Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №420/40168/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40168/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.28 Армії,6, м.Херсон,73036), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції ФССНВ у Кіровоградській області від 21.09.2022р. №35001/533630/28203.2/59 про припинення (затримання) щомісячної страхової ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01.09.2022р.;

зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області поновити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , нарахування та виплату щомісячної страхової виплати та виплатити заборгованість з 01.09.2022р.;

стягнути з ГУ ПФУ в Херсонській області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом даної судової справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, відповідач листом від 24.11.2025р. повідомив його представника, що щомісячна страхова виплата Позивачу була припинена з 01.09.2022р. на підставі постанови Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції ФССНВ у Кіровоградській області від 21.09.2022р. №35001/533630/28203.2/59 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати згідно п.1,п.6 ч.1 ст.46 Закону з причини «виїзд за кордон, невідоме місце мешкання».

Позивач вважає, що припинення щомісячної страхової виплати є протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 20632802). Розгляд справи № 420/25867/25 розпочато спочатку.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надало відзив на позовну заяву, в якому зазначило наступне, Позивач з 01.12.2014 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Донецької області.

Через військову агресію російської федерації проти України, тимчасовою окупацією Херсонської області призначення та нарахування страхових виплат потерпілим на виробництві, які перебували на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області здійснювало управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.

Відповідно до вимог частини 1 статті 46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, у редакції, чинною до 01.01.2023 (далі - Закон № 1105), страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 9 Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 (зі змінами) передбачено, у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності здійснення страхової виплати.

За результатами запиту, сформованого 21.09.2022 Управлінням у Кіровоградській області в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Міністерства фінансів України щодо відповідності повідомленої реципієнтом інформації, що впливає на визначення його права на отримання виплат виявлено, що ОСОБА_1 за даними Державної прикордонної служби України 23.12.2020 перетнув кордон України в пункті перетину «Мілове». Враховуючи вищезазначене, Кропивницьким відділенням Управління у Кіровоградській області винесено постанову від 21.09.2022 № 35001/533630/28203.2/59 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01 вересня 2022 року.

Таким чином, з 01.09.2022 року щомісячна страхова виплата не нараховувалася.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, пенсіонером, особою зі стійкою втратою професійної працездатності (виробнича травма) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як одержувач щомісячних страхових виплат відповідно до Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі – Закон №1105).

Також Позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, (ЄДРПОУ: 20632802) є юридичною особою та є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч 1 ст 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, (ЄДРПОУ: 21295057) є юридичною особою та є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Частинами 3 - 8 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України. Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється. Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

Отже, з 01 січня 2023 року (у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.

Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, як і Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області припинені.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області, так само, як і Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, отже, є належними відповідачами у даній справі, що також не заперечується сторонами по справі.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, підтверджується матеріалами справи, позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи у Херсонській області та був взятий на облік до Херсонського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Херсонській області та продовжив отримувати щомісячні страхові виплати.

В свою чергу у відповідності до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 20.05.2022 №188-ОД «Про деякі питання організації надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг на території Херсонської області», п.2. - тимчасово, до прийняття окремого рішення, уповноважити управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (далі - Управління) на виконання завдання щодо реалізації повноважень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - виконавча дирекція Фонду) з питань організації надання матеріального забезпечення, страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на території Херсонської області. п.5 - уповноважити відповідних начальників відділень Управління щодо виконання функцій з прийому заяв-розрахунків від страхувальників зареєстрованих в Херсонській області, призначення та нарахування страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілим на виробництві та особам, які мають право на страхові виплати за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що перебувають на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області; проводити призначення страхових виплат потерпілим, які мають перебувати на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області з дотриманням вимог Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджених постановою правління Фонду від 19.07.2018 № 11 (із змінами); видати постанови про продовження проведення раніше призначених страхових виплат (в тому числі страхових витрат на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування) щодо потерпілих та осіб, які мають на них право, що перебувають на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, нарахування таких виплат здійснювати на підставі інформації, що міститься в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Фонду (далі - ЄІАС).

За результатами запиту, сформованого 21.09.2022 Управлінням у Кіровоградській області в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Міністерства фінансів України щодо відповідності повідомленої реципієнтом інформації, що впливає на визначення його права на отримання виплат виявлено, що ОСОБА_1 за даними Державної прикордонної служби України 23.12.2020 перетнув кордон України в пункті перетину «Мілове». Враховуючи вищезазначене, Кропивницьким відділенням Управління у Кіровоградській області винесено постанову від 21.09.2022 № 35001/533630/28203.2/59 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01 вересня 2022 року.

Підстава припинення: п.1.12 Порядку призначення, перерах. та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соц. страхування України від 19.07.18 №11. Згідно п.1 та п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105-XIV (виїзд за кордон, невідоме місце мешкання.

На адвокатський запит б/н від 21.11.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом від 24.11.2025р. повідомив, що щомісячна страхова виплата Позивачу була припинена з 01.09.2022р. на підставі постанови Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції ФССНВ у Кіровоградській області від 21.09.2022р. №35001/533630/28203.2/59 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати згідно п.1,п.6 ч.1 ст.46 Закону з причини «виїзд за кордон, невідоме місце мешкання».

Представник Позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із Заявою б/н від 17.11.2025р. про поновлення страхових виплат Позивачеві з дати їх припинення, проте Відповідач листом від 26.11.2025р. відмовив у поновлені виплат, пославшись на необхідність подання заяви Позивачем про поновлення страхових виплат особисто та виключно у спосіб, передбачений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» разом із поданням заяви про неотримання страхових виплат від російської федерації.

Не погодившись із припиненням відповідачем щомісячних страхових виплат, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Отже, спірним питанням у даній справі є припинення щомісячних страхових виплат позивачу.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.1 ч.1, ч.5, ч.6 та ч.8 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Згідно з ч.4 та 7 ст.47 зазначеного Закону виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Крім того, статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакцій чинній на момент вчинення спірних правовідносин) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, вказана стаття вказує на випадки, згідно яких страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.

За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» КМУ визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).

Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною 11 вказаної статті 7 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.

Матеріалами справи підтверджується, що страхові виплати припинено через перетин позивачем державного кордону України, відповідно до інформації наданої Міністерством фінансів України відповідно до запиту передбаченого ст.10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Водночас, статтею 46 Закону №1105-XIV не надано повноважень щодо припинення страхових виплат з зазначених підстав.

Чинним законодавством не передбачено можливості припинення страхових виплат з підстав перетину особою державного кордону.

Отже, підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат.

Доказів постійного проживання позивача за кордоном відповідачами до суду надано не було, як і доказів оформлення позивачем документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (у тому числі громадян України, які виїхали за кордон тимчасово) в порядку Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Відповідно до ч.5 ст.48 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом соціального страхування України на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.

Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2001 року № 998, останній застосовується у разі, якщо міжнародними договорами України не встановлено інші правила здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали на постійне місце проживання за межі України.

Відтак, частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає наявність саме двосторонніх договорів між Україною та державою місця проживання отримувача страхових виплат у відповідній сфері соціального забезпечення, відповідно до якої право на отримання страхових виплат, в тому числі призначених безстроково у зв`язку з втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, громадянами України, які проживають за кордоном, фактично залежить від наявності відповідного міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.9 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, одержаного у зв`язку з виконанням трудових обов`язків: а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва; б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв`язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

Позивач, під час отримання професійного захворювання та втрати працездатності і встановлення йому інвалідності проживав в Україні. Отже, відшкодування шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, одержаного у зв`язку з виконанням трудових обов`язків йому має здійснюватися державою Україна.

Кропивницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області у своїй спірній постанові від 21.09.2022р. №35001/533630/28203.2/59 при її винесенні посилався на п.1 та п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105-XIV.

Суд зауважує, що ст.36 Закону України № 1105 визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Строки проведення страхових виплат визначені ст. 47 вказаного З Закону України № 1105.

Відповідно ч.1 ст.47 Закону України №1105 страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Ч.5 та 6 ст.47 Закону України №1105 визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду.

При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч.4 та 7 ст.47 Закону України № 1105 виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України "Про оплату праці".

Згідно зі ст.46 Закону України № 1105 (у редакції на момент припинення виплати позивачу страхових виплат) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Наведені норми Закону встановлюють підстави припинення страхових виплат, але не врегульовують порядок припинення (призупинення) таких виплат у зв`язку з виключними обставинами щодо внутрішньо переміщених осіб, відповідних перевірок зміни їх місця проживання, скасування довідок ВПО, проведення верифікацій, надання додаткових документів для подовження вже призначених страхових виплат, інше.

Разом з тим, Позивачеві встановлено втрату професійної працездатності безстроково, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат з підстави невідомого місця мешкання, не подання особисто заяви про поновлення виплат, не надання/відсутності документів для продовження виплати, не надання інформації про відсутність таких виплат від органів російської федерації, інше.

Крім того, прошу суд звернути увагу, що постановою КМУ №299 від 11.02.2025р. «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на яку посилається Відповідач у листі від 27.11.2025р. як на підставу відмови у поновленні нарахування та виплати страхової виплати Позивачу передбачено строк до 31 грудня 2025 року для «проведення заходів щодо підтвердження особами, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та особами, які під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію та які на дату набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення” отримували пенсію, інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.».

Оскільки станом на момент прийняття оскаржуваної постанови 31.12.2025р. ще не настало, у Відповідача не було законних підстав відмовляти Позивачеві у поновленні щомісячної страхової виплат з урахуванням норм Постанови КМУ №299 від 11.02.2025р.

Відповідачами по справі не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав встановлених Законом для припинення та не виплати сум страхових виплат за спірний період.

Порядки на які посилається відповідач не є законами, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.

У спірних правовідносинах, відповідачі не врахували положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р № 1105-XIV, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.

Також у спірній постанові, Кропивницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області посилається на п. 1.12 Постанови Фонду соціального страхування України «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» №11 від 19.07.2018 року, який регулює випадок припинення страхових виплат у зв`язку із надходженням за наслідками проведеної верифікації інформації про неправомірність призначення страхової виплати, у результаті чого приймається постанова про відмову у страховій виплаті.

Наявні відомості верифікації не містять інформації про неправомірність саме призначення страхової виплати, а натомість містять лише інформацію про виїзд позивача за кордон.

Отже, в уповноваженого органу не було підстав для припинення позивачу страхових виплат з підстав передбачених п. 1.12 Порядку №11.

У справі, яка розглядається, враховуючи характер відповідних страхових виплат, які призначені позивачу безстроково у зв`язку з втратою працездатності та встановленням інвалідності, відповідачі не наводять аргументів про те, що наявна вина позивача у припиненні виплати страхових виплат або існує закон, який зобов`язує позивача вживати будь-які дії для їх поновлення, або позивач має альтернативний механізм отримання (компенсації) цих виплат, зокрема за кордоном.

При цьому суд вважає, що частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка передбачає припинення страхових виплат на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суперечить частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 25, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України, а тому остання не підлягає застосуванню.

Додатково суд зауважує, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється закордонними дипломатичними установами України.

Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Провадження за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сам по собі перетин позивачем державного кордону України без оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном не може бути розцінено як таке, оскільки перетин державного кордону, не свідчить про зміну місця проживання.

З урахуванням того, що позивач перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, як отримувач щомісячних страхових виплат, суд визнає припинення страхових виплат ФССНВ у Кіровоградській області (який здійснював нарахування та виплату щомісячних страхових виплат включно до 31.08.2022 року у відповідності до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від 20.05.2022 року №188-ОД), призначених позивачу безстроково у зв`язку з трудовим каліцтвом, лише за самим фактом перетину кордону необґрунтованим і таким, що порушує конституційні гарантії позивача на соціальне забезпечення у зв`язку з втратою працездатності.

Отже, суд вважає за необхідне зауважити, що підхід Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області не враховував принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.

Згідно із статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Піклування та захист громадянам України, які перебувають за її межами, гарантовано у частині третій статті 25 Конституції України.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України).

У частині другій статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, громадяни України мають право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі і права на соціальне забезпечення.

Аналогічні припиненню страхових виплат, правові наслідки у вигляді припинення виплати пенсії на весь час перебування (проживання) громадянина України за кордоном, передбачені також у пункті 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України зазначені норми були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

У наведеній справі Конституційний Суд України, зокрема зазначив, що «оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами».

Суд зауважує, що пенсійні виплати та виплати за іншими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування за правовою природою є тотожними, адже здійснюються в межах окремих видів такого страхування, передбачених частиною першою статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У частинах першій, четвертій статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положенням статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

На захист прав позивача також діє норма частини 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, за якою, як зазначалось, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку. Отже, позивач набув право на отримання страхових виплат за весь попередній період, оскільки припинення їх виплати відбулось не з передбачених законодавством підстав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Об`єднаного Королівства», заява № 20166/92, пункт 36).

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що Кропивницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, не виплачуючи позивачу страхові виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено Кропивницьким відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області за відсутності підстав, передбачених статтею 46 Закону №1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а отже, постанова Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції ФССНВ у Кіровоградській області від 21.09.2022р. №35001/533630/28203.2/59 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року є протиправною, та як наслідок, підлягає скасуванню.

Оскільки позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області правонаступником якого є наразі Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, що не заперечується сторонами по справі, встановлено судом та підтверджено відповідними наявними доказами в матеріалах справи, таким чином позовна заява в частині зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат із виплатою заборгованості, яка склалася з цих виплат починаючи з 01.09.2022 року підлягає задоволенню.

Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно визнати протиправною та як наслідок скасувати постанову Кропивницького відділення Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції ФССНВ у Кіровоградській області від 21.09.2022р. №35001/533630/28203.2/59 про припинення (затримання) щомісячної страхової ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року, та як похідна вимога, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат із виплатою виниклої заборгованості, яка склалася з цих виплат починаючи з 01.09.2022 року.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.28 Армії,6, м.Херсон,73036), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції ФССНВ у Кіровоградській області від 21.09.2022р. №35001/533630/28203.2/59 про припинення (затримання) щомісячної страхової ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01.09.2022р.

Зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській (адреса: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, ЄДРПОУ: 21295057) області поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), нарахування та виплату щомісячної страхової виплати та виплатити заборгованість з 01.09.2022р.;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (адреса: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, ЄДРПОУ: 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко