Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №420/41161/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41161/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, з 01.01.2016 по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення суду йому було виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 роки, проте відповідач не нарахував компенсацію за порушення строків цієї виплати. Позивач наголошує, що згідно із Законом № 2050-III та Порядком № 159, компенсація є обов`язковою у разі затримки виплат на один і більше календарних місяців. Індексація є складовою грошового забезпечення, а право на компенсацію виникає незалежно від того, чи була сума нарахована власником добровільно, чи на підставі судового рішення. Компенсація має виплачуватися одночасно з погашенням основної заборгованості без додаткових звернень особи. Оскільки фактична виплата індексації відбулася лише у грудні 2025 року, позивач вважає тривалу затримку протиправною бездіяльністю. Він підкреслює, що відмова військової частини, викладена у відповіді на адвокатський запит, суперечить вимогам законодавства про соціальний захист військовослужбовців.

Ухвалою від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

30.12.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що спеціальні нормативні акти, які регулюють проходження служби в Нацгвардії, не передбачають виплату компенсації за затримку індексації. Військова частина стверджує, що індексація не є постійною складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону № 2011-XII, тому на неї не поширюються загальні правила компенсації втрат. Крім того, норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців через особливий характер їхньої державної служби. Також позивач не оскаржував наказ про звільнення, чим фактично погодився з проведеними розрахунками на той момент.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) та має статус учасника бойових дій.

Протягом періоду з 04 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, що призвело до виникнення тривалого спору в судовому порядку.

13 червня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №420/1662/25, яке в подальшому змінене постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року.

Суд апеляційної інстанції визнав протиправною бездіяльність військової частини та зобов`язав її нарахувати і виплатити позивачу індексацію за вказаний період (2016– 2018 рр.), визначивши базовим місяцем січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив фактичне нарахування та виплату заборгованості з індексації лише 02 грудня 2025 року.

Після отримання основної суми заборгованості представник позивача звернувся до військової частини з адвокатським запитом, у якому просив повідомити, чи була нарахована компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати згідно із Законом №2050-ІІІ.

Листом від 08 грудня 2025 року відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для нарахування та виплати такої компенсації, зважаючи на особливий статус військової служби та відсутність добровільного нарахування доходів у минулому.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Спірні правовідносини у цій частині регулюються Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядком № 159.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналіз норм ст.ст. 2-4 Закону № 2050-ІІІ дає підстави для висновку, що основною та єдиною умовою для виплати компенсації є факт порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації грошового забезпечення.

Виходячи з приписів статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Дана норма покладає на роботодавця позитивний обов`язок самостійно нарахувати та виплатити компенсацію одночасно з основною сумою заборгованості без додаткового волевиявлення чи подання відповідної заяви з боку працівника.

Суд зауважує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, такі кошти є складовою частиною належної працівникові заробітної плати (грошового забезпечення).

Аналогічний підхід викладений у рішенні Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 280/8933/24, де суд акцентував увагу на виді доходу, а не на його окремих складових, підкресливши, що грошове забезпечення військовослужбовця та індексація грошових доходів безпосередньо належать до об`єктів компенсації.

Виходячи зі змісту статті 3 Закону № 2050-ІІІ та усталеної практики Верховного Суду (зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19), право на компенсацію виникає у зв`язку з настанням такого юридичного факту як невиплата грошового доходу у встановлені строки, незалежно від того, чи було таке нарахування здійснено роботодавцем добровільно, чи на виконання судового рішення. Визначальним є факт затримки виплати доходу на один і більше календарних місяців.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплатив перераховану за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення позивачу 02 грудня 2025 року, проте не нарахував у тому ж місяці суму компенсації, тобто допустив бездіяльність.

Право на таку виплату не залежить від попереднього звернення позивача із заявою, оскільки закон чітко визначає термін виконання цього обов`язку - місяць виплати заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року, у справі № 560/8194/20.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; PHПКРР НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, з 01.01.2016 по день фактичної виплати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк