Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №340/6505/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6505/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року (суддя Петренко О.С.) у справі №340/6505/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0253104-2408-1123-UA35080110000063919 від 15 травня 2024 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0253104-2408-1123-UA35080110000063919 від 15.05.2024.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зауважує, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про те, що він особисто відноситься до сільськогосподарських товаровиробників.

Позивачем не надано доказів тверджень, що ним 01.01.2022 об`єкт нерухомого майна (пташник, площею 2551,4 кв.м) передано безоплатно для використання у сільськогосподарській діяльності створеному ним Фермерському господарству «М.Б.Д.».

Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ «М.Б.Д.» знаходиться в процесі припинення з 21.02.2022 року, що фактично свідчить про відсутність здійснення будь-якої діяльності з боку вказаного підприємства, в тому числі і сільськогосподарської.

Враховуючи те, що однією з ключових підстав, які надають платнику право на пільгу є те, що саме власник об`єкту нерухомості повинен належати до сільськогосподарських виробників, вважає, що позивачем не дотримано вимог абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об`єкти нерухомого майна у складі об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником комплексу будівель та споруд - пташник, нежитлове приміщення, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1111335249) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Петрівської селищної ради №1767/8 від 09.07.2021 року визначена ставка податку 1,5%.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області сформовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №0253104-2408-1123-UA3508011000063919, яким визначено суму податкового зобов`язання 216 617,70 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Суд першої інстанції вважав, що належний позивачу на праві власності об`єкт нерухомості, по якому відповідачем визначено грошове зобов`язання, є будівлею, що може використовуватися у сільськогосподарській діяльності.

Згідно з інформаційними базами ДПС України позивач не є суб`єктом підприємницької діяльності, зокрема, у 2023 році (податковий період, за який нараховане податкове зобов`язання), у позивача не був зареєстрований необхідний вид діяльності (КВЕД) сільськогосподарського товаровиробника.

Позивач є одним з засновників ФГ "М.Б.Д.", основним видом діяльності ФГ "М.Б.Д." є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до рішення засновника ФГ "М.Б.Д." від 31.12.2021 вирішено до складеного капіталу ФГ "М.Б.Д." прийняти нерухоме майно, в тому числі пташник, нежитлове приміщення з реєстраційним номером 1111335249, які розташовані за адресою - АДРЕСА_1 .

Доказів використання зазначеного нерухомого майна не за цільовим призначенням суб`єктом владних повноважень суду не надано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень п.п. "ж" п.п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України, тому дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суми податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 року, прийняте відповідачем протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником комплексу будівель та споруд - пташнику, нежитлове приміщення, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна? ?1111335249) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ГУ ДПС 15 травня 2024 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0253104-2408-1123-UA3508011000063919 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 216617,70 грн за 2023 рік.

Спірним в цій справі є питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, будівель і споруд, які не є об`єктом оподаткування.

Так, абзацом «ж» цього підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним класифікатором будівель та споруд НК 018-2023, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року №3573, (далі - НК 018-2023) установлено, що клас (код 1271) "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" включає будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

За змістом абзацу г) пункту 30.9 статті 30 ПК України звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Відтак, пільга, встановлена абзацом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небудь», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) безпосередньо власником у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначив, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Тобто, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище приписи норми підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можна дійти висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Абзацом одинадцятим статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» (далі - Закон № 2238-ІІІ) визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 23 вересня 2008 року №575-VІ «Про сільськогосподарський перепис» із змінами та доповненнями, виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (абзац восьмий статті 1 Закону №2238-ІІІ).

Коди продукції сільського господарства та пов`язані з ними послуги визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - Класифікатор ДК 016:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року №457.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/ товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (підпункт 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з абзацом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відносять фізичних осіб - підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742-ІV (далі - Закон № 742-ІV) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності (стаття 1 Закону № 742-ІV).

В постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі №380/2434/20 зроблено висновок, що передбачена підпунктом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Позивач є власником об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель та споруд - пташник, нежитлове приміщення, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна? ?1111335249) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є засновником ФГ «М.Б.Д.», основним видом діяльності якого є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Рішенням засновника ФГ «М.Б.Д.»? від 31 грудня 2021 року до складеного капіталу ФГ «М.Б.Д.» прийнято нерухоме майно, в тому числі пташник, нежитлове приміщення з реєстраційним номером 1111335249, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Петрівський район, с. Зелений Гай, вул. Лугова, 71.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року №973-IV, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2025 року у справі №140/33208/23 виснував, співзасновник фермерського господарства, у випадку підтвердження призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим фермерським господарством, не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

За встановленими судом обставинами справи, нерухоме майно, стосовно якого контролюючим органом визначено податкового зобов`язання податковим повідомленням-рішення №0253104-2408-1123-UA35080110000063919 від 15 травня 2024 року, є пташником, що за своєю характеристикою відноситься до класу 1271 ДК 018-2000.

Разом з тим, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування та наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі сільськогосподарського призначення», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «сільськогосподарське призначення», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності, лісівництві та рибному господарстві), а насамперед з використанням будівлі з метою провадження сільськогосподарської діяльності, про що свідчить формулювання «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників».

Суд зауважує, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, абзацом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для ведення сільськогосподарської діяльності, лісівництва та рибного господарства.

Відтак, для застосування пільги, передбаченої абзацом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України позивач має довести, що нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, у спірному періоді використовувалося для ведення сільськогосподарської діяльності.

При цьому сам факт створення позивачем фермерського господарства та передача в його користування нерухомого майна не може вважатися доведенням факту використання цього майна у сільськогосподарській діяльності.

Позивачем не надано до суду належних доказів, зокрема, на виконання ухвали від 23 березня 2026 року, що протягом 2023 року ФГ «М.Б.Д.» здійснювало сільськогосподарську діяльність та використовувало пташник у такій діяльності.

З цього питання суд звертає увагу, що видами економічної діяльності ФГ «М.Б.Д.», внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вантажний автомобільний транспорт; розведення рогатої худоби молочних порід.

Тобто ФГ «М.Б.Д.» не здійснюється діяльність, пов`язана із розведенням свійської птиці (код 01.47).

Також суд вказує, що з 21 лютого 2022 року ФГ «М.Б.Д.» перебуває у стані припинення, протягом 2022-2024 років не подавало податку звітність.

Відтак, відсутні докази, яким підтверджується, що нерухоме майно, яке за своїм прямим призначенням може вважатися таким, що призначене для використання в сільськогосподарській діяльності, фактично використовувалось протягом 2023 року (прямо чи побічно) позивачем у виробництві сільськогосподарської продукції.

Висновок суду першої інстанції, що об`єкт нерухомого майна не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень абз. "ж" пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України та, відповідно, про протиправність податкового повідомлення-рішення, зроблений без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок неврахування відсутності доказів використання нерухомого майна позивачем у виробництві сільськогосподарської продукції.

Зважаючи на встановлені судом обставини та правове регулювання спірного питання, суд визнає правомірним визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковим повідомленням-рішенням №0253104-2408-1123-UA35080110000063919 від 15 травня 2024 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №340/6505/25 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №340/6505/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити у справі №340/6505/25 нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 04 травня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов