Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №360/2355/25 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2355/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Касянчука Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Касянчук Сергі Вікторович (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач 2), з урахуванням уточнених позовними вимог просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у зарахуванні ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 зняти ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 взяти ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних задля забезпечення технічної можливості редагування персональної електронної картки ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про виключення з військового обліку військовозобов`язаних 04.01.2013 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 05.12.2012, що підтверджується відомостями обліково-послужної картки № 2572.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі № 360/976/25 задоволено позовні вимоги адвоката Касянчука С.В. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.03.2025 про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей обліково-послужної картки № 2572, виданої ІНФОРМАЦІЯ_9 взамін військового квитка. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2025 про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей обліково-послужної картки № 2572, виданої ІНФОРМАЦІЯ_9 взамін військового квитка, та прийняти рішення за результатом розгляду цієї заяви, з урахуванням висновків суду.

У рішенні від 22.08.2025 у справі № 360/976/25 суд зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_11 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить розгляд заяв про внесення відомостей (виправлень) щодо перебування (виключення) особи з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняття рішень за результатами розгляду таких заяв, після отримання від ОСОБА_1 заяви та документів повинен був розглянути заяву ОСОБА_1 , прийняти відповідне рішення та повідомити про це ОСОБА_1 в строки, встановлені вищезазначеними положеннями чинного законодавства.

Представник позивача 26.09.2025 направив до ІНФОРМАЦІЯ_8 адвокатський запит, долучивши засвідчену копію рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі № 360/976/25, з метою витребування оригіналу або належним чином засвідченої копії письмової відповіді по суті розгляду заяви ОСОБА_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних від 15.03.2025.

У відповідь на адвокатський запит надійшла письмова відповідь ІНФОРМАЦІЯ_8 № СД/ПР/2614 від 27.10.2025, якою поінформовано, що згідно баз даних ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_12 , тому посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_8 не мають технічної можливості внести зміни до персональних військово-облікових даних громадянина ОСОБА_1 у автоматизованій інформаційно-комунікаційній системі «Оберіг».

Із змістом рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформленого письмовою відповіддю № СД/ПР/2614 від 27.10.2025, категорично не погоджуються, вважають оскаржуване рішення незаконним, неврахування відомостей обліково-послужної картки № 2572 необґрунтованим, а вимогу щодо особистого прибуття до ТЦК та СП з метою взяття на військовий облік безпідставною та такою, що суперечить положенням чинного законодавства України.

Зазначають, що повторне взяття на військовий облік позивача, який вже був виключений з обліку остаточно 04.01.2013, на підставі нових законів неможливе, оскільки є дією, яка погіршує його існуюче становище, та, як наслідок, обмежує його конституційні права і свободи.

В подальшому встановлено, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», позивач станом на 16.01.2026 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Категорично не погоджуються з діями, що полягають у зарахуванні позивача на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_14 , вважають ці дії протиправними та такими, що суперечать положенням чинного законодавства України.

Крім того, незаконні дії ІНФОРМАЦІЯ_15 , що призвели до зарахування невійськовозобов`язаного позивача на військовий облік військовозобов`язаних наразі унеможливлюють внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірних та документально підтверджених відомостей про виключення ОСОБА_1 04.01.2013 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 05.12.2012.

Звертають увагу суду, що згідно відомостей обліково-послужної картки № 2572, виданої 17.09.2001 ІНФОРМАЦІЯ_9 взамін військового квитка, позивач виключений з військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за віком.

На сторінці 6 обліково-послужної картки № 2572 наявний запис про виключення ОСОБА_1 3 військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за віком, що засвідчено підписом військового комісара та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_16 . Нижче наведені обставини, що підтверджують наявність законних підстав для виключення позивача 04.01.2013 з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 05.12.2012.

У графі 20 на сторінці 5 обліково-послужної картки позивача № 2572 вказано, що ОСОБА_1 присвоєно військове звання - рядовий. ОСОБА_1 05.12.2012 виповнилось 40 років.

Зважаючи на викладене, позивача 04.01.2013 виключено з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, що підтверджується записом про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції від 05.12.2012) за віком на сторінці 6 обліково-послужної картки № 2572. В подальшому, на сторінці 7 паспорта позивача серії НОМЕР_2 , виданого 13.10.2000 Сєвєродецьким МВ УМВС України в Луганській області 04.01.2013 проставлена відмітка «невійськовозобов`язаний».

Звертають увагу суду, що позивач не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» категорій, зокрема не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з обліку військовозобов`язаних, і підтверджуючих документів про волевиявлення ОСОБА_1 щодо його повторного взяття на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_13 немає. Оскільки позивач був виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає.

Зазначають, що у позивача відсутній обов`язок особистого звернення до будь-якого ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних, оскільки ОСОБА_1 назавжди втратив статус військовозобов`язаного, а тому з моменту виключення на нього не поширюються будь-які нововведення до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та обов`язки, які покладаються на військовозобов`язаних, а саме уточнювати військово-облікові дані, повідомляти про зміну персональних даних, проходити медичний огляд ВЛК та прибувати за повісткою про виклик до ТЦК та СП.

Таким чином, повторне взяття ІНФОРМАЦІЯ_14 на військовий облік позивача, який вже був виключений з обліку остаточно 04.01.2013 неможливе, оскільки є дією, яка погіршує його існуюче становище, та, як наслідок, обмежує його конституційні права і свободи.

З огляду на вищенаведене, враховуючи вимоги чинного законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом свої прав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 12.02.2026 позовну заяву залишено без руху після відкриття.

Ухвалою суду від 25.02.2026 продовжено розгляд справи.

Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог у справі за позовом адвоката Касянчука Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Запропонувано ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Відповідач 1 через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі — Реєстр «Оберіг»), позивач ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) станом на 16.01.2026 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_17 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо ведення військового обліку виключно в межах визначених територій.

Оскільки позивач територіально та документально закріплений за ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним органом ведення Реєстру щодо даної особи. Відповідно до вимог Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року № 94, доступ до внесення та редагування персональних даних здійснюється за принципом територіального розмежування.

Згідно з технічними інструкціями та протоколами авторизації в Реєстрі «Оберіг», оператор конкретного ТЦК та СП має доступ до редагування електронних карток лише тих осіб, які перебувають на обліку в межах його зони відповідальності. Реєстр автоматично блокує можливість внесення будь-яких відомостей (у тому числі про виключення з обліку) до карток, що належать іншим органам ведення Реєстру.

Таким чином, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_18 внести зміни до Реєстру «Оберіг» щодо позивача є технічно неможливим завданням, оскільки у ІНФОРМАЦІЯ_18 відсутні відповідні права доступу до персональної картки особи, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_19 . Вчинення таких дій суперечило б регламентам безпеки інформації Міністерства оборони України.

Письмова відповідь за вих.№ СД/ПР/2614 від 27.10.2025 є законною та обґрунтованою, оскільки вона лише констатує об`єктивний факт відсутності Позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_18 .

З урахуванням викладеного, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем подано додаткові пояснення, в яких зазначено таке.

ІНФОРМАЦІЯ_3 є органом військового управління, який внаслідок повномасштабного вторгнення РФ та ведення активних бойових дій на території Луганської області був евакуйований із зони бойових дій. На даний час ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснює свої повноваження в умовах тимчасової дислокації поза межами своєї адміністративно-територіальної одиниці. Через тимчасову окупацію м. Сєвєродонецьк (на теперішній час Сіверськодонецьк), ІНФОРМАЦІЯ_20 не має доступу до паперових архівів (алфавітних книг, книг протоколів ВЛК та журналів обліку за 2001–2013 роки), що унеможливлює проведення фізичної верифікації записів у військово-обліковій картці № 2572, на яку посилається позивач.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (ВПО), зареєстрованою в УСЗН Рівненської РДА, фактично працює на ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» (Рівненська обл., Рівненський район, с. Городок), у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» значиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі — Порядок № 1487), військовий облік ведеться за місцем фактичного проживання особи. У разі переїзду (статусу ВПО), особа зобов`язана у 7-денний строк особисто прибути до ТЦК та СП за новим місцем проживання для взяття на облік. Відповідно, позивач зобов`язаний перебувати на військоврму обліку в ІНФОРМАЦІЯ_21 , а не вимагати вчинення облікових дій від евакуйованого органу Луганської області, територія юрисдикції якого наразі не контролюється державою.

Процедура взяття на військовий облік, згідно з Порядком № 1487, передбачає: особисту явку, подання оригіналів документів, проведення медичного огляду (ВЛК) для визначення придатності та актуалізацію даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр). Позивач вказану процедуру не пройшов.

Крім того, його електронна облікова картка в системі « ІНФОРМАЦІЯ_22 » наразі закріплена за ІНФОРМАЦІЯ_23 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не має підконтрольної території та не є органом, за яким закріплена картка позивача, він технічно не має доступу до редагування даних особи в Реєстрі. Спроба «дистанційного» внесення змін до Реєстру без особистої присутності особи та без її територіальної приналежності є прямим порушенням регламенту ведення Реєстру.

Позивач стверджує, що був виключений за віком у 04.01.2013 році. Водночас у його документах міститься запис про виключення на підставі ст. 34 Закону ще у 2003 році (коли позивачу було 31 рік). Згідно зі статтею 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (у редакції станом на момент виникнення правовідносин), граничний вік перебування у запасі для рядового складу становив 40 років. Виключення у 31 рік (2003 р.) суперечило закону.

Вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки він не досяг граничного віку перебування у запасі (60 років), ухиляється від особистої явки до ТЦК за місцем проживання (Рівне) та вимагає від евакуйованого органу дій, які не передбачені законом та технічно неможливі.

На підставі вищевикладеного, ІНФОРМАЦІЯ_3 наполягає на відмові у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України (далі – Закон) "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951- VIII Держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру).

Згідно п.2 ч.2 ст. 5 Закону Держатель Реєстру вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок), яким реалізовано механізм автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України.

Відповідно до п.17 вищезазначеного Порядку взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 13 і 14 цього Порядку, здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстроване/не задеклароване, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Крім того, відповідно до абз.2 п.7 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 Генеральний штаб Збройних Сил встановлює особливості ведення військового обліку територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 автоматично, рішенням вищого штабу, шляхом внесення інформації до Реєстру, зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_24 . ІНФОРМАЦІЯ_4 рішень, щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік не приймалося.

На теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_4 не має сформованої облікової документації на громадянина ОСОБА_1 , прийняття будь яких рішень не є можливим.

Наголошують, що саме за рішенням держаних органів(міністерств) України, в ході реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок), яким реалізовано механізм автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України, громадянина ОСОБА_1 , встановлено на облік до ІНФОРМАЦІЯ_24 . Рішень, що узяття на військовий облік ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 не приймалося тому визнавати їх протиправними не має жодних підстав.

Посилання позивача на норми Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» є не коректним, оскільки оператор ІНФОРМАЦІЯ_24 не має можливості вести реєстр щодо призовників і військовозобов`язаних, на підставі обліку біографічних даних, стану здоров`я результатів співбесіди, тощо, які б мали узагальнюватися в особових справах, які мали б існувати в ІНФОРМАЦІЯ_19 , але подібних справ не існує.. Надані копії документів не дають підстав ІНФОРМАЦІЯ_19 для виключення ОСОБА_1 , з військового обліку та вносити відомості про виключення даного громадянина з військового обліку.

З огляду на викладене, вважають, що у позивача відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у зарахуванні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено такі обставини справи.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі № 360/976/25 задоволено позовні вимоги адвоката Касянчука С.В. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.03.2025 про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей обліково-послужної картки № 2572, виданої ІНФОРМАЦІЯ_9 взамін військового квитка. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2025 про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей обліково-послужної картки № 2572, виданої ІНФОРМАЦІЯ_9 взамін військового квитка, та прийняти рішення за результатом розгляду цієї заяви, з урахуванням висновків суду.

У рішенні від 22.08.2025 у справі № 360/976/25 суд зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_11 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить розгляд заяв про внесення відомостей (виправлень) щодо перебування (виключення) особи з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняття рішень за результатами розгляду таких заяв, після отримання від ОСОБА_1 заяви та документів повинен був розглянути заяву ОСОБА_1 , прийняти відповідне рішення та повідомити про це ОСОБА_1 в строки, встановлені вищезазначеними положеннями чинного законодавства.

Представник позивача 26.09.2025 направив до ІНФОРМАЦІЯ_8 адвокатський запит, долучивши засвідчену копію рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі № 360/976/25, з метою витребування оригіналу або належним чином засвідченої копії письмової відповіді по суті розгляду заяви ОСОБА_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних від 15.03.2025.

У відповідь на адвокатський запит надійшла письмова відповідь ІНФОРМАЦІЯ_8 № СД/ПР/2614 від 27.10.2025, якою поінформовано, що згідно баз даних ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_12 , тому посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_8 не мають технічної можливості внести зміни до персональних військово-облікових даних громадянина ОСОБА_1 у автоматизованій інформаційно-комунікаційній системі «Оберіг».

Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», позивач станом на 16.01.2026 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Відповідно до відомостей обліково-послужної картки № 2572, виданої 17.09.2001 ІНФОРМАЦІЯ_9 взамін військового квитка, позивач виключений з військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за віком.

На сторінці 6 обліково-послужної картки № 2572 наявний запис про виключення ОСОБА_1 3 військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за віком, що засвідчено підписом військового комісара та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_16 . Нижче наведені обставини, що підтверджують наявність законних підстав для виключення позивача 04.01.2013 з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 05.12.2012.

У графі 20 на сторінці 5 обліково-послужної картки позивача № 2572 вказано, що ОСОБА_1 присвоєно військове звання - рядовий. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_25 виповнилось 40 років.

Зважаючи на викладене, позивача 04.01.2013 виключено з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, що підтверджується записом про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції від 05.12.2012) за віком на сторінці 6 обліково-послужної картки № 2572. В подальшому, на сторінці 7 паспорта позивача серії НОМЕР_2 , виданого 13.10.2000 Сєвєродецьким МВ УМВС України в Луганській області 04.01.2013 проставлена відмітка «невійськовозобов`язаний».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст.1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 33 Закону №2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до положень п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_26 ), було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Запас військовозобов`язаних згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_26 ), поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону №2232-ХІІ (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин при зверненні позивача до відповідача з заявою) військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Водночас, за приписами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Згідно з п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487) військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до п.81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку. Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.

Суд зазначає, що Законами України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до ст.28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

При цьому, положення ч.4 ст.28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.

Тобто, з набранням чинності змінами до ч.2 ст.28 Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 04.01.2013 виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Також, згідно відомостей обліково-послужної картки № 2572, виданої 17.09.2001 ІНФОРМАЦІЯ_9 взамін військового квитка, позивач виключений з військового обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за віком.

Суд зазначає, що процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Таким чином, оскільки позивач 04.01.2013 був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.

Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку.

Оскільки позивач був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає.

Водночас, як встановив суд, відповідач проігнорував ту обставину, що позивач вже не є військовозобов`язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він звільнений з військової служби та виключений з військового обліку. Аргументи відповідача, що чинне законодавство не передбачає таких підстав для виключення з військового обліку є безпідставними, адже позивача вже було фактично виключено з військового обліку, натомість чинне законодавство не має підстав для поновлення позивача на військовому обліку, а закони не мають зворотної дії в часі, якщо таким чином погіршується становище особи.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).

Європейський суд з прав людини зазначає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, зазначене свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Водночас, враховуючи, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», позивач станом на 16.01.2026 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 , відтак вважає, що ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_15 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов`язаного та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_15 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у обліково-послужній картці № 2572, виданої 17.09.2001 ІНФОРМАЦІЯ_9 .

При цьому, у задоволенні позовних вимог до відповідача слід відмовити, оскільки обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним та таким, що відновить порушені права.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_15 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.

Питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу судом не вирішується, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано доказів в підтвердження понесення відповідних витрат.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Касянчука Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов`язаного.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у обліково-послужній картці № 2572, виданої 17.09.2001 ІНФОРМАЦІЯ_9 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова