Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №369/9146/24 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 369/9146/24

Провадження №2/524/1677/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернулося ТОВ «Бізнес Позика» із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 10 вересня 2020 року ОСОБА_2 уклала із ТОВ «Бізнес Позика» договір № 140467-КС-001 в електронній формі, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 12 000 грн., строком на 16 тижнів – до 01.01.2021 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,16632977% в день (фіксована ставка), який зобов`язалася повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Позивач вказав, що відповідач не виконувала умови кредитного договору та станом на 12.05.2024 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 22 151,38 грн., з яких: 6335,90 грн. заборгованість за кредитом та 15 815,48 грн. заборгованість за процентами, яку просили стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєвої І.О. відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

17 липня 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_1 – Гришиної Т.А. подано відзив на позовну заяву, в якому представник висловила свою незгоду з позовом, заперечувала щодо перерахування відповідачу кредиту, щодо погашення відповідачем заборгованості за договором у розмірі 5664,10 грн. Вказала, що приватним виконавцем Крегулом І.І. в рамка виконання виконавчого напису було звернуто стягнення на заробітну плату відповідача. У листопаді 2021 року із заробітної плати відповідача було відраховано 1193,80 грн. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12.11.2023 року визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Дійсна сума боргу наразі невідома. Заявила про застосування строку позовної давності. Просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2025 року цивільну справу передано на розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука за підсудністю. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 грудня 2025 року визначено головуючим - суддю Нестеренка С.Г. Ухвалою судді від 15 січня 2026 року зобов`язано позивача надати суду письмові докази, витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази по справі.

25 січня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, який за змістом є повторення раніше поданого відзиву 17.07.2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

16 березня 2026 року та 10 квітня 2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, що є фактично повторенням викладеного в позовній заяві.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року витребувано письмові докази від позивача та АТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року представнику відповідача було відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

У судове засідання представник позивача не прибув. У позовній заяві просили справу розглядати без участі їх представника, заявлений позов підтримали та просили його задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.

28 квітня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подано додаткові пояснення по справі.

Відповідач та її представник до суду не прибули. Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності відповідача та її представника. Просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

10 вересня 2020 року між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 140467-КС-001 про надання кредиту, який було підписано відповідачем електронним підписом ідентифікатором G-8173.

За п. 1 договору, загальний розмір наданого кредиту становить 12 000,00 грн., строк кредиту - 16 тижні; стандартна процентна ставка в день – 1,16632977%, фіксована; термін дії договору до 01.01.2021 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту – 22 560,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 425,71036605%.

Пунктом 2 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів.

До укладання кредитного договору відповідач ознайомилася із Паспортом кредиту шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-8173, надісланий позичальнику у смс-повідомленні на її телефонний номер НОМЕР_1 .

ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором, перерахувавши грошові кошти у розмірі 12 000 грн. на картку відповідача, що була вказана нею в особистому кабінеті.

Факт перерахування грошових коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 10.09.2020 року, відповідно якої на картку відповідача № НОМЕР_2 …44 були перераховані кошти у розмірі 12 000,00 грн.

Крім того, з наданих АТ «Приватбанк» інформації та виписки про рух коштів по банківським картам, які надійшли до суду 27 квітня 2026 року, постають достовірні обставини перерахування коштів у вказаних розмірах відповідачу.

Зазначені факти та обставини не були спростовані відповідачем та її представником.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул І.І. від 22.07.2021 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 14998 від 22.06.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 815,48 грн.

Постановою цього ж приватного виконавця від 23.07.2021 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , які вона отримувала у ТОВ «Фора».

Стороною відповідача до матеріалів справи додано Звіт про здійснення відрахування у ТОВ «Фора» із заробітної плати за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року у розмірі 1193,82 грн. по виконанню постанови приватного виконавця Крегула І.І. від 23.07.2021 року (а.с. 84).

Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що 10.05.2022 року відповідачем було сплачено 5664,10 грн. заборгованості за тілом кредиту. Відповідачем та її представником у відзиві на позовну заяву факт оплати боргу у розмірі 5664,10 грн. заперечується.

Позивачем на підтвердження оплати суду надано копію платіжної інструкції № 92 від 10.05.2022 року, за якою приватним виконавцем Крегул І.І. на рахунок ТОВ «Бізнес Позика» були перераховані кошти у розмірі 5664,10 грн. із призначенням платежу: погашення боргу у ВП № 66181072 за виконавчий напис 14998, виданий 22.06.2021 року, боржник ОСОБА_2 (а.с. 190).

Згодом, відповідач звернулася до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12.10.2023 року визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 22 червня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 14998 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес Позика» коштів на загальну суму 28 465,48 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Із розрахунку заборгованості постає, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 22 151,38 грн., з яких: 6335,90 грн. заборгованість за кредитом та 15 815,48 грн. заборгованість за процентами.

Відповідач та її представник не спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань відповідача перед позивачем за умовами договору не надали, до позивача із заявою про розірвання кредитного договору відповідач або її представник не зверталися.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений їй у смс-повідомленні на її мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору про надання кредиту від 10.09.2020 року із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який був оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Факт надання кредитних коштів підтверджується копією кредитного договору, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів.

Стороною відповідача у відзиві на позовну заяву заперечувався факт оплати відповідачем 5664,10 грн. заборгованості за кредитним договором. Позивачем на підтвердження факту оплати надано суду копію платіжної інструкції № 92 від 10.05.2022 року, за якою приватним виконавцем Крегул І.І. на рахунок ТОВ «Бізнес Позика» були перераховані кошти у розмірі 5664,10 грн. із призначенням платежу: погашення боргу у ВП № 66181072 за виконавчий напис 14998, виданий 22.06.2021 року, боржник ОСОБА_2 (а.с. 190).

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, суд вбачає наявну заборгованість відповідача у розмірі 22 151,38 грн., з яких: 6335,90 грн. заборгованість за кредитом та 15 815,48 грн. заборгованість за процентами.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.

У даній справі відповідачем не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення кредитного договору від 10.09.2020 року, перерахування кошів на банківську картку відповідача, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки № НОМЕР_3 на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6335,90 грн.

Проте, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, нарахування процентів здійснювалося позивачем по 01.01.2021 року включно (дата повернення кредиту), тобто в межах строку дії договору. Після вказаної дати нарахування процентів позивачем не здійснювалося. Розмір нарахованих, не погашених процентів становить 15 815,48 грн.

Відповідач не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надала власний контррозрахунок боргу. Таким чином, позов цій частині підлягає задоволенню.

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування судом строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Кредитний договір між сторонами було укладено 10.09.2020 року строком на 16 тижнів. Дата повернення кредиту 01.01.2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року» № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Позивач звернувся до суду у травні 2024 року, отже строк позовної давності позивачем не пропущено.

Звідси, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» є обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає задоволенню. Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 22 151,38 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов судом задоволено у повному обсязі. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Сторони у справі не подавали заяви про стягнення будь-яких інших судових витрат.

Даний позов розглянуто в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Бізнес Позика» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 140467-КС-001 від 10.09.2020 року, що виникла станом на 12.05.2024 року, у розмірі 22 151,38 грн., з яких: 6335,90 грн. заборгованість за кредитом та 15 815,48 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позивач: ТОВ «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 26, офіс № 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 04 травня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: