Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №160/97/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/97/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в адміністративній справі № 160/97/26 (суддя - Букіна Л.Є.)

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому вона просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми пенсії, що нараховані ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 по справі № 160/26821/21 та на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № №160/6937/24, і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю, за заявою ОСОБА_1 від 17.11.2025 вх.№ 56164/Г-0400-25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми пенсій, що нараховані її померлому чоловіку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю, за заявою ОСОБА_1 від 17.11.2025 вх.№ 56164/Г-0400-25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 , якому за життя нараховані, але не виплачені суми пенсії на виконання відповідних судових актів. Позивачем звернуто увагу на те, що вона у встановленому порядку звернулась до відповідача з заявою про виплату їй неотриманих сум пенсій у зв`язку із смертю її чоловіка, проте відповідач безпідставно відмовив в задоволенні заяви.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 7 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), до заяви про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи подаються, зокрема, документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, передбачені пунктом 13 цього розділу (відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника).

Зазначено, що згідно з паспортом, виданим Красногвардійським РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 22.12.2015, місце реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 . За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 , позивач на день смерті проживала за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 . Також, Пенсійним органом зазначено, що Акт про фактичне проживання/не проживання в квартирі від 27.10.2025 не дає підстав для підтвердження спільного проживання за однією адресою відповідно до пункту 13 розділу II Порядку. Отже, вирішення питання щодо нарахування недоодержаних сум доплат на виконання рішень суду ОСОБА_2 буде можливим після надання документів відповідно до пункту 13 розділу II Порядку № 3-1.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 з 05.05.1990 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 по справі № 160/26821/21, яке набрало законної сили, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання» МВС України по Дніпропетровській області», від 23.07.2021 року №ЗЗ/24/С-3365, про розмір грошового забезпечення розрахувавши всі її грошові складові в розмірі за аналогічною посадою Національної поліції України.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № №160/6937/24, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб від 14.07.2021 №713 у розмірі 2000,00 грн., починаючи з місяця припинення такої доплати.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

В лікарському свідоцтві про смерть № 31 від 02.09.2025 зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем фактичного проживання померлого.

Актом про фактичне місце проживання від 27.10.2025 підтверджується факт проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2000 року по дату смерті ОСОБА_2

17.11.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Листом від 19.12.2025 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність на це законних підстав, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують проживання разом з пенсіонером на день його смерті.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 суми пенсії, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 26 цього Закону, непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).

Частинами 1-3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Отже, Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2023 р. у справі №420/288/21).

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а сформульовано висновок про те, що фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019 у справі №2-а-2727/11/2209, від 07.03.2019 у справі №617/7748/12, від 08.08.2019 у справі №127/2-а-11792/11, від 05.08.2020 по справі № 673/393/19.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402; далі - Порядок №3-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 р. №10-1).

За змістом пункту 3 розділу І Порядку №3-1 заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Відповідно до пунктів 9, 12 розділу ІІ Порядку №3-1 разом із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи: 1) свідоцтво про смерть пенсіонера; 2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника; 3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника). За документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Акту про фактичне місце проживання, складено 27.10.2025, позивач станом на день смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з останнім, а тому, відповідно до статті 61 Закону України №2262, має законне право на отримання недоотриманої пенсії померлого чоловіка.

Позивач 17.11.2025 (не пізніше 6 місяців після смерті чоловіка) звернулась до пенсійного органу із заявою про отримання пенсії свого померлого чоловіка, що нарахована, але невиплачена на час смерті останнього.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у виплаті позивачу пенсії, згідно з ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, як дружині померлого пенсіонера, що проживала разом з ним, недоодержаної у зв`язку з його смертю.

Для належного захисту прав позивача, порушених вказаною відмовою, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача виплатити позивачу відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суму пенсії, що підлягала виплаті та залишилася недоодержаними у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу

адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в адміністративній справі № 160/97/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов