Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №480/9247/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 р.Справа № 480/9247/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 05.03.2026) по справі № 480/9247/25

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Сумьского окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа Державна служба України з безпеки на транспорті, в якій просила суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №79628943 від 24.11.2025, винесену Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до органів державної виконавчої служби надійшла постанова Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ №00007969 від 17.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не сплатила штраф у добровільному порядку, Державна служба України з безпеки на транспорті направила відповідачу заяву про стягнення подвійної суми штрафу у розмірі 17000,00 грн, на підставі якої відповідачем було відкрито виконавче провадження. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки вона не отримувала і не могла отримати постанову серія АВ №00007969 від 17.09.2025 за адресою АДРЕСА_1 , яка зазначена в постанові, оскільки, починаючи з 05.03.2025 вона проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, позивач є фізичною особою - підприємцем, основним видом діяльності якого є вантажний транспорт. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вона також має зареєстровану адресу: АДРЕСА_2 . Отже, оскаржувана постанова була надіслана Державною службою України з безпеки на транспорті за адресою, яка не відповідає фактичному та зареєстрованому місцю проживання позивача, у зв`язку з чим передача постанови на примусове виконання відбулася до моменту початку строку на добровільне виконання.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №79628943 від 24.11.2025, винесену Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті № АВ00007969 від 17.09.2025 була надіслана позивачу за неправильною адресою, у зв`язку з чим вона була позбавлена реальної можливості її оскаржити. У даній справі вручення постанови не відбулося, проте її було передано на виконання 06.11.2025 до моменту початку строку на добровільне виконання. Наведені обставини зумовлюють висновок, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2025 №79628943 є протиправною та підлягає скасуванню.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі № 480/9247/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно враховані норми матеріального та процесуального законодавства з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів та судову практику, яка склалася при вирішенні подібних справ. Постанова серії АВ №0007969 від 17.09.2025, видана Державною службою з безпеки на транспорті, за своїми змістом відповідає пункту 6 частини 1 статті 3 та частині 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець за умов відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Автор скарги зауважує, що судом досліджувалися питання направлення постанови та її складання, що не відноситься до компетенції та обов`язків державного виконавця. У виконавчому документі зазначена дата набрання ним чинності, що унеможливлювало винесення державним виконавцем іншого процесуального рішення, крім постанови про відкриття виконавчого провадження, як це передбачено чинним законодавством. Постанова Укртрансбезпеки набирає законної сили незалежно від того, чи була вона вручена особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції вийшов за межі позову та неправильно встановив обставини справи.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

04.05.2026 до суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті на апеляційну скаргу подала відзив на апеляційну скаргу, в якій третя особа заперечує проти вимог апеляційної скарги. Зазначено, що предметом розгляду справи є правомірність прийнятої постанови про відкриття виконавчого провадження, водночас суд першої інстанції вийшов за межі спору, надав оцінку діям третьої особи щодо правомірності направлення постанови про адміністративне правопорушення. Постанова про адміністративне правопорушення була правомірно направлена на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. При цьому, негативні наслідки неподання або несвоєчасного внесення змін до реєстру не може покладатися на суб`єкта владних повноважень.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 04.05.2026 об 11:30, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову. Позивач та третя особа в судове засідання не з`явились, що в силу вимог частини третьої статті 268, частини другої статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.09.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті прийнято постанову серії АВ №00007969, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення вимог ч.2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. (а.с.10 звор.бік).

Державною службою України з безпеки на транспорті надіслано ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 рекомендованим листом постанову від 17.09.2025 серії АВ №00007969 (а.с.47).

06.10.2025 Укрпоштою повернуто заявнику рекомендоване відправлення із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.48).

06.11.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті надіслано на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про примусове виконання постанови від 17.09.2025 серії АВ №00007969 (а.с.50).

24.11.2025 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євсюковим Олександром Володимировичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 79628943 про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 17000,00 грн (а.с. 61).

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Згідно з частинами першою-другою статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 300-2 КУпАП передбачено, що у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За приписами статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягає виконавчий документ, який набрав законної сили, а у разі оскарження постанови про накладення штрафу така постанова підлягає направленню стягувачем до примусового виконання лише, якщо протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення особою не буде сплачений накладений на нього штраф. При цьому, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

У відповідності до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ №00007969 від 17.09.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Копію зазначеної постанови було надіслано позивачу за адресою АДРЕСА_1 з повідомленням про вручення (а.с.47), проте 13.10.2025 до Державної служби України з безпеки на транспорті повернувся конверт із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.48-49).

З урахуванням правил частини третьої статті 291 КУпАП постанова серії АВ №00007969 від 15.09.2025 набрала законної сили 13.10.2025, з моменту повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Відтак, з моменту набрання законної сили постановою серії АВ №00007969 розпочався десятиденний строк для сплати штрафу в добровільному порядку або оскарження зазначеної постанови, що передбачено статтею 300-2 КУпАП.

Відповідно до поданих третьою особою письмових пояснень під час розгляду події головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, отримано інформацію стосовно відповідальної особи з зазначенням відповідної поштової адреси: АДРЕСА_1, м. Харків, Харквіська обл. Так, за змістом долученого третьою особою листа Головного сервісного центру МВС №14716/0/7-25 від 08.12.2025 згідно з наявною станом на 08.12.2025 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів інформацією, транспортний засіб DAF XF 105.460, з номерним знаком НОМЕР_1 у період з 02.09.2025 по 12.09.2025 та на теперішній час зареєстрований на праві власності на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (зазначена адреса на момент здійснення останньої реєстраційної дії, а саме 14.01.2025).

З метою офіційного з`ясування обставин справи на враховуючи доводи позивача щодо направлення постанови на неправильну адресу, суд першої інстанції зробив запит до ЄДРТЗ, згідно змісту якого відсутні відомості щодо реєстрації позивача за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, позивачем надано витяг з реєстру територіальної громади за змістом якого 05.03.2025 ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.12).

Таким чином, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті АВ №00007969 від 17.09.2025 була надіслана позивачу на неправильну адресу, що позбавило позивача можливості добровільної сплати штрафу та права на оскарження такої постанови (у разі незгоди).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні належні докази набрання законної сили постановою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), у зв`язку з чим виконавче провадження було відкрито передчасно.

Відповідно до правових висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №804/639/18, від 13.10.2021 у справі №640/21854/18, від 27.09.2022 у справі №320/1510/20 та від 26.09.2023 у справі №380/14969/21, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; одним з критеріїв, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що порушення процедури ухвалення акта (рішення) суб`єктом владних повноважень не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Встановлена належна (справедлива) процедура (fair procedures), як складова принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час ухвалення рішень та вчинення дій, що повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Передусім правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

У справі, що розглядається, постанова про накладення адміністративного стягнення не була направлена позивачу, що призвело до безпідставного відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення подвійного розміру накладеного штрафу.

Водночас суд бере до уваги, що за приписами Закону № 1404-VIII органи державної виконавчої служби не наділені повноваженнями перевірки або з`ясування будь-якої інформації щодо виконання судового рішення боржником (у тому числі, перевіряти належність вручення постанови про адміністративне правопорушення) до відкриття виконавчого провадження. Отже, отримавши виконавчий документ у вигляді постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серії АВ №00007969 від 17.09.2025, відповідач в силу вимог закону зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

Зважаючи на викладене, з огляду на факт неналежного вручення боржнику постанови про адміністративне правопорушення, враховуючи відсутність у спірній постанові про відкриття виконавчого провадження такої властивості, як протиправність, колегія суддів дійшла висновку, що належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача є скасування оскаржуваної постанови.

Аналогічний підхід до вирішення спору застосував Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 по справі №480/9247/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови складено 04.05.2026 року