Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №591/2369/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/2369/26

Провадження № 2/591/865/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання – Волкової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми цивільну справу № 591/2369/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2026 року ОСОБА_1 , інтересах якого діє представник – адвокат Супрун Д.В., звернувся до суду з даним позовом та свої вимоги мотивує тим, що з 16 жовтня 1982 року по 17 лютого 2025 року він у трудових відносинах з АТ «Сумихімпром». Відповідач нарахував йому суму заборгованості з виплати заробітної плати станом на день звільнення – 46399,22 грн. В той же час, відповідач відмовляється сплатити йому заборгованість, чим грубо порушує вимоги кодексу законів про працю.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 46399 грн 22 коп.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на 04 травня 2026 року.

07 квітня 2026 року відповідач АТ «Сумихімпром» через систему «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

01 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Супрун Д.В. через систему «Електронний суд» подав заяву про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом. Заява мотивована тим, що отримання позивачем довідки про суму заборгованості зайняло тривалий час, що перевищив рік. Крім того, при зверненнях до колишнього роботодавця позивача постійно запевняли, що кошти мають от-от надійти на рахунки і з усіма працівниками розрахуються. Також просить врахувати, що працівник є наперед слабшою стороною і не так обізнаною в своїх правах та обмеженнях строку звернення до суду за захистом своїх прав, ніж роботодавець, якому вигідно затягнути понад рік, щоб не платити робітнику взагалі.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Супрун Д.В. просить розглянути справу без їхньої участі. Відповідач про причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 жовтня 1982 року по 17 лютого 2025 року працював на різних посадах в АТ «Сумихімпром», після чого був звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі наказу від 17 лютого 2025 року за № 55 (а.с. 5 на звороті – 6).

Згідно з наданого позивачем розрахункового листка за лютий 2025 року відповідач АТ «Сумихімпром» не виплатило позивачу заробітну плату і борг за підприємством станом на кінець лютого 2025 року склав 46399 грн 22 коп., що підтверджується також письмовим повідомленням (а.с. 7).

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно вимог статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

З наведеної норми вбачається, що визначений ч. 2 ст. 233 строк звернення до суду із позовом повинен обраховуватися з дня отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані йому при звільненні.

Водночас, відповідач не надав, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту того, коли саме відповідач вручив позивачу письмове повідомлення про суми, нараховані йому при звільненні. Так, до позовної заяви позивач додав письмове повідомлення про суму, яка належить йому до виплати при звільненні з 17 лютого 2025 року відповідно до ст. 38 КЗпП України та складає 46399 грн 22 коп. (а.с. 7). Однак, вказаний документ не містить дати та підпису позивача, у зв`язку з чим неможливо встановити, коли саме позивач отримав письмове повідомлення про суми, нараховані йому при звільненні.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначив, що отримання ним довідки про суму заборгованості зайняло тривалий час, що перевищив рік. Крім того, при зверненнях до колишнього роботодавця його постійно запевняли, що кошти мають от-от надійти на рахунки і з усіма працівниками розрахуються. Також просить врахувати, що працівник є наперед слабшою стороною і не так обізнаною в своїх правах та обмеженнях строку звернення до суду за захистом своїх прав, ніж роботодавець, якому вигідно затягнути понад рік, щоб не платити робітнику взагалі.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суд виходить з приписів ст.ст. 43, 55 Конституції України про те, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, друга, четверта, сьома статті 43 Основного Закону України). Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України). На переконання суду, враховуючи предмет спору, доводи позивача щодо поважності причин пропуску такого строку, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення такого строку.

Таким чином, ураховуючи обставини того, що станом на день звільнення ОСОБА_1 з роботи заробітна плата у розмірі 46399 грн 22 коп. йому виплачена не була, а також вказана сума заборгованості не виплачена позивачу і станом на день розгляду даної справи в суді, протилежного відповідач не довів, а матеріали справи вказаних доказів не містять, тому вказана сума заборгованості із заробітної плати підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064 грн 96 коп. (3328 грн * 0,4 * 0,8), ураховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76-82, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за позовом до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заробітної плати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 46399 грн 22 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь держави судовий збір в сумі 1064 грн 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумихімпром», адреса: м. Суми вул. Харківська, п/в 12, ЄДРПОУ 05766356.

Повне судове рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова