Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №362/5906/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5906/25

Провадження № 1-кп/362/323/26

ВИРОК

Іменем України

04.05.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

його захисника – адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Василькові Київської області матеріали кримінального провадження № 12025116460000040, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Слов`янськ Донецької області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, працюючого водієм автотранспортних засобів міжнародних перевезень ТОВ "Епіцентр К", який має інвалідність 2 групи, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

29 березня 2025 року близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебували на території складів тари Логістичного центру "Калинівка" ТОВ "Епіцентр К", розташованого за адресою: Київська область, Фастівський район, селище Калинівка, вул. Індустріальна, 7. В цей час між вказаними особами на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин відбувся словесний конфлікт.

Під час конфлікту ОСОБА_8 , маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , та реалізуючи свій умисел та мету, спрямовану на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись зі сторони спини від ОСОБА_6 , раптово умисно наніс йому два удари правою та лівою рукою, зібраними в кулак, в праву нижню частину голови, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку, яке відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 заподіяв легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною другою статті 125 КК України.

ІІ. Позиція сторони обвинувачення

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, затвердженому прокурором.

Прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_8 своїми умисними протиправними діями спричинив потерпілому ОСОБА_6 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною другою статті 125 КК України.

Сторона обвинувачення підтвердила свою версію подій доказами, які містяться у письмових документах, висновку експерта, показаннях потерпілого та свідка, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

Під час виступу у судових дебатах прокурор вважав, що стороною обвинувачення надано суду належні, достатні та допустимі докази, які в своїй сукупності доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 . Тож прокурор з огляду на характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, його наслідки, особу обвинуваченого, його пенсійний вік, інвалідність 2 групи, ураховуючи те, що він частково визнав свою провину, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин, просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції частини другої статті 125 КК України. Повідомив суду про відсутність процесуальних витрат та просив вирішити долю речових доказів – медичної документації.

ІІІ. Позиція сторони захисту

Правова позиція сторони захисту відображена в усних показаннях обвинуваченого та виступах під час розгляду цивільного позову та у судових дебатах.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, визнав частково.

Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди не визнав, а в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав частково.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він працює водієм фури-рефрежератора, загрузку фури проводив в місті Харків дерев`яними палетами. Участі в завантаженні та розвантаженні особисто не приймав. Того дня, 29.03.2025, приїхав на розвантаження в логістичний центр ТОВ "Епіцентр К" в Калинівці, відкрив машину, залишив її для розвантаження бригаді вантажників, серед яких був і ОСОБА_6 , а сам пішов в душ, який знаходився за 50 м. Коли повернувся, побачив, що половину палетів вже розвантажили, в цей час вантажники між собою обурювалися щодо поганого завантаження автомобіля, найбільше кричав ОСОБА_6 . Коли вантажники побачили ОСОБА_8 , то почали звинувачувати його у поганому завантаженні палетів та висловлюватися нецензурною лайкою на його адресу. Коли завершилося розвантаження, обвинувачений підійшов до ОСОБА_6 та запитав, чи буде той відповідати за свої слова. У відповідь ОСОБА_6 почав хамити і обвинувачений штовхнув його правою рукою у ліве плече, при цьому вдарити кулаком обвинувачений не міг, оскільки палець на правій руці в нього не згинається повністю в кулак. Дана хвороба пальця в нього вже 2 роки. Після того як обвинувачений штовхнув ОСОБА_6 в плече, останній схопив арматуру та почав бігти за ним та погрожувати йому, у зв`язку з чим обвинувачений зайшов за машину, після чого все закінчилося. Коли вантажники пішли, ОСОБА_8 почав замітати сміття, яке залишилось після розвантаження. Через 20 хвилин до обвинуваченого зателефонували, щоб він з`явився у директора. Коли обвинувачений під`їхав до центрального входу, там стояв директор, керівник охорони і ОСОБА_6 , який вже повідомив їм про конфлікт. Поки обвинувачений почав пояснювати керівництву, що сталося, ОСОБА_6 звернувся до лікаря, на момент огляду у нього нічого не було виявлено, ані нудоти, ані почервоніння. Пізніше обвинувачений з метою залагодження конфлікту на вимогу керівництва звернувся до ОСОБА_6 та запропонував йому 1000 грн., на що ОСОБА_6 відмовився і сказав, щоб обвинувачений дав йому 5000 грн., а інакше він звернеться до суду. Обвинувачений відмовився, вважаючи це несправедливим, оскільки ОСОБА_6 першим розпочав конфлікт, в якому ображав його нецензурною лайкою. Далі приїхала поліція, вони обидва (обвинувачений і потерпілий) написали заяви і обвинувачений поїхав далі працювати. Через деякий час його викликали до слідчого у зв`язку з порушеним кримінальним провадженням. Також повідомив, що дійсно в дитинстві займався греко-римською боротьбою, проте зараз має 2 групу інвалідності. За весь період роботи жодних конфліктів на роботі не було, у тому числі із застосуванням фізичної сили.

В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_8 повідомив, що він перед потерпілим вибачався, а останній перед ним – ні, хоча першим розпочав конфлікт. Сказав, що зі свого боку шкодує про скоєне, більше подібного не повториться, просив суд суворо не карати, оскільки сам він з міста Слов`янська, де через війну втратив квартиру, яка була розбомблена, матір загинула, через що пережив сильні хвилювання. Проти задоволення цивільного позову заперечив. Вважає, що потерпілий серйозних ушкоджень не отримав від його поштовху в плече, натомість, раніше отримав травму на виробництві та хоче полікуватись за його (обвинуваченого) рахунок.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_9 поставив під сумнів фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, надав суду медичні довідки щодо хвороб обвинуваченого. Зазначив, що у обвинуваченого ОСОБА_8 є хвороба, яка заважає йому повноцінно використовувати праву руку, зокрема, його підзахисний тривалий час страждає на остеохондроз правої кістки, яка повністю не відновилася, у зв`язку з чим поставив під сумнів можливість нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень правою рукою, зібраною в кулак, та їх тяжкість. Крім того, з покликанням на слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_10 поставив під сумнів завдання двох ударів обвинуваченим. Звернув увагу суду на Журнал обліку звернень до медичного кабінету ТОВ "Епіцентр К" Логістичного центру "Калинівка", у якому відображено результати первинного огляду ОСОБА_6 та не зафіксовано будь-яких скарг ОСОБА_6 , які б вказували на тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку. Також звернув увагу суду на висновок експерта № 056, з пункту 2 якого вбачається, що у ОСОБА_6 наявні інші захворювання, через які він перебував на стаціонарному лікуванні. Зауважив, що зі слів самого потерпілого вбачається, що він раніше переніс травму на виробництві, що могло вплинути на погіршення його здоров`я.

При призначенні покарання просив врахувати, що ОСОБА_8 є особою похилого віку, пенсіонером, має інвалідність 2 групи, пов`язану з онкологією, те, що конфлікт був спровокований потерпілим ОСОБА_6 , обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, його стан здоров`я, та призначити покарання у виді мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті.

Щодо цивільного позову зазначив, що його підзахисний повністю не визнає цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, оскільки вона не була підтверджена належними та допустимими доказами. В частині стягнення матеріальної шкоди сторона захисту визнає суму в 2749,74 грн., в іншій частині просить відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

ІV. Позиція потерпілого та його представника

Правова позиція потерпілого ОСОБА_6 та його представника відображена в усних показаннях потерпілого, у виступах під час розгляду цивільного позову та у судових дебатах.

Потерпілий ОСОБА_6 надав показання, якими повідомив суду, що раніше, до конфлікту, обвинуваченого не знав. 29 березня 2025 року був на роботі, працюває підсобним робітником в логістичному центрі "Калинівка" на складі тари та обладнання, в його безпосередні обов`язки входить сортування палет (піддонів), розвантаження і завантаження їх у вантажні машини. Працює на даному підприємстві близько півтора року, за цей час ним розвантажено близько тисячі машин. Того дня, 29.03.2025, водій ОСОБА_8 прибув на вантажній машині на склад для розвантаження палет. Оскільки ОСОБА_6 неодноразово доводилось розвантажувати палети, то йому одразу кинулось в очі, що стійки з палетами в автомобілі ОСОБА_8 були розклинені такими ж палетами, тому прийшлося проводити розвантаження вдвічі довше, про що він висловив зауваження водію ОСОБА_8 . Після його зауважень почалася словесна перепалка з ОСОБА_8 , який заперечував свою провину та казав, що це так завантажили палети у місці відправки, на цьому перепалка закінчилася. Вони з іншим робочим почали працювати, врешті-решт розвантажили машину, витратили більше часу, десь 40 хвилин. Потерпілий вже й забув про словесну перепалку, що відбулась з водієм. Пізніше, коли спустився з автонавантажувача на землю, відчув два удари в потилицю та ще подумав, що це впали палети, йому навіть в голову не прийшло, що це водій може вдарити. Після чого ОСОБА_6 упав на коліно, повернувся та побачив як ОСОБА_8 відбіг та заховався за машину. Цю подію бачив його напарник ОСОБА_11 , який, побачивши вчинок ОСОБА_8 , почав кричати йому "що ж ти робиш". Після того ОСОБА_6 підвівся, його напарник ОСОБА_12 допоміг йому дійти до вагончика, по дорозі його нудило, у вагончику він сів, відпочив хвилин 10-15, випив води та одразу пішов у медпункт у зв`язку з поганим самопочуттям. ОСОБА_12 допоміг йому дійти до медпункту, по дорозі його ще раз знудило. У медпункті коротко, не вдаючись у деталі, розповів, яка ситуація сталась, там надали першу медичну допомогу – поміряли тиск, приклали лід до потилиці, дали випити пігулку та зробили укол, лікар розпитала у нього, що сталось, і доповіла керівництву. Після чого прибігли керівники та почали умовляти потерпілого не викликати поліцію. ОСОБА_8 теж підійшов, попросив вибачення та запропонував одну тисячу гривень, на що потерпілий відповів, що хоч би п`ять тисяч дав на лікування, але ОСОБА_8 відмовився. Після цього потерпілий все ж таки викликав поліцію, працівники якої приїхали та опитали його та ОСОБА_8 . Пам`ятає точно, що відчув два удари в потилицю, що також підтвердив свідок цієї події ОСОБА_12 , який все бачив. Поліцейські, коли від потерпілого приймали заяву про вчинене кримінальне правопорушення, деталей не розпитували, зокрема про кількість ударів. В медпункті ОСОБА_6 розповідав, що його нудило, було головокружіння, але чому медсестра не відобразила цього у журналі, йому не відомо.

До лікаря звернувся в той же день 29.03.2025, оскільки відчув погіршення самопочуття. Звернувся спочатку до сімейного лікаря, той записав на прийом до невропатолога, невропатолог порадив лікуватися на стаціонарі, а оскільки в приватній клініці "Супер лікар", де він був на прийомі, не було можливості покласти на стаціонар, то потерпілий звернувся до комунального некомерційного підприємства "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської міської ради (далі – КНП "Василькіська БЛІЛ"), до невропатолога за попереднім записом, яка повідомила йому, що місць зараз на стаціонарі немає, тому порекомендувала полікуватися амбулаторно у Великій Солтанівці. Тож за рекомендацією вказаного невропатолога пройшов курс лікування у Великосолтанівській амбулаторії строком 5 днів, про що є докази в матеріалах справи. Після проходження курсу амбулаторного лікування, знову відвідав невропатолога КНП "Васильківська БЛІЛ", яка повідомила, що вже є місця у стаціонарі, куди його і направила для лікування. У стаціонарі потерпілий перебував на лікуванні з 21.04.2025 по 28.04.2025.

Повідомив, що на підприємстві погано організована робота, зокрема техніка безпеки, не видавали захисні каски, одного разу на нього впали дві палети. Під час повторного допиту уточнив, що від такого падіння палетів травми голови як такої він не отримував, оскільки від палетів закрився руками, в медпункт не звертався, швидку не викликали, ніяких актів про нещасний випадок не складали.

Стосовно заявленого цивільного позову просив задовольнити його в повному обсязі. Стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн. пояснив, що після конфлікту у нього погіршилися стосунки в колективі, з роботодавцем, тому змушений був звільнитися з роботи за згодою сторін. В судовому засіданні долучив до матеріалів справи дублікат квитанції з аптеки "Подорожник" на суму 3998,86 грн. на купівлю ліків. Пояснив суду, що оскільки в судовому засіданні сторона захисту поставила питання про погану якість фіскального чека, з якого не видно які ліки та на яку суму придбавались, він усно звернувся за місцем знаходження аптеки, де йому роздрукували дублікат розрахункового чека (зі службового документа, який зберігається у продавця ліків).

У судових дебатах потерпілий просив суд призначити обвинуваченому покарання відповідно до санкції частини другої статті 125 КК України.

Представник потерпілого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі. Сума матеріальної шкоди підтверджена наданими суду розрахунковими чеками та квитанціями. Суму моральної шкоди пояснив погіршенням у ОСОБА_6 ділової репутації, честі та гідності, у зв`язку з чим він звільнився з роботи.

V. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, які вважали доцільним дослідження доказів в повному обсязі, відповідно до вимог частини другої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) розглянув дане кримінальне провадження з дотриманням принципів кримінального судочинства, направлених на повноту, всебічність і змагальність судового процесу, з дослідженням всіх наданих сторонами кримінального провадження доказів.

Згідно з частиною третьою статті 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень вказаним Кодексом.

В силу статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З урахуванням наведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено в повному обсязі.

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями в судовому засіданні 28.10.2025 та 27.11.2025 потерпілого ОСОБА_6 (викладені вище);

- показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні 27.11.2025 повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_8 не знайомий, а з потерпілим ОСОБА_6 добре знайомий, разом працюють на підприємстві "Епіцентр К" з 2024 року. В кінці березня 2025 року ближче до обіду обвинувачений, який був водієм, привіз на площадку підприємства дерев`яні піддони. Потерпілий ОСОБА_6 , коли побачив як завантажені піддони, зробив обвинуваченому зауваження, що піддони складені неправильно, через що сталася словесна перепалка між ОСОБА_6 та водієм. В цей час свідок з ОСОБА_6 були нагорі (їх підняв автокар), а водій фури – внизу. Після чого вони з ОСОБА_6 почали розвантаження машини, що зайняло близько 40 хвилин, водія не було на місці розвантаження, він відійшов. По закінченню розвантаження водій автокара під`їхав, зняв їх з ОСОБА_6 згори з машини та опустив на землю. В цей час ззаду до ОСОБА_6 підійшов водій фури (обвинувачений) і нічого не кажучи наніс потерпілому ОСОБА_6 два удари в потилицю, лівою та правою рукою, в зв`язку з чим ОСОБА_6 впав на коліна та крикнув ОСОБА_8 "що ти робиш". Свідок ОСОБА_13 в свою чергу теж запитав водія "нащо він таке зробив", на що водій фури відповів, що "хай менше говорить, я в минулому боксер". Свідок допоміг ОСОБА_6 піднятися та дійти до побутового приміщення, де ОСОБА_6 посидів десь 10-15 хвилин, потім сказав, що йому погано, нудить та попросив допомогти дійти до медпункту. По дорозі до медпункту ОСОБА_6 знудило, він відійшов за вагончик, щоб вирвати, але цього вже свідок не бачив. Свідок ОСОБА_13 допоміг потерпілому дістатися до медпункту, де його залишив. Водій фури після інциденту поїхав, ніяким чином їм не допомагав. Інший свідок ОСОБА_10 був в кабіні автокара, боявся навіть вийти з нього. Свідок ОСОБА_13 підтвердив, що на підприємстві погано організована безпека праці, навіть не видавали захисні каски, поки ОСОБА_6 не добився цього, після того як з ним трапився випадок, коли на нього впали палети і він отримав травму голови, але це було ще до того, як свідок почав працювати на цьому підприємстві (працює з 2024 року), тому деталей він не знає;

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.06.2025, згідно з якою 29.03.2025, він, перебуваючи на місці працевлаштування за адресою: АДРЕСА_2 , вивантажував вантаж з фури, при цьому виникла суперечка з водієм фури з приводу порушення правил завантаження, після вивантаження водій фури вдарив ОСОБА_6 у праву бокову ділянку голови (т.1 а.с. 128);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.06.2025 за участю потерпілого ОСОБА_6 разом з додатком у вигляді оптичного диску з відеозаписом події слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 , де потерпілий показує місце, час та обставини події, своє місцерозташування, показує на собі та на статистові як саме обвинувачений ОСОБА_8 наніс йому два удари в задню праву потиличну зону голови та подальші свої дії Також додано постанову про перенесення вказаного відеозапису з первинного носія на оптичний диск DVD-R (т.1 а.с.146-153);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.06.2025 за участю свідка ОСОБА_13 разом з додатком у вигляді оптичного диску з відеозаписом події слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 , де свідок показує місце, час та обставини події, свідком якої він став, розташування учасників події, зокрема, показує місцезнаходження ОСОБА_6 під час отримання тілесних ушкоджень та своє місцезнаходження (за один-півтора метри від ОСОБА_6 ), з якого йому було все видно, показує на статистові як саме обвинувачений ОСОБА_8 наніс два удари лівою та правою рукою, зігнутою в кулак, в задню праву потиличну зону голови ОСОБА_6 . Також додано постанову про перенесення вказаного відеозапису з первинного носія на оптичний диск DVD-R (т.1 а.с.154-161);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.06.2025 за участю свідка ОСОБА_10 разом з додатком у вигляді оптичного диску з відеозаписом події слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 , де свідок показує місце, час та обставини події, свідком якої він став, розташування учасників події, зокрема, показує місцезнаходження ОСОБА_6 під час отримання тілесних ушкоджень, показує на статистові як саме обвинувачений ОСОБА_8 наніс удар в задню праву частину голови ОСОБА_6 , зауваживши при цьому, що бачив вказане боковим зором, оскільки був всередині навантажувача. Також додано постанову про перенесення вказаного відеозапису з первинного носія на оптичний диск DVD-R (т.1 а.с.162-169);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2025 за участю свідка ОСОБА_13 , яким зафіксовано, що свідок ОСОБА_13 впізнав особу на фото № 4 ( ОСОБА_8 ) як водія фури, який наніс ОСОБА_6 два удари руками, зібраними в кулак (т.1 а.с. 170-172);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2025 за участю потерпілого ОСОБА_6 , який вказав на фото під № 3 ( ОСОБА_8 ) як на чоловіка, який 29.03.2025 спричинив йому тілесне ушкодження (т.1 а.с. 173-175);

- висновком експерта № 056 від 09.07.2025 (т.1 а.с.178-180), яким встановлено, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження – струс головного мозку, дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, якими могли бути і руки людини, зібрані в кулак, та які за ступенем тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (більше 6 днів, але менше 21 доби). При цьому експерт зазначив, що подальше перебування ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні пов`язане із загостренням соматичних хвороб – цереброваскулярної хвороби, судинної енцефалопатії, і не може бути прийнятим до уваги при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 могли виникнути за обставин, на які вказують потерпілий та свідки під час проведення слідчих експериментів за їх участю 02.06.2025. Також суд бере до уваги консультативне заключення рентгенолога КОБ СМЕ від 05.06.2025, зміст якого викладено у висновку експерта № 056 (т.1 а.с.179), згідно з яким регрес об`єктивної неврологічної симптоматики при струсі головного мозку до 1-3 тижнів після отримання травми;

- оригіналом амбулаторної карти КНП "Васильківська БЛІЛ" на ім`я ОСОБА_6 , в якій містяться результати відвідування ОСОБА_6 лікарів вказаної лікарні за період з 29.03.2025 по 15.04.2025;

- оригіналом листка лікарських призначень та їх виконання з Великосолтанівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини на ім`я ОСОБА_6 з 02.04 по 07.04.2025;

- оригіналом виписки з медичної карти стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_6 від 28.04.2025 № 2040;

- оригіналом медичної карти стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_6 з 21.04.2025 по 28.04.2025.

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.05.2025;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.07.2025;

- постанову від 05.05.2025 про призначення (зміну) групи дізнавачів сектору дізнання, яким доручено провадження досудового розслідування;

- постанову від 22.04.2025 про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні;

- постанову про зміну визначеної групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів від 28.10.2025;

- постанову від 15.07.2025 про зміну кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні;

- ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2025 щодо зобов`язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування;

- протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.03.2025 від ОСОБА_8 ;

- висновок експертного дослідження № 045 від 12.06.2025 гр. ОСОБА_6 , в якому першопочатково встановлено згідно медичних даних, що мав місце: струс головного мозку у ОСОБА_6 . Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли бути спричинені в строк та за обставин, на які вказував обстежуваний;

- ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2025 про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у приміщенні КНП "Васильківська БЛІЛ";

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.05.2025, яким було вилучено медичну картку стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_6 ;

- протокол огляду предмету від 22.05.2025, в якому зафіксовано, що предметом огляду є медична карта стаціонарного хворого № 2094/441/2636 на ім`я ОСОБА_6 , в якій зафіксовано перебування хворого на стаціонарному лікуванні з 21.04.2025 по 28.04.2025 у неврологічному відділенні Васильківської БЛІЛ з діагнозом: основний ЦВХ, супутній – гіпертонічна енцефалопатія. Струс головного мозку;

- постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 22.05.2025, якою медичну документацію на ім`я ОСОБА_6 , а саме медичну карту стаціонарного хворого за №2094/441/2636, визнано речовим доказом;

- постанову про призначення судово-медичної експертизи від 13.06.2025, якою призначено судово-медичну експертизу у кримінальному провадженні №12025116460000040 від 22.04.2025 за даними судово-медичного обстеження та медичною документацією на ім`я ОСОБА_6 ;

- постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 18.07.2025, якою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025116460000040 від 22.04.2025 медичну карту амбулаторного хворого, оригінал виписки із медичної карти стаціонарного хворого та листок лікарських призначень на ім`я ОСОБА_6 ;

- інші документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 .

Судом також досліджено витребувані за клопотанням учасників судового провадження документи:

- лист-відповідь ТОВ "Епіцентр К" від 26.09.2025 № 2503/ТВ з доданими копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_8 та довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_8 за період з 01.01.2025 по 30.08.2025 (т.2 а.с. 7-9);

- лист-відповідь Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану громадян у Білоцерківському районі Київської області від 14.11.2025 № 30.1-28/1840 разом з копією актового запису № 00054761473 від 14.11.2025 про смерть ОСОБА_10 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який був свідком у даному кримінальному провадженні (т.2 а.с.57-62);

- лист-відповідь представника ТОВ "Епіцентр К" (вх.№ 7194 від 11.03.2026), яким на запит суду повідомлено, що ОСОБА_6 був прийнятий на роботу на посаду підсобного робітника з 26.01.2024 і звільнений 06.11.2025 за угодою сторін. Також повідомлено, що за весь період здійснення ОСОБА_6 своїх трудових обов`язків з ним не траплялось жодних нещасних випадків та не отримувались травми внаслідок подій, про які запитувалось, і жодних пов`язаних з цим звернень від ОСОБА_6 для надання йому медичної допомоги за період виконання ним трудових обов`язків не зафіксовано. Аналогічну відповідь надано на запит адвоката ОСОБА_9 (т.2 а.с.124-135).

VI. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, вину обвинуваченого та інші обставини, зазначені у статті 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому статтею 93 КПК України, жодних обставин, передбачених статтею 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд також враховує стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом, який в контексті рішень Європейського суду з прав людини означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Щодо доводів сторони захисту.

У суду немає обґрунтованих підстав вважати, що будь-хто з допитаних: потерпілий чи свідок сторони обвинувачення ОСОБА_13 оговорює обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин.

Показання потерпілого ОСОБА_6 суд визнає чіткими та послідовними, вказані показання потерпілого підтверджуються іншими, зібраними у справі доказами та сумнівів у їх правдивості не викликають. Слід також зазначити, що потерпілий ОСОБА_6 допитаний судом в порядку статті 353 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань; а обвинувачений ОСОБА_8 , заперечуючи факт нанесення ним ударів в голову обвинуваченого, обрав необхідну для захисту позицію та жодної відповідальності за показання, надані в судовому засіданні не несе і нести не може, а відтак лише за наявності відмінних від показань потерпілого показань обвинуваченого недостатньо для того, щоб вважати, що потерпілий ввів суд в оману та дав неправдиві свідчення.

Заперечення стороною захисту механізму нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим, їх кількості та тяжкості не беруться судом до уваги, оскільки факт завдання потерпілому двох ударів правою та лівою рукою, зібраною в кулак, в праву нижню частину голови підтвердив свідок ОСОБА_13 , який був очевидцем події, знаходячись на відстані до 1,5 метри від потерпілого, та сам потерпілий, їх показання узгоджуються зі слідчими експериментами за їх участю. Посилання сторони захисту на слідчий експеримент за участю іншого свідка ОСОБА_10 (який у зв`язку зі смертю не надавав показань безпосередньо в суді), на якому він вказував лише на один удар в праву нижню частину голови потерпілого, спростовуються тим самим слідчим експериментом, під час якого свідок ОСОБА_10 не міг детально показати механізм завдання удару обвинуваченим, так як бачив подію боковим зором, перебуваючи всередині навантажувача.

Посилання сторони захисту на хворобу обвинуваченого, яка заважає йому повноцінно використовувати праву руку, суд оцінює критично з огляду на трудову діяльність обвинуваченого, а саме роботу водієм автотранспортних засобів міжнародних перевезень. Крім того, зазначена хвороба не спростовує факту та можливості нанесення обвинуваченим самого удару, який бачили свідки.

Незазначення працівником медпункту у Журналі обліку звернень до медичного кабінету ТОВ "Епіцентр К" Логістичного центру "Калинівка" будь-яких зовнішніх ознак отриманих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не свідчить про відсутність у нього таких ушкоджень, зокрема струсу головного мозку, адже ОСОБА_6 звернувся до медпункту саме для надання медичної допомоги, і така допомога була надана, про що зазначено в указаному Журналі. Наявність у потерпілого ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження у вигляді струсу головного мозку,що спричинило короткочасний розлад здоров`я, встановлено висновком експерта, який попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків, а його висновок містить опис досліджень та мотивацію відповідей на поставлені питання.

Посилання сторони захисту на отримання потерпілим виробничої травми ще до події кримінального правопорушення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені наведеними вище доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог статті 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд вважає із достовірністю встановленими та доведеними викладені у вироку фактичні обставини та доведеною вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке суд кваліфікує за частиною другою статті 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

VІІ. Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина друга статті 50 КК України). Суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 125 КК України, в силу статті 12 КК України є кримінальним проступком.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд не вбачає.

Дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, суд установив, що він має повну середню освіту, одружений, має зареєстроване місце проживання, є пенсіонером та особою з інвалідністю другої групи (загальне захворювання), позитивно характеризується за місцем роботи в ТОВ "Епіцентр К", де працює на посаді водія автотранспортних засобів міжнародних перевезень, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин та ступеня тяжкості кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого під час вчинення кримінального проступку і після нього, відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання, зважаючи на особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, матеріальний стан, те, що він до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліку в лікаря психіатра та/або нарколога не перебуває, має виключно позитивні характеристики за місцем роботи, з огляду на позицію прокурора та потерпілого, висловлену в судових дебатах, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, беручи до уваги обумовлену статтею 50 КК України мету покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини другої статті 125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_8 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме меті покарання, принципам гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

VІІІ. Вирішення цивільного позову

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 , заявленого в рамках даного кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Цивільний позов обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_6 завдані легкі тілесні ушкодження, на дату подання цивільного позову ним понесені витрати на медичні обстеження та ліки в сумі 8235 (вісім тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 85 коп (квитанції додано). Крім того, позивач зазначив, що після отриманих ним тілесних ушкоджень став почувати себе гірше, з`явилися потемніння в очах, головні болі, запаморочення, нудота, що призводить до дискомфорту у повсякденному житті, частих звернень до лікарів, що в сукупності спричиняє фізичні, душевні, психічні страждання. У зв`язку з цим вважає, що кримінальним правопорушенням потерпілому завдано моральної шкоди, пов`язаної із погіршенням стану здоров`я, зниженням ступеня престижу, ділової репутації, звільненням з роботи, яку він оцінює у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн. Вважає, що саме така сума відшкодування зможе покрити подальші витрати на медичні обстеження, придбання ліків, відновлення нормального життя, престижу, ділової репутації, покращення фізичного та психічного стану потерпілого. Ця сума включає в себе покриття фізичного болю та душевного страждання, яких потерпілий зазнав через ушкодження здоров`я та протиправну поведінку потерпілого.

В судовому засіданні потерпілий та його представник позовні вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву захисник заперечив щодо задоволення моральної шкоди в повному обсязі через її необґрунтованість, крім того, вважає її надмірно завищеною та несправедливою. Щодо відшкодування матеріальної шкоди просив задовольнити позовні вимоги частково на суму 2749,74 грн., що підтверджена належними доказами (платіжними документами), в решті позовних вимог просив відмовити за безпідставністю, оскільки необхідність придбання ліків не підтверджено лікарськими призначеннями, а перебування на стаціонарному лікуванні взагалі не враховано експертом при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки пов`язане із загостренням соматичних хвороб – цереброваскулярної хвороби, судинної енцефалопатії, а не зі струсом головного мозку.

У судовому засідання обвинувачений та його захисник підтримали позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Вирішуючи питання щодо пред`явленого позивачем (потерпілим) ОСОБА_6 цивільного позову про стягнення з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_8 майнової шкоди у розмірі 8 235,85 грн., моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., суд враховує таке.

Згідно зі статтею 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1177 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Вирішуючи позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Так, на підтвердження заявленого позивачем (потерпілим) ОСОБА_6 розміру заподіяної йому матеріальної шкоди суду надано копії чеків на придбання лікарських препаратів, проведення обстеження, акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які суд бере до уваги, як належні та допустимі докази.

Призначення ліків на суму 1487,25 грн. згідно з розрахунковим чеком від 01.04.2025 (т.1 а.с.53) підтверджується листком лікарських призначень Великосолтанівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини на ім`я ОСОБА_6 та їх виконання з 02.04.2025 по 07.04.2025 (т.1 а.с.49 та оригінал вказаного листка).

На заміну фіскальному чеку від 21.04.2025 (т.1 а.с.53) поганої якості потерпілим надано дублікат розрахункового чека (зі службового документа, який зберігався у продавця ліків) на суму 3998,86 грн. Усі оплачені згідно з вказаним чеком ліки призначені потерпілому під час стаціонарного лікування у КНП "Васильківська БЛІЛ", що відображено у відповідному листі призначення, що міститься в медичній карті стаціонарного хворого КНП "Васильківська БЛІЛ" на ім`я ОСОБА_6 (т.1 а.с.91-93 та оригіналі), в епікризі (виписці) з медичної карти стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_6 № 2094/441/2636 (т.1 а.с. 98 та оригіналі).

Не дивлячись на те, що у висновку експерта не враховано період стаціонарного лікування ОСОБА_6 для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки він пов`язаний із загостренням соматичних хвороб, водночас, як вбачається з вказаних медичної карти та епікризу (виписки) із медичної карти стаціонарного хворого, лікування ОСОБА_6 на стаціонарі у період з 21.04.2025 по 28.04.2025 пов`язане, серед іншого, із станом перенесеної закритої черепно-мозкової травми (29.03.2025) та струсом головного мозку, тобто пов`язане із відновленням здоров`я потерпілим внаслідок перенесеної травми.

Відтак, витрати на лікування позивача у сумі 8235,85 грн. підлягають стягненню з відповідача (обвинуваченого) на користь позивача (потерпілого) в повному обсязі.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд погоджується з доводами потерпілого, що протиправна винна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 , внаслідок якої ОСОБА_6 було спричинено легкі тілесні ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров`я, перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з істотними негативними змінами в його житті, що в розумінні статті 23 ЦК України є моральною шкодою.

Суд приймає до уваги, що завдана позивачу моральна шкода є очевидною та полягає у душевних та психоемоційних стражданнях, негативних змінах у його житті, пов`язаних з відчуттям фізичного болю, погіршенням стану його здоров`я, докладанням певних зусиль для відновлення свого здоров`я, частішими відвідуваннями лікарів, тимчасовим порушенням нормальних життєвих зв`язків, зокрема з колегами по роботі.

Оскільки закон не містить чітких приписів щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то оцінюючи розмір позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 суд враховує обставини цієї справи, а саме: характер правопорушення та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, встановлену в ході судового розгляду вину обвинуваченого, характер, обсяг і тривалість фізичних, душевних та моральних страждань ОСОБА_6 , який в результаті неправомірних дій ОСОБА_8 отримав легкі тілесні ушкодження, зазнав фізичного болю, тому з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 20 000 гривень. Потерпілим не доведено перед судом заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі, заявленому з позові. Відтак, зазначений розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, з іншого.

При цьому суд роз`яснює потерпілому, що відшкодування моральної шкоди не пов`язано з витратами на лікування та реабілітацію, які потерпілий може понести у майбутньому. За наявності відповідних підстав потерпілий зможе відшкодувати понесені ним витрати в майбутньому в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.

ІХ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

На підставі викладеного та статей 50, 65-67, 125 КК України, керуючись статтями 100, 126-129, 368-371, 374, 394, 532, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

2. Цивільний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 8 235 (вісім тисяч двісті тридцять п`ять) гривень 85 копійок та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

4. В задоволені позову в іншій частині - відмовити.

5. Речові докази у кримінальному провадженні – медичну документацію на ім`я ОСОБА_6 , а саме медичну карту стаціонарного хворого за № 2094/441/2636 на 20-ти аркушах та трьох аналізів в прошитому стані, медичну карту амбулаторного хворого з вкладеним в ній оригіналом виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2094/441/2636 на 1-му аркуші та листок лікарських призначень на 1-му аркуші, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, – після набрання вироком законної сили повернути до закладу охорони здоров`я – комунального некомерційного підприємства "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Васильківської міської ради.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1