Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №161/9283/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9283/26

Провадження № 1-кп/161/1099/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 01 травня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянув у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження та без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026035610000071 від 26.03.2026 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луцька Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , гр.України, з неповною середньою освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 (водій автомобільного транспорту, солдат), не судимого,

-у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 350 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачення, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 152 від 24.03.2026, протягом 25.03.2026 особовий склад групи оповіщення № 2, до якого входив ОСОБА_5 та інші працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 , приймають участь у проведенні заходів оповіщення військовозобов`язаних, згідно з розрахунком на проведення мобілізаційних заходів на території Луцького району, населених пунктів Колківської і Ківерцівської територіальних громад Волинської області.

25 березня 2026 року ОСОБА_5 спільно із іншими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи військовослужбовцями, які наділені службовими повноваженнями, з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації на особливий період, здійснили виїзд для проведення оповіщення та вручення повісток до села Гаразджа Луцького району Волинської області.

Так, приблизно о 10.17 год., ОСОБА_5 та інші члени групи оповіщення, перебуваючи на автодорозі, що по вулиці Лісній у селі Гаразджа Луцького району Волинської області, здійснили зупинку транспортного засобу «Volkswagen» моделі «Т6» д.н.з. НОМЕР_2 , пасажиром якого був ОСОБА_3 . Оскільки, згідно з розділом 4 статті 22 частини 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» кожен громадянин зобов`язаний мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тому, ОСОБА_5 вирішив перевірити наявність таких документів у ОСОБА_3 .

З цією метою ОСОБА_5 підійшов до автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_3 , відрекомендувався останньому та попросив надати військово-обліковий документ, згідно з вище вказаним законом. Однак ОСОБА_3 , близько 10.18 год., достовірно знаючи, що перед ним знаходиться військовослужбовець, який перебував у військовому однострої з шевронами, знаками розрізнення, розуміючи, що останній перебуває при виконанні службових обов`язків, на ґрунті особистих неприязних відносин до працівників ТЦК та СП, діючи умисно, з метою припинення законної діяльності працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_5 знаходиться перед автомобілем, пересів за кермо транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «Т6» д.н.з. НОМЕР_2 та розпочав ним рух, внаслідок чого ОСОБА_5 отримав фізичний біль та потрапив на капот автомобіля, на якому проїхав близько п`ятдесяти метрів, створивши тим самим реальну загрозу для життя і здоров`я потерпілого.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст.350 КК України – погроза вбивством службовій особі, з метою припинення діяльності службової особи.

До обвинувального акту прокурором долучено клопотання про розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду із заявою підозрюваного ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності, відповідно до правил, передбачених ст.ст. 381-382 КПК України. Така згода надана у присутності захисника – адвоката ОСОБА_6 .

До обвинувального акта додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_5 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до правил, передбачених ст.ст. 381-382 КПК України.

У вищевказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, без будь-якого незаконного примусу чи обіцянки, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги заяву останнього, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої його позиції, суд дійшов переконання, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Так, ч.2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

При цьому, відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України, а саме: погроза вбивством службовій особі, з метою припинення діяльності службової особи.

ІІ. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до змісту ст. ст.50,65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, а саме: що він не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, де скарги на його поведінку відсутні, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, наразі проходить військову службу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі N 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення осіб та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для обвинуваченого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

ІІІ. Вирішення питання щодо запобіжного заходу

У кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався, підстав, передбачених ст.177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

ІV. Рішення щодо речових доказів

Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

V. Процесуальні витрати

Процесуальні витрати у справі відсутні.

VI.Заходи забезпечення

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 01.04.2026, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, – скасувати.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.350 КК України та призначити покарання у виді апробаційного нагляду на строк – 1 (один) рік.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок строку покарання у виді пробаційного нагляду слід обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

-транспортний засіб марки «Volkswagen» можелі Т6 д.н.з. НОМЕР_2 – залишити за належністю власнику – ОСОБА_7 ;

-CD-R диск з відеоматеріалами – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 01.04.2026 – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк, з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1