Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №420/35882/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35882/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Одеса

Одеський кружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

22.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами про: 1.Визнання дій працівників 3-го Відділу Одеського РТЦК, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_2 неправомірними та незаконними; 2.Визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 676 вiд 30.09.2025 року щодо призову на військову службу до ЗСУ під час мобілізації згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 ОСОБА_2 ; 3.Визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 , яким ОСОБА_2 зараховано до складу цієї частини (номер та дата наказу буде зазначена після отримання вказаних відомостей).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що 15.09.2025 його було прийнято на роботу до ТОВ «Завод елеваторного обладнання». Оскільки вказане підприємство має статус критичного та має право на бронювання своїх працівників, керівником ТОВ «Завод елеваторного обладнання» через портал Дія було подано заяву №20250917-1374039 щодо бронювання позивача – ОСОБА_1 . Однак, 20.09.2025 в бронюванні було відмовлено, оскільки він перебуває у розшуку.

30.09.2025 позивач ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою вирішення питання щодо його розшуку, та повідомив про те, що має не зняту та непогашену судимість, на підтвердження чого також надав працівникам РТЦК витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» та відповідні вироки суду. Відтак, позивач вказував працівникам ТЦК та СП, що не підлягає мобілізації.

Однак, вказані обставини та надані позивачем документи були проігноровані військовослужбовцями та посадовими особами ТЦК та СП. Незважаючи на дані факти та обставини, 30.09.2025 позивача – ОСОБА_1 було мобілізовано та відправлено для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 , де він на даний час перебуває.

Посилаючись на приписи ч.2 ст.4, ч.4 ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», абз.5 п.4 розділу «Загальні положення» Порядку №560 позивач вказує, що не підлягає мобілізації, оскільки засуджений та має не погашену та не зняту судимість за злочини: - за п.п.2,10 ч.2 ст.115 КК України – умисне вбивство малолітньої дитини поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; - за ч.4 ст.152 КК України - зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої.

Здійснюючи між тим призов позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період, відповідачі не пересвідчилися, чи підлягає призову позивач та чи є законодавчі обмеження щодо його призову. Отже, такі дії відповідачів є незаконними, а наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №676 від 30.09.2025 щодо призову на військову службу ОСОБА_2 прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, отже є протиправним та підлягає скасуванню, так само як і наказ про зарахування позивача до складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 10.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання до суду відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.

Ухвалу суду від 10.11.2025 в електронному вигляді відповідачу було направлено судом через підсистему Електронний суд та доставлено до електронного кабінету цього ж дня – 10.11.2025.

Однак, у встановлений судом строку та на даний час, відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 від відповідачів не надійшло, що в силу приписів КАС України не є перешкоду для розгляду справи.

10.03.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_3 та від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли витребувані судом документи.

12.03.2026 представник позивача надала уточнення до позову в частині номеру та дати наказу військової частини НОМЕР_1 , який оскаржується позивачем: від 01.10.2025 №289.

Як визначено ч. 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

11.03.2019 ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я позивача оформлено тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , за даними якого:

- військове звання солдат (рядок 2.),

- склад – рядовий (рядок 3.),

- профіль – робітник підсобний (рядок 4.),

- військово-облікова спеціальність – 956647А, категорія ІІ (рядок 5., 6.),

- придатність до проходження військової служби за станом здоров`я – 07.03.2019 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний придатним за грІІ ст-30г Наказ МОУ №402 від 2008р. (рядок 7.),

- «Призовною комісією» ІНФОРМАЦІЯ_6 «зарахований у запас» ст.18 п.1 підп.6 ЗУ «Про ВО і ВС» (рядок 8.).

- у рядку 13 міститься відтиск штампу про взяття на військовий облік з датою та підписом уповноваженої особи.

- «Тимчасове посвідчення видано» взамін військового квитка (рядок 9.).

За даними витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»:

«Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності: ВІДСУТНІ

Відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості:

Засуджений 28.09.2005 Южненкий МС Одеської обл Статті: 15 ч.2, 186 ч.2 КК України. Вид основного покарання позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75,76 КК України від відбування покрання звільнений з іспитовим строком на 2 роки. З

Засуджений 29.11.2006 Апеляційним судом Одеської області. Статті: 152 ч.4, 115 ч.2 п.2,10, 70 ч.1, 71 КК України. Вид основного покарання позбавлення волі строком на 15 років .Дата набрання законної сили 10.04.2007. На підставі ст.72 4.5 КК України зараховано строк з 23.06.2006 до 10.04.2007.

Зміна вироку: 19.04.2016 ст.82 КК України невідбута частина покарання замінена у вигляді обмеження волі на 4 роки 4 місяці 17 днів.

Звільнення: 13.02.2018, ст.81 КК України, вид: умовно-дострокове, невідбутий строк: 2 роки 4 місяці».

За даними військово-облікового документ сформованого в електронному вигляді в додатку Резерв+, позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Южне), категорія військовозобовязаний, звання рекрут, ВОС 956647, будівельних робіт, робітник підсобний, номер в реєстрі Оберіг 100520210640101800005.

Також в указаному ВОД в електронному вигляді міститься інформація про розшук ТЦК та СП: порушення військового обліку. Причина розшуку не прибув за повісткою ТЦК та СП.

Згідно довідки №121 від 02.10.2025, виданої ТОВ «Завод елеваторного обладнання», позивач з 15.09.2025 працює (по дату надання довідки) на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах 2 розряду ділянки зборки і зварки технологічного обладнання.

Через портал Дія, як слідує з наявних у справі письмових доказів, директором ТОВ «Завод елеваторного обладнання» було подано заяву №20250917-1374039 щодо бронювання ОСОБА_1 . Однак в бронюванні позивача було відмовлено, оскільки він перебуває у розшуку.

Як зазначив позивач у позовній заві, 30.09.2025 він особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою вирішення питання щодо його розшуку, та повідомляв, що він не піддягає мобілізації, оскілки має непогашену та незняту судимість за скоєння злочинів передбачених ч.4 ст.152 та п.п.2,10, ч.2 ст.115 КК України.

30.09.2025 за підписом тво начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ №676 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно з яким, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 – солдата ОСОБА_1 , 1991 р.н., військово-облікова спеціальність – 956647, рнокпп НОМЕР_4 .

01.10.2025 за підписом тво начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 видано наказ №289 (по стройовій частині) яким з 01.10.2025 зараховано на всі види забезпечення … та призначено на посади курсантів до навчальних батальйонів школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , військове звання за штатом «солдат»…, - солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , курсант навчального взводу навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, ВОС – 100221А, 3330120853, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_8 ;. Підстава: поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_1 №5/10/2247/6 від 30.09.2025.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2025 №295, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, з 07 жовтня 2025 року виключено з усіх видів забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням частини.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мобілізації позивача, протиправним наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.09.2025 №676 щодо призову позивача на військову службу до ЗС України під час мобілізації, а також протиправним наказ військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 №289 яким позивача зараховано до складу цієї військової частини, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 65 Конституції України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Таким чином, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовників, ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних, взяття, зняття або виключення з військового обліку, проведення призову громадян на військову службу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами ч. 1, 3, 5, 7 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва Севастополя.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Під час розгляду справи встановлено, що основним доводом позивача щодо протиправності його призову на військову службу є те, що він не підлягає призову під час мобілізації на особливий період, позаяк має незняту на непогашену судимість за тяжкий злочин.

Оцінюючи аргументи позивача суд звертає увагу, що положеннями ст. 4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", визначено, що "Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку».

Водночас, суд зауважує, що поняття "комплектування" Збройних Сил у загальному розумінні (переважно в мирний час та за контрактом) та "призов під час мобілізації" в умовах воєнного стану, не є тотожними.

Так, предметом даного спору є правомірність дій щодо мобілізації позивача, наказу про призов та направлення позивача для проходження військової служби під час мобілізації, та наказ про зарахування до складу військової частини, тоді як вказана вище норма ст. 4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" є загальною нормою, що регулює питання комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших формувань.

З даного приводу суд звертає увагу, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , позивач 07.03.2019 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 був визнаний придатним до військової служби, разом з тим призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 був зарахований у запас на підставі ст.18 п.1 пп.6 ЗУ «ПРО ВО і ВС».

Станом на час видачі вказаного вище ТПВ, норма статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачала підстави для звільнення від призову на строкову військову службу, та пп.6 п.1 вказаної норми було передбачено, що від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України: які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання.

Станом на час призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містять таких положень.

Так, питання взяття громадян України на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призов і прийняття на військову службу», врегульовані Главою ІІІ вказаного Закону (статті 14-21).

Згідно ч. 1-4 ст.14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинній на час призову позивача), взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей.

Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Щороку з 1 січня до 31 липня громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, беруться на військовий облік призовників із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом:

проходження електронної ідентифікації та уточнення своїх персональних даних засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з поданням необхідних документів, перелік яких встановлюється Міністерством оборони України.

Не підлягають взяттю на військовий облік призовників громадяни України, які відбувають покарання в установах виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.

Статтею 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на час призову позивача) передбачалось, що від проходження базової військової служби звільняються призовники: які визнані за станом здоров`я непридатними до військової служби; які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.

Питання призову під час мобілізації, демобілізації, призову на військову службу з призовом осіб із числа резервістів на особливий період врегульовано Главою VII ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (статті 39, 39-1).

Так, окремими приписами ст.39 Закону визначалось, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

На військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.

Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Пунктами 2-4 Порядку №560 (в редакції, чинній на час призову позивача) передбачалось, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Статтею 37 Закону №2232-ХII визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Доказів наявності у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов`язаних станом на дату проведення призову на військову службу під час мобілізації до матеріалів справи не надано та про наявність таких у позовній заяві не вказується.

За наведеного, проаналізувавши встановлені обставини суд вважає, що оскільки позивач в силу вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є особою, яка підлягає виключенню з військового обліку, не має відстрочки, підпадає під категорію осіб, які в розумінні вимог п.4 Порядку №560 можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мобілізації позивача були правомірними.

Суд також враховує, що як під час проведення мобілізаційних дій, так і під час розгляду справи, позивач, як військовозобов`язана особа, жодних доказів на підтвердження наявності у нього бронювання чи підстав для відстрочки від військової служби під час мобілізації, або ж документів, які підтверджують непридатність до військової служби за станом здоров`я не надав.

Водночас безпосередньо у належному позивачу тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 міститься відмітка про визнання його придатним до військової служби, про взяття на облік, зарахування у запас. Жодних відомостей про виключення чи зняття з обліку не зазначено. Відтак, призов позивача був проведений у відповідності до норм чинного законодавства.

Те, що відповідно до вимог ч.4 ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.5 п.4 Порядку №560, засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, - проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин, на переконання суду, поза розумним сумнівом, не свідчить про протиправність призову позивача під час мобілізації, на особливий період як такого, що не має відстрочки, визнаний придатним до військової служби та був зарахований у запас.

Відтак, призов на військову службу під час мобілізації позивача був здійснений правомірно.

З огляду на встановлені обставини справи суд висновує про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій, що полягають у призові на військову службу під час мобілізації позивача та скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації в період військового стану відносно позивача, оскільки доводи позивача про незаконність призову та наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім цього, суд зазначає, що в разі, якщо у позивача наявні підстави для звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону №2232-XII, він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.

Водночас наказ про призов є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 .

Після відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008, якими визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу.

Правовідносини між позивачем та третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 й ІНФОРМАЦІЯ_9 пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача до Військової частини НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу з даного приводу, що Верховний Суд у постанові суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 дійшов виснвоку, що: "…У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу…".

Таким чином, направлення ОСОБА_1 у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 свідчить про реалізацію такого наказу та виникнення нових правовідносин, правовідносин між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 , які стосуються не мобілізації, а проходження військової служби.

Оскільки призов позивача було здійснено правомірно та наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 №676 від 30.09.2025 за висновком суду не підлягає скасуванню, наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до складу цієї частини також є правомірним та скасуванню не підлягає.

Посилання на те, що у позивача наявна незнята та непогашена судимість суд оцінює критично, позаяк така не передбачена жодним нормативно-правовим актом, в тому числі на які посилається у позовній заяві позивач, як підстава для неможливості його призову під час мобілізації, на особливий період.

Наявність незнятої та непогашеної судимості також не передбачені положеннями ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", для виключення чи зняття позивача з військового обліку.

Також суд зауважує, що приписи ч. 4 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абз.5 п.4 Постанови №560 від 16.05.2024 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають, що вказані в них особи проходят військову службу у відповідних спеціальзованих підрозділах військових частин, що не свідчить про протиправність зарахування військовозобов`язаного до особового складу військової частини. Створення таких підрозділів у складі військової частини та проходження військовослужбовцем у них служби є правовідносиними щодо проходження військової служби, які відмінні від призову на військову службу та зарахування до складу військової частини і не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, законність та обґрунтованість дій відповідачів. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Приписами статті 139 КАС України позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, повернення судових витрат не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідачі:

ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 .

Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА