Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №520/27216/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 р. № 520/27216/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації (майдан Свободи, буд.5, Держпром,4 під., кім. 20, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код 04014080) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби(майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 10 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 40478572), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати п.1 вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби 202017-14/3290-2025 від 03.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що п.1 вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби від 03.07.2025 № 202017-14/3290-2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача надано відзив на позов, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації (далі по тексту - Позивач, Департамент) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку.

Північно-східним офісом Держаудитслужби (далі - Відповідач) протягом періоду з 25.02.2025 по 19.04.2025 була проведена планова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2023 по 31.12.2024.

За результатами ревізії було складено акт планової ревізії № 202017-07/08 від 26.05.2025 (далі акт ревізії).

Акт ревізії було підписано Позивачем із застереженнями (запереченнями).

Позивач направив Відповідачу заперечення на акт ревізії, які частково прийняті та враховані.

03.07.2025 Відповідач заявив вимогу № 202017-14/3290-2025 «Щодо усунення порушень законодавства» (далі вимога від 03.07.2025), у якій викладений висновок про встановлення наступних порушень законодавства, які не усунуті станом на день її винесення, а саме:

В порушення вимог пункту 5.34 Кошторисних норм України «Настанова щодо визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 Nє 281 (далі - настанова від 01.11.2021 Nє 281), пункту 197.15 статті 197 розділу V Податкового кодексу України при проведенні аварійно-відновлювальних робіт (капітальний ремонт) багатоквартирних житлових будинків та гуртожитків Харківської області, в договорах підряду, укладених Департаментом з підрядними організаціями, на виконання аварійно-відновлювальних робіт (капітальний ремонт) багатоквартирних житлових будинків та гуртожитків Харківської області, в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 (далі – довідка ф.№ КБ-3) і в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в (далі - акти ф. № КБ-2в), які складались за результатами виконання робіт за даними договорами, загальна вартість робіт, яка підлягала оплаті Департаментом підрядним організаціям за рахунок бюджетних коштів, була завищена на суму податку на додану вартість в розмірі 20%, який нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт, що призвело до завищення вартості послуг на загальну суму 19 225 468,45 гривень.

Так, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ, п. 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.2006 № 550, Північно-східним офісом Держаудитслужби викладено наступну вимогу (пункт 1):

- вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної Державному бюджету України на загальну суму 19225468,45 грн внаслідок завищення вартості аварійно-відновлювальних робіт (капітальний ремонт) багатоквартирних житлових будинків та гуртожитків Харківської області на суму податку на додану вартість в розмірі 20%, який нарахований на операції з постачання будівельно-монтажних робіт шляхом проведення претензійно-позовної роботи чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків. Також зазначено про необхідність надання інформації про вжиті заходи з усунення порушень разом з завіреними належним чином копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих з іншими документів надати Північно-східному офісу Держаудитслужби до 04.08.2025.

Позивач не погоджуючись з висновками Відповідача, викладеними в акті ревізії та вимозі від 03.07.2025, вважаючи вимогу необґрунтованою і протиправною, прийнятою всупереч положенням чинного законодавства, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в країні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ).

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю) (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-ХІІ).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1 Закону № 2939-ХІІ орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України. Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 та 2 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення). Згідно з Положенням № 43 Державна аудиторська служба України с центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 3 п. 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Відповідно до п. 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

У постанові Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 передбачено, що до складу органів Державної аудиторської служби України входять Держаудитслужба та такі міжрегіональні територіальні органи: Північний офіс Держаудитслужби, Північно-східний офіс Держаудитслужби; Західний офіс Держаудитслужби та Східний офіс Держаудитслужби, які також наділені вищевказаними повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550).

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п. 4 Порядку № 550 планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючим органом відповідно до Закону № 2939-12 та цього Порядку.

Відповідно до п. 35 Порядку № 550 результати ревізії оформляються актом.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень (п. 46 Порядку № 550).

Відповідно до пункту 50 Порядку № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Таким чином, вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вимога від 03.07.2025 є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована. Вона породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії. Тому, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, вона може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Ухвалюючи вимогу від 03.07.2025 та зазначаючи про порушення чинного законодавства, визначеного в п. 1 цієї вимоги, Відповідач не врахував положення чинного законодавства.

Відповідно до положень Наказу від 19.10.2006 № 346/1025/685/53 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України» матеріальна шкода (збитки) - втрата активів чи недоотримання належних доходів об`єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об`єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб.

Отже, в межах проведення ревізії орган фінансового контролю мав встановити (1) чи допущено об`єктом контролю порушення норм чинного законодавства та (2) чи призвели ці порушення до завдання збитків державі чи об`єкту контролю. Відсутність хоча б одно з вказаних елементів буде свідчити про необґрунтованість висновків органу фінансового контролю.

Відповідно до частини 1-4 статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Так, відповідно до висновку експертів ННЦ «ІСЕ ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса» №13962/15478 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 06.01.2026 в межах компетенції судових експертів та в обсязі наданих на дослідження документів, висновки Акту від 26.05.2025 №202017-07/08 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, проведеної фахівцями Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо завдання матеріальної шкоди (збитків) саме державному бюджету, з одночасним встановленням порушення Департаментом будівництва Харківської обласної державної (військової) адміністрації норм законодавства України - вимог пункту 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 та пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України на загальну суму 19225468,45 грн., в тому числі у 2023 році у розмірі 11945965,99 грн., за 2024 рік – 7279502,46 грн., наданими документами не обґрунтовані та не підтверджуються.

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності компетенції судових експертів на проведення відповідної експертизи, оскільки предметом судової експертизи були не результати перевірки (ревізії) Північно-східного офісу Держаудитслужби як контролюючого органу, а окремі висновки щодо фінансово-господарської діяльності Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, що відповідає вимогам пункту 1.2 глави 1 розділу III Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Також відповідач у своїх запереченнях посилався на те, що при проведенні експертизи експерти не досліджували податкову та бухгалтерську документацію підрядників, які виконували роботи з капітального ремонту об`єктів житлового фонду Харківської області та наявність сплати підрядниками суми ПДВ в бюджет, що не дає змогу експертам надати висновок про перерахування зайво отриманої суми ПДВ в дохід державного бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що орган фінансового контролю під час проведення ревізії також не досліджував податкову та бухгалтерську документацію підрядників, які виконували роботи з капітального ремонту об`єктів житлового фонду Харківської області та наявність сплати підрядниками суми ПДВ в бюджет, що не дає змогу зробити висновок про те, що підрядники не здійснили перерахування отриманої суми ПДВ в дохід державного бюджету. Отже, наявність завданих збитків в цьому контексті органом фінансового контролю в ході розгляду справи доведена не була.

Окрім цього позивач 01.09.2025 звернувся до відповідача з листом №01-14/1628, в якому просив надати інформацію та докази на її підтвердження щодо таких питань:

- Чи вивчалось органом фінансового контролю питання виконання підрядними організаціями податкового обов`язку з декларування податкових зобов`язань ПДВ на суми виконаних за спірними договорами робіт та/або сплати відповідних сум до державного бюджету України?

- Чи підтверджується завдання матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету України щодо включення суми ПДВ до вартості робіт за умови виконання підрядником податкового обов`язку щодо віднесення до податкового зобов`язання сум ПДВ, нарахованих на вартість таких робіт?

- Якщо не вивчалось, то яким чином (на підставі якого способу або методики) встановлено розмір матеріальної шкоди з урахуванням визначення матеріальної шкоди, яке застосоване в Наказі від 19.10.2006 № 346/1025/685/53 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України»?

- Якщо органом фінансового контролю вживалось інше визначення поняття «матеріальна шкода», то надати таке визначення з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, який регулює це питання.

Відповідач листом №202017-14/4352-2025 від 30.09.2025 повідомив, що підрядні організації не є об?єктами контролю, а відповідно до абзацу 7 пункту 3 Порядку Nє 550 є об?єктами зустрічних звірок. У підрядних організаціях проводились лише зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження в об?єкта зустрічної звірки виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з?ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об?єкта контролю щодо конкретних договорів.

Отже, відповідач не ініціював проведення зустрічних звірок з приводу декларування отриманих сум ПДВ у складі податкового зобов`язання, що не дозволяє зробити висновок про те, що включенням сум ПДВ до вартості виконаних робіт спричинено завдання збитків державному бюджету.

Посилання відповідача на те, що вказане питання відноситься до компетенції податкових органів слід визнати суперечливим, оскільки відповідач під час проведення ревізії надавав оцінки обґрунтованості нарахування сум ПДВ на вартість виконаних підрядних робіт. Для кваліфікації цих сум саме як збитків обов`язковим є встановлення факту втрати активів або недоотримання доходів. У разі належного виконання підрядними організаціями своїх обов`язків з декларування сум ПДВ у складі податкового зобов`язання втрата активів та недоотримання доходів державним бюджетом не виникає. Натомість це питання залишилось поза увагою відповідача.

Відповідно до п.197.15 ст.197 ПКУ звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Підставою для висновків органу фінансового контролю щодо неможливості включення ПДВ до вартості таких робіт є наявність Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (Наказ Мінфіну від 9 серпня 2024 року № 397).

Суд звертає увагу, вказана узагальнююча податкова консультація була затверджена у серпні 2024 року, тобто після того, як були проведені відповідні закупівлі робіт.

Вимога про повернення сум ПДВ порушує принцип правової визначеності як для замовника, який формуючи тендерну документацію покладався на чинні норми та роз`яснення, так і для учасника закупівлі, який ухвалював рішення про участь в закупівлі з урахуванням положень тендерної документації.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 №17671/6/99-99-19-04-02-15, яка була чинною на момент укладення договорів підряду та складання актів виконаних робіт, застосування податкової пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла залежить від виконання певних умов як то:

суб`єкти підприємницької діяльності мають бути визначені як забудовники та виконавці регіональної цільової програми будівництва у паспорті такої програми;

земельні ділянки, на яких здійснюються відповідне будівництво, мають бути включені до переліку регіональної цільової програми;

будівництво має відповідати вимогам щодо фінансування та технічних умов будівництва, визначеним у спеціальному законодавстві.

Таким чином, чинне на момент укладення договорів роз`яснення встановлювало, що звільнялися від оподаткування лише операції з нового будівництва житла, чим і керувався замовник під час включення ПДВ до вартості робіт.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПКУ 4.1.9 податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

У постанові від 29 квітня 2020 р. у справі № 826/2338/17 Верховний Суд вказав, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Він має різні прояви, зокрема, є одним із визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

У справі ЄСПЛ «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11) суд акцентував увагу на тому, що «закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними – за потреби, за відповідної консультації – передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія (рішення у справах Rekvenyi v. Hungary [ВП], заява № 25390/94, п. 34; Rotaru v. Romania [ВП], заява № 28341/95, п. 55; Maestri v. Italy [ВП], заява № 39748/98, п. 30).

Органом фінансового контролю не було здобуто доказів невиконання підрядними організаціями обов`язку з декларування своїх податкових зобов`язань, в тому числі шляхом проведення зустрічних звірок. Таким чином, слід дійти висновку про недоведеність завдання збитків державному бюджету.

Отже, висновки Акту у цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації (майдан Свободи, буд.5, Держпром,4 під., кім. 20, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код 04014080) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ 40478572) про визнання протиправними та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби №202017-14/3290-2025 від 03.07.2025 «Щодо усунення порушень законодавства».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби на користь Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов