Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №300/5937/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р. справа № 300/5937/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просить суд:

- визнати дій протиправними щодо призначення одноразової грошової допомоги на сім`ю у зв`язку із смертю чоловіка;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 14.05.2025 щодо призначення одноразової грошової допомоги на сім`ю у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 та виплатити вказану грошову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку із смертю свого чоловіка - потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як члену сім`ї. Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, оскільки місце реєстрації позивача не співпадає з місцем реєстрації потерпілого. Вважає відмову в призначенні такої допомоги протиправною та зазначає, що чоловік і дружина, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, залишаються членами сім`ї навіть у випадку проживання за різними адресами.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що при розгляді поданих документів було встановлено, що відповідно до приписів Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відтак оскільки на день сметрі ОСОБА_2 , місце реєстрації позивача не співпадає з місцем реєстрації потерпілого, відмова пенсійного органу є правомірною. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача на адресу суду подав відповідь на відзив, в якому заперечив проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позов та зазначив, що відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану; Таким чином, чоловік і дружина, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, залишаються членами сім`ї навіть у випадку їх фактичного проживання за різними адресами. Вказав, що актом обстеження матеріально-побутових умов підтверджується що чоловік позивача був зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак фактично проживав разом із дружиною по АДРЕСА_2 .

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20.10.1984 укладено шлюб (а.с.9).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 31.03.2025 (а.с.10).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами ОСОБА_2 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

14.05.2025 позивач звернулася із заявою до пенсійного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як члену сім`ї померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідач розглянувши звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги листом від 17.05.2025 повідомило про відсутність правових підстав для призначення одноразової допомоги на сім`ю в разі смерті потерпілого, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV, оскільки місце реєстрації позивача не співпадає з місцем реєстрації потерпілого (а.с.11-12).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на призначення та виплату страхових виплат, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я регламентовані Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-XIV).

Частиною 1 статті 4 Закону №1105-XIV унормовано, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

На уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закон №1105-XIV).

За змістом частин 1, 3 статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Пунктом 2 частини 7 статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страхові виплати складаються з страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Відповідно до ч.3 ст. 35 Закону № 1105-XIV право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Згідно з приписами частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:

1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Наведене свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім`ї - допомоги сім`ї потерпілого (виплачується сукупно на сім`ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Приписами частини 2 статті 37 Закону №1105-XIV унормовано, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат (ч. 3 ст. 37 №1105-XIV).

Стаття 38 Закону №1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 39 Закону №1105-ХІV унормований вичерпний перелік підстав, за яких уповноважений орган управління вправі відмовити у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, зокрема, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку. Окрім цього, уповноважений орган управління відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно з законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Як зазначено вище, на заяву позивача про призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого як члену сім`ї (дружині), відповідачем відмовлено у призначенні вказаної допомоги у зв`язку з неспівпадіння реєстрації місця проживання позивачки та її померлого чоловіка.

Суд зазначає, що Закон №1105-XIV не містить вимоги, згідно з якою право на отримання вказаної страхової виплати мають члени сім`ї, реєстрація місця проживання яких повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Також приписи №1105-XIV та Порядку №4-1 не містять положень про визначення поняття "сім`я".

За таких обставин застосуванню підлягають норми спеціального законодавства, якими є положення Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина 1).

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина 4).

Частинами 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану; проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 визначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Приписами Закону №1105-XIV та Порядку №4-1 передбачено призначення одноразової допомоги членам сім`ї померлого та особам, які перебували на утриманні померлого.

Згідно з статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Також, частиною 1 статті 56 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі №420/17371/22 дійшов висновку, що враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті. Тому, встановлена Порядком №11 обов`язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.

Верховний Суд також зауважував, що Закон №1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень пункту 5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім`єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду висновується, що неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім`ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого. Тому, визначальним є факт проживання однією сім`єю.

Крім того, слід зауважити, що на момент виникнення спірних правовідносин діяли положення нового Порядку №4-1 якими, як і положеннями Закону №1105-XIV, не передбачено вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого.

Тобто законодавець сім`єю визнає жінку та чоловіка (подружжя), які зареєстрували шлюб, спільно проживають, пов`язані спільним побутом, та їх дітей, а не осіб, у яких співпадає реєстрація місця проживання, а тому враховуючи встановлені обставини справи (позивач з 1984 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ), суд вважає, що відповідач безпідставно не призначив позивачу вказану виплату.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи надано акт обстеження матеріально-побутових умов від 27.06.2025, яким підтверджується, що чоловік позивача був зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак фактично проживав разом із дружиною по АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що в даних правовідносинах факт того, що реєстрація місця проживання позивачки не співпадає з реєстрацією місця проживання чоловіка, не свідчить, що така сім`я перестала бути сім`єю та відповідно втратила право на отримання страхових виплат внаслідок настанням страхового випадку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення та виплати позивачу страхової виплати (одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку із смерті потерпілого - чоловіка ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2025 про призначення одноразової грошової допомоги на сім`ю та призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу на сім`ю у зв`язку із смерті потерпілого - чоловіка ОСОБА_2 у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.