Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №540/7427/21 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/7427/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

22 листопада 2021 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі – відповідач), яким просить визнати противоправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу №3412/21/22/РРО/2513116345/ДПС/ТД-ФС у розмірі 60 000 грн. від 09.11.2021 р.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що 07.09.2021 року на підставі наказу від 30.08.2021 р №973-211 ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі та направлень від 07.09.2021 р № 2073, 2074 працівниками ГУ ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі головними державними ревізорами інспекторами Шазівським Б.О. та Черкасовим М.О. проведено перевірку магазину розташованого за адресою АДРЕСА_1 , платника податків ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт від 08.09.2021 року№ 3412/21/22/PPO/ НОМЕР_1 , висновками якого встановлено порушення вимог п. 4 ст. 24 К3пП України, яке за позицією ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі полягає у допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи продавця гр. ОСОБА_2 без складання трудового договору та не повідомлення у встановленому порядку органи ДПС про прийом на роботу вказаного працівника. На підставі вказаних висновків ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, 09.11.2021 року відповідачем винесено постанову № 3412/21/22/РPO/ НОМЕР_1 /ДПС/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 60000 грн., яку вважає протиправною. Зокрема, позивач наголошує на тому, що посадові особи ГУ Держпраці у Херсонській області під час перевірки не перевіряли факт працевлаштування його працівника, вважає недостовірною інформацію зазначену в акті перевірки, оскільки він офіційно укладав трудовий договір з працівником, видавав наказ про прийняття його на роботу та сплачував податки встановлені чинним законодавством. З оглду на вказане, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач не скористався правом подати до суду відзив на позовну заяву, про яке йому було роз`яснено ухвалою суду від 31.03.2023 року про відкриття спрощеного провадження, електрону копію якої було надіслано в його електронний кабінет.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 року у справі 540/7427/21 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 р. №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 року справу передано на розгляд судді Дубровній В.А.

Ухвалою суду від 31.03.2023 року прийнято до провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин була суб`єктом підприємницької діяльності за основним видом діяльності КВЕД 47.11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими вировами", здійснювала діяльність за адресою: Херсонська область, Бериславський р-н, с. Зміївка вул. 30 років Перемоги".

09.11.2021 року керуючись ст.265 КЗпП України, ст.53 Закону України «Про зайнятість населення», ч.3 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509) та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України начальником ГУ Держпраці у Херсонській області Берлимом В.В. було прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 3412/21/22/РРО/ НОМЕР_2 16345/ДПС/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі - 60000 грн.

Вказана постанова ГУ Держпраці у Херсонській області була винесена на підставі висновків Акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 08.09. 2021 року №3412/21/22/PPO/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог ч.4 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015р. №413, що виявилось у фактичному допущенні ним одного працівника до роботи без укладання трудового договору та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.

Вважаючи дану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05 липня 2012 року, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначені правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Статтею 53 Закону № 5067-VI встановлено, що посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством (ч.1).

Регулювання трудових відносин та охорона трудових прав працівників здійснюється згідно положень Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яким передбачено

- трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. (частина 1 ст. 21 КЗпП України)

- працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.( частина 4 ст. 24 КЗпП України)

- державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (частина 1 ст. 259 КЗпП України)

- юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. ( абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України)

- штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (частина 4 статті 265 КЗпП України)

Постановою КМ України № 96 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, відповідно до п.1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 2 цього Положення передбачено, що Держпраця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.7 вказаного Положення Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, ( далі - Порядок № 509), за яким (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено,

- Цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” (далі - штрафи). ( пункт 1 Порядку № 509)

- штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. ( пункт 2 Порядку № 509) визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи). ( пункт 2 Порядку № 45)

- справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. (пункт 3 Порядку № 509)

- під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. ( абзаци 1 та 2 пункту 4 Порядку № 509)

- постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. ( пункт 10 Порядку № 509).

VI. Оцінка та висновок суду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до повноважень Держпраці віднесено здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема розгляд справ та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугував акт перевірки, який складено працівниками податкового органу за результатом проведення фактичної перевірки позивача, в якому зафіксовані порушення, зокрема, ст. 24 КЗпП України.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Частиною 8 ст. 265 КЗпП України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Зі змісту вказаної норми є можливим зробити висновок, що в останній використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення ч.8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.04.2021 у справі № 260/586/20, від 29.09.2022 у справі № 460/3829/20, від 22 лютого 2024 року у справі № 300/2231/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Щодо змісту порушення, яке вплинуло на прийняття відповідачем оскаржуваної постанови №3412/21/22/РРО/2513116345/ДПС/ТД-ФС у розмірі 60 000 грн. від 09.11.2021 р., суд вказує наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, то відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штрафні санкції в сумі 60000,00 грн. внаслідок порушення ч. 4 ст. 24 КЗпП України, в частині допуску до роботи особи без укладення трудового договору та повідомлення до органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Отже, підставою для притягнення фізичної особи - підприємця, який використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

Разом із тим, суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові по справі № 822/1037/18 від 21 серпня 2020 року, відповідно до якої відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці, що свідчить про те, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.02.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою,яка використовує найману працю.

Повідомлення ФОП ОСОБА_1 про прийняття працівника на работу ОСОБА_2 отримано ГУ ДПС 04.02.2021 р. за вх. № 7873419.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що навіть якщо повідомлення про прийняття на роботу і направлено до податкового органу із запізненням, саме в цьому повідомленні наявна інформація про укладання трудового договору з ОСОБА_2 , що спростовує висновки контролюючих органів, про допуску працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 23.04.2020 року у справі №440/45/19, від 24.09.2020 року у справі №200/929/19-а, від 21.05.2021 року у справі №183/6018/18, Верховний Суд виснував, що абзац 2 частини другої статті 265 КЗпП України не передбачає накладення штрафів за несвоєчасне повідомлення органів ДФС про працевлаштування.

Такі висновки Верховного Суд є релевантними і для вирішення даного спору.

Отже, нормами КЗпП відповідальність за несвоєчасне направлення до податкового органу повідомлення про прийняття працівника на роботу не встановлена.

Крім того, позивачем надано до суду копію виписки з табелю робочого часу та копію чеків про сплату ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, що додатково підтверджує належне оформлення позивачем продавця ОСОБА_2 на посаді.

Викладене спростовує встановлене відповідачем у оскаржуваній постанові порушення ФОП ОСОБА_1 ст.24 КЗпП, відповідальність за що передбачена ст. 265 КЗпП.

Разом з тим, позивачем належними та допустимими доказами спростовано порушення, яке виразилось у допущенні до виконання трудових обов`язків працівника без своєчасного повідомлення до органів ДПС відносно цієї особи.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що постанова ГУ Держпраці у Херсонській області №3412/21/22/РРО/2513116345/ДПС/ТД-ФС від 09.11.2021 р., є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується платіжним документом від 08.12.2021 р.

Враховуючи, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судовий збір у сумі 908,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Херсонській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143,242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Херсонській області (вул. Тираспільська, буд. 1, м. Херсон, Херсонська обл., 73026, код ЄДРПОУ 39792699) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати противоправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу №3412/21/22/РРО/2513116345/ДПС/ТД-ФС у розмірі 60 000 грн. від 09.11.2021 р.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справ.

Суддя В.А. Дубровна