Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №520/1986/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 травня 2026 року справа № 520/1986/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС" (пров. Кузнечний, буд. 8,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61003, код ЄДРПОУ30136834) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 2 під`їзд, поверхи 8-9,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ39792822) третя особа: Харківська міська рада (майдан Конституції, буд. 7,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61003, код ЄДРПОУ04059243) про визнання бездіяльності та дій протиправними, скасування витягів,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить (з урахуванням уточненого позову) :

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, які полягають у використанні під час формування витягів з нормативно-грошової оцінки землі стосовно земельної ділянки 6310138800:01:016:0509 значення коефіцієнту функціонального використання «Кф» у розмірі 3;

- скасувати витяг з нормативно-грошової оцінки землі від 18.09.2019 року № 1408/0/45-19;

- скасувати витяг з нормативно-грошової оцінки землі від 04.05.2020 року № 3593.

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначив, що між ним та Харківською міською радою було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5516 га по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові строком до 01.12.2029 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). В листопаді 2025 року позивачу стало відомо, що Господарським судом Харківської області розглядається справа № 922/3216/25, порушена за позовом Харківської міської ради до ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» про стягнення недоплаченої орендної плати, Харківською міською радою було отримано витяг з нормативно-грошової оцінки землі від 18.09.2019 № 1408/0/45-19, та витяг з нормативно-грошової оцінки землі від 04.05.2020 № 3593, які, на думку позивача, сформовані та видані з порушенням чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 05.03.2026р. відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі.

Ухвалою суду від 05.03.2026р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено Харківську міську раду Харківської області.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа у справі – Харківська міська рада Харківської області, повідомлена належним чином про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою, сформованою в автоматичному режимі за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», пояснень щодо позову або відзиву не надала.

Дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

На підставі рішення 33-ї сесії Харківської міської ради 4 скликання від 22.02.2005р. № 30/05 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам», 07.10.2005р. між Харківською міською радою та позивачем - ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» було укладено договір оренди землі, зареєстрований 07.10.2005 у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) за № 8/8147/058.

Відповідно до умов вищевказаного договору оренди ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» (орендар) було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5516 га по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові строком до 01.12.2029 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) з цільовим призначенням : для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративні, складські, допоміжні будівлі та споруди).

Згідно Відповіді № 2622844 від 20.04.2026р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої судом в порядку збирання доказів, підтверджено, що позивач є власником нежитлових приміщень та будівель за зазначеною вище адресою.

В подальшому вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 6310138800:01:016:0509 з віднесенням ділянки до земель несільськогосподарського призначення – землі обслуговування нежитлових будівель (адміністративні, складські, допоміжні будівлі та споруди)

Пунктом 5 договору оренди № 8/8147/058 передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою № 1531/05 від 21.06.2005 р. становить 2 195 835 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 9 Договору оренди № 8/8147/058, розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить з 2007 року 6 752,18 грн.

02.07.2012 р. до договору оренди № 8/8147/058 було укладено додаткову угоду. Пунктом 5 додаткової угоди до договору оренди № 8/8147/058 передбачено, що нормативна грошова оцінка відповідно до витягу з технічної документації № 952/11 від 20.11.2011 р. становить 5 903 940 грн. Абзацем 2 пункту 9 додаткової угоди передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 28//12 від 23.01.2012 року становить: 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 118,20 грн, або в місяць - 14 759,85 грн., внаслідок чого було визначено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату, як певний відсоток від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, тобто розмір нормативно-грошової оцінки впливає на суму орендної плати.

В подальшому, рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р., у тому числі базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013р. та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України; встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. застосовується з 01 січня 2014 року.

Дана нормативна грошова оцінка застосовувалася до 31.12.2019 р., оскільки з 01.01.2020 року була впроваджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018року, яка затверджена рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 року № 1474/19.

Зазначеним рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 р. № 147/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативно грошової документації оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018, яка становить 639,78 гривень і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

29.09.2025р. Господарським судом Харківської області відкрито провадження у справі № 922/3216/25 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» про стягнення за договором оренди землі заборгованості у розмірі 5 110 983,17 грн. зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові , відповідно до договору оренди землі від 07.10.2005р., зареєстрованого 07.10.2005 за № 88147/05, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків з оплати орендної плати за договором оренди землі від 07.10.2005, зареєстрованого 07.10.2005 за № 88147/05.

Відповідач фактичних обставин справи не заперечував та зазначав, що видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), є обов`язковим і розмір цього коефіцієнта має відповідати Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. Водночас згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162 до Порядку № 489 були внесені зміни, а саме: "У примітках до Додатку 1 цифри "2,0" замінити цифрами "3,0". Наказ набрав чинності 17.07.2018.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно преамбули Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року № 1378-IV (далі Закон № 1378) цей Закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Стаття 5 Закону № 1378 визначає, що залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель та грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 13 Закону № 1378, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності тощо.

Згідно із статтею 18 Закону № 1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частина перша статті 20 Закону № 1378 визначає, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина перша статті 20 Закону № 1378).

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, відповідно до частин першої та третьої статі 23 Закону № 1378, оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25 листопада 2016 року № 489 (далі - Порядок).

Вказаний Порядок передбачає, що під час розрахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів ураховується коефіцієнт функціонального використання земель.

Відповідно до пункту 1. Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, він регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

Пунктом 3 Порядку визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Пункт 2 Розділу ІІ Порядку передбачає, що населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1, яка передбачена в пункті 3. Розділу ІІ Порядку, складовою якої, серед іншого, є коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф.

Отже, згідно приписів чинного законодавства, нормативна грошова оцінка кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку. У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки, які формують нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у спірних витягах №№ 1408/0/45-19 та № 3593 при їх формуванні був застосований коефіцієнт 3 згідно із додатком № 1 вищезазначеного наказу, в якому міститься посилання на примітку, а саме: Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3.

Щодо застосування такої норми щодо визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою, зокрема, визначення розміру плати за землю (ст. 194 Земельного кодексу України).

Статтею 7 Закону № 3613 визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 9 Закону № 3613, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, який здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до статті 15 Закону № 3613 до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема: місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв, нормативна грошова оцінка.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок (стаття 16 Закону № 3613).

Однією з форм надання відомостей з Державного земельного кадастру, що надаються, державними кадастровими реєстраторами, є форма витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру (стаття 38 Закону № 3613).

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6310138800:01:016:0509 була проведена 11.11.2005р., що підтверджується Витягом Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку НВ -9963397222026.

Стаття 202 Земельного кодексу України в редакції 2001 року встановлювала, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:01:016:0509 була зареєстрована шляхом відкриття поземельної книги та державної реєстрації ще до прийняття Закону № 3613 та Порядку № 1051, які набрали чинність 01 січня 2013 року.

Положеннями частини третьої статті 26 Закону № 3613 закріплено, що зміни до відомостей про земельну ділянку вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим законом.

При цьому, будь-яких офіційних доказів про відсутність відомостей про зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відповідач не надав та не вказав, на підставі чого видавались попередні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно зі статтею 11 Закону № 3613 відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Отже, жодним нормативним актом не передбачено скасування, оновлення та/або обов`язок користувачів (орендаторів) земельних ділянок замінювати коди цільового використання землі, внесених до Державного земельного кадастру згідно українського класифікатора цільового використання землі.

Відповідно до статті 20 Закону № 3613 відомості Державного земельного кадастру є офіційними, а внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковими.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №640/20694/19.

При розгляді вказаної справи Верховний Суд вказав, що фактично відповідач своїми діями змінив базу оподаткування для плати за землю та взяв на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень (відповідної міської ради), що має право видавати нормативні акти по встановленню місцевих зборів та податків.

Так, Верховний Суд зазначив, що невнесення відповідними службовими особами відомостей про земельну ділянку не є підставою для застосування вказаного коефіцієнта із значенням 3,0.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. «б» частини другої статті 21 Закону № 3613 «Про «Державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вноситься до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються: на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачено зміна її цільового призначення.

Так, з 15.02.2011 (дати набрання чинності наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, яким затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Наказ № 548, КВЦПЗ 2010), пунктом 2 цього наказу на голову Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальників головних управлінь Держкомзему в областях, містах Києві та Севастополі, керівників підприємств, що належать до сфери управління Держкомзему було покладено зобов`язання забезпечити використання КВЦПЗ 2010 при веденні державного земельного кадастру та державного реєстру земель, функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру.

У свою чергу, жодних обов`язків землевласників або землекористувачів здійснити заміну кодів та найменувань видів цільового використання земельних ділянок, що містяться у відомостях Державного земельного кадастру, на коди та найменування, визначені КВЦПЗ 2010, ані Наказом №548, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом встановлено не було.

Відсутність регламентованих законодавством обов`язків виключає будь-яку відповідальність землевласників або землекористувачів за неподання заяв про заміну кодів та видів цільового призначення земельних ділянок з метою приведення кодів та видів цільового призначення земельних ділянок у відповідність з КВЦПЗ 2010.

Суд звертає увагу, що відповідно до Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок затвердженого Постановою КМ України, від 17.10.2012, № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" код 1.14.2. відповідає коду 03.10 КВЦПЗ.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:01:016:0509 має цільове призначення «03.10. Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку» згідно КВЦПЗ, якому згідно з Додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 відповідає значення коефіцієнту Кф 2,5.

Відомості про земельну ділянку були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру з порушенням вимог пункту 2 наказу Державного комітету України і земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, а також таблиці, що є додатком до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.03.2017 № 22-28- 0.21-404/20-17 «Інформування з питань ведення Державного земельного кадастру», оскільки в частині цільового призначення були внесені відомості не з кодом «03.10. Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку» згідно КВЦПЗ, а з кодом «1.14.2. "Автомобільного транспорту", що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Таким чином відомості в оскаржуваних Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не відповідають дійсності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 42 Додатку 1 елемент «Категорія земель/Цільове призначення земельної ділянки/Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель» (Category Purposelnfo) складається з таких елементів і даних, в яких зазначаються: в елементі «Категорія земель» (Category) - назва категорії земель за їх основним цільовим призначенням згідно з додатком 3 до Порядку; в елементі «Цільове призначення земельної ділянки» (Purpose) - цільове призначення земельної ділянки згідно з документацією із землеустрою, яке визначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: в елементі «Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з документом, що є підставою для набуття права» (Use) - вид використання земельної ділянки, який визначається відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України.

Отже, відповідачем не враховано відомості щодо цільового призначення земельної ділянки за КВЦПЗ, що порушило право позивача, та призвело безпідставного збільшення нормативної грошової оцінки землі, а отже і бази оподаткування.

Таким чином, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

Верховний Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.11.2021р. по справі № 817/1780/17, дійшов висновку що дії з формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можуть бути об`єктом судового оскарження та відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема: від 27.11.2018 у справі № 817/1819/17, від 17.10.2019 у справі № 817/1814/17, від 28.07.2020 у справі № 817/1783/17, від 10.09.2020 у справі № 817/1793/17, від 04.02.2021 у справі № 817/1809/17, від 15.06.2021 у справі №817/1802/17.від 15.07.2021 у справі № 817/1800/17.

При цьому, скасування оскаржуваних витягів забезпечить належний та повний захист прав позивача, що відповідає принципу ефективності судового захисту.

У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Вказані висновки відповідають висновкам Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 2, 9, 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, які полягають у використанні під час формування витягів з нормативно-грошової оцінки землі стосовно земельної ділянки 6310138800:01:016:0509 значення коефіцієнту функціонального використання «Кф» у розмірі 3;

- скасувати витяг з нормативно-грошової оцінки землі від 18.09.2019 року № 1408/0/45-19;

- скасувати витяг з нормативно-грошової оцінки землі від 04.05.2020 року № 3593.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру в Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) на користь ТОВ "ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров