом першої інстанції враховано, що позивач був призваний до Збройних сил України 17.03.2022, а з позовною заявою звернувся до суду лише 22.08.2025, тобто майже через 3 роки 6 місяців. За цей час відбулись певні події/юридичні факти.

Судом першої інстанції зауважено, що з матеріалів справи не вбачається однозначної протиправності дій відповідача при призові 17.03.2022 позивача до Збройних сил України, а позивач може бути звільнений з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Наведені обставини стали підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим.

Судом першої інстанції неповно з`ясовані, обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що потягло за собою неправильне вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14 травня 2015 року на підставі висновку військово-лікарської комісії визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до п. а) ст. 38 додатку 1 Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Запис про виключення з військового обліку внесений до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 14 травня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 17 березня 2022 року повторно взято на військовий облік ОСОБА_1 , про що 17 березня 2022 року зроблений запис у військовому квитку.

ОСОБА_1 17 березня 2022 року мобілізовано до Збройних Сил України.

Позивач проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_3 .

Спірним в цій справі є питання правомірності повторного взяття позивача на військовий облік після виключення з військового обліку та призову на військову службу за мобілізацією.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ врегульовано питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Так, за положеннями частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:

які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд;

які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;

які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;

які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;

2) на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

3) на військовий облік резервістів:

які зараховані до військового оперативного резерву;

які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;

резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Приписами частини шостої статті 37 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, оскільки позивач визнаний непридатним до військової служби, він підлягав виключенню з військового обліку.

При цьому до військово-облікового документа позивача відповідачем внесені дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації) станом на березень 2022 року визначав Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 (далі - Порядок № 921).

Відповідно до пункту 43 Порядку № 921 військовозобов`язані протягом семи днів з дня досягнення граничного віку перебування в запасі направляються посадовими особами, відповідальними за ведення військового обліку, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (облікового органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки) для виключення з військового обліку. На підставі відмітки територіального центру комплектування та соціальної підтримки (облікового органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки) у військово-обліковому документі про виключення військовозобов`язаного з військового обліку в його особовій картці робиться відмітка "Виключений з військового обліку за віком".

Військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі та тимчасово не працюють, особисто прибувають до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (облікового органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки) для виключення з військового обліку.

За положеннями пункту 56 Порядку №921 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством.

(...)

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

(...)

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Отже, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

При цьому різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, й не можуть бути повторного взяті чи поновлені на військовому обліку.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 14 травня 2015 року на підставі висновку військово-лікарської комісії визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до п. а) ст. 38 додатку 1 Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Запис про виключення з військового обліку внесений до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 14 травня 2015 року.

Не зважаючи на виключення позивача із військового обліку та відсутність у позивача внаслідок цього статусу військовозобов`язаного, ІНФОРМАЦІЯ_1 17 березня 2022 року повторно взято на військовий облік ОСОБА_1 , про що 17 березня 2022 року зроблений запис у військовому квитку, та 17 березня 2022 року мобілізовано до Збройних Сил України.

Отже, оскільки позивач визнаний непридатним до військової служби, виключений з військового обліку та втратив статус військовозобов`язаного, відповідачем протиправно поновлено його на військовому обліку.

За положеннями частини першої статті 39 Закон №2232-XII в редакції, чинній на час призову позивача за мобілізацією (березень 2022 року), призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

На військову службу під час мобілізації можуть бути призвані особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.

Під час дії особливого періоду військова служба (дія контрактів) для військовослужбовців продовжується у порядку, визначеному частиною дев`ятою статті 23 цього Закону.

У разі оголошення демобілізації звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Враховуючи, що позивач втратив статус військовозобов`язаного, він не міг бути призваний на військову службу під час мобілізації.

Відповідно, є протиправним взяття відповідачем позивача на військовий облік та мобілізацію позивача.

Судом ухвалою від 17 лютого 2026 року судом витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 документи, що підтверджують виключення ОСОБА_1 , з військового обліку 14.05.2015; довідку ВЛК про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби; наказу про мобілізацію ОСОБА_1 у 2022 році; довідку ВЛК, що міститиме результати медичного огляду ОСОБА_1 , а також інформацію про проведені аналізи та обстеження, які підтверджують його придатність або непридатність до військової служби в 2022 році.

Відповідачем надано суду лише карту медичного огляду та обстеження ОСОБА_1 від 14 травня 2025 року, у який міститься запис про непридатність позивача до військової служби із виключенням з військового обліку.

Зважаючи на протиправність поновлення позивача на військовому обліку, суд з урахуванням приписів частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача із поновлення позивача на військовому обліку, а також з мобілізації позивача.

Судом першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 9 КАС України не вжито заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, внаслідок чого судом першої інстанції зроблено висновок, який судом визнано помилковим.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача - зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Частинами третьою - четвертою статті 245 КАС України установлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи зміст позовних вимог, а також приписи частини п`ятої статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, зважаючи на протиправність поновлення позивача на військовому обліку, єдиним ефективним способом захисту порушений прав позивача є зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку після демобілізації.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року в справі № 280/7383/25 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року в справі № 280/7383/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити у справі №280/7383/25 нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення на військовому обліку та мобілізації ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) виключити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) з військового обліку після його демобілізації з військової служби в Збройних Силах України.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 04 травня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов