Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №640/16750/19 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Житомир справа № 640/16750/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,

встановив:

До адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення від 12.08.2019 № 0061714204 та вимогу від 13.08.2019 № Ф-304310-17.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що господарські операції з придбання автозапчастин та послуг ремонту за 2016-2018 роки підтверджені належними первинними документами, які доводять правомірність формування показників податкової звітності, а тому висновок контролюючого органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу є безпідставним, відповідно й відсутні підстави для донарахування єдиного внеску згідно оспорюваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від адміністративну справу передано для розгляду головуючому судді Шуляк Л.А.

Ухвалою суду прийнято до провадження дану справу та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 01.10.2025 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду замінено відповідача в адміністративній справі, а саме, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві як відокремленого структурного підрозділу ДПС України.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Зазначає, що в ході перевірки встановлено, заниження позивачем оподатковуваного доходу, тому йому правомірно донараховано єдиний внесок на суму такого заниження.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві.

Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи без їх участі, суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши пояснення сторін, докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець та платник податку на додану вартість.

ГУ ДФС у м.Києві, правонаступником якого є відповідач, проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт від 10.05.2019 № 1020/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , в якому, зокрема, установлено, порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. l ст.7, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", не нараховано та не перераховано єдиний внесок із сум чистого доходу, що підлягає сплаті в сумі 242 366,46 грн, в т.ч. за 2016 рік - 83 785,40 грн, за 2017 рік - 90 790 26 грн, за 2018 рік - 67 790,80 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у м Києві винесені, в тому числі рішення від 04.06.2019 № 0041514204 та вимогу від 04.06.2019 № 0041514204.

02.07.2019 зазначені рішення та вимогу було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 28.08.2019 №41520/6/99-9911-05- 01-25 скаргу позивача задоволено частково, зобов`язано ГУ ДФС у м Києві винести та направити нове рішення з урахуванням викладеного відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання вказаного рішення ГУ ДФС у м Києві винесені рішення від 12.08.2019 № 0061714204 та вимогу від 13.08.2019 р. № Ф-304310-17.

Зокрема, рішенням від 12.08.2019 № 0061714204 за порушення ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" донараховано 242366,46 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та 50072,75 грн штрафних санкцій.

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст.2 КАС України, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно із п.1, п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до п. 2 ч. l ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Отже, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого платником єдиного внеску від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Як видно із матеріалів справи, в ході перевірки контролюючим органом було встановлено заниження оподатковуваного доходу на суму 3 986 545,54 грн, що й стало підставою для донарахування, в тому числі й єдиного внеску (п.2.5 розд.2 акту перевірки).

Отже, визначальним у даній справі є встановлення правильності визначення суми доходу (прибутку), отриманого платником єдиного внеску, в тому числі формування позивачем витрат за спірний період.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов`язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період.

За змістом підпункту 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. вказаного пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Разом з тим, підпунктом 177.4.6. пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як видно із матеріалів справи, спірним є неправомірне/правомірне включення позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, суми на утримання основних засобів подвійного призначення (вантажних автомобілів), які, відповідно до вимог статті 177 ПК України до складу витрат фізичної особи-підприємця не включаються.

Суд враховує, що дане питання досліджувались судами у адміністративній справі №640/18768/19, де рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2025, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043404204, №0043414204, №0043454204, №0043644204, №0043484204 та від 11.09.2019 №0070214204, прийняті на підставі акту перевірки від 10.05.2019 №1020/26-15-42-04-30/ 2488711418.

Так, відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Зокрема, у справі № 640/18768/19, суд вказав, що позивачем у перевіряємому періоді використовувались у власній господарській діяльності транспортні засоби, які не є основними засобами подвійного призначення, не віднесено до визначення вантажних автомобілів, а віднесено до спеціалізованих транспортних засобів, а спеціалізований вантажний фургон - це транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення окремих вантажів.

Таким чином, висновки відповідача зазначені в акті перевірки, що транспортні засоби позивача відносяться до основних засобів подвійного призначення, є помилковими і спростовуються наданими позивачем документами.

Також вказано, що у пункті 26 Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Мінінфраструктури від 26.07.2013 №550, визначено поняття терміну «утримання автомобіля» - забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства. З аналізу даного визначення поняття «утримання транспортного засобу» слідує, що витрати (на паливо, запасні частини, шини, акумулятори), понесені позивачем у ході господарської діяльності (підтверджені відповідними первинними документами) стосуються конкретних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), та не є витратами на певні види робіт, при здійсненні комплексу операцій з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів або їх реєстрації та охорони, утилізації або видалення.

Отже, витрати (на паливо, запасні частини, шини, акумулятори) понесені позивачем у ході господарської діяльності (підтверджені актами списання товарно-матеріальних цінностей) стосуються конкретних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), та не є витратами на певні види робіт, при здійсненні комплексу операцій з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів або їх реєстрації та охорони, утилізації або видалення, тобто в даному випадку витрати на утримання ТЗ, не можна ототожнювати з документально підтвердженими витратами позивача, що мали місце у ході господарської діяльності.

Крім того, позивач на підтвердження вартості придбаних автозапчастин та послуг з ремонту надав первинні документи, до яких у відповідача не було зауважень щодо правильності оформлення вказаних документів.

Таким чином, суди вказали, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму 3 986 545,54 грн, є необґрунтованим та безпідставним, спростовується матеріалами справи.

З огляду на викладене, враховуючи преюдиційність факту щодо відсутності заниження оподатковуваного доходу на суму 3 986 545,54 грн, відсутні підстави для донарахування єдиного внеску на такий дохід, а тому слід визнати протиправним та скасувати рішення від 12.08.2019 № 0061714204 та вимогу від 13.08.2019 № Ф-304310-17.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ч.1 ст.139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2661,18 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.08.2019 № 0061714204 та вимогу від 13.08.2019 № Ф-304310-17.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2661 (дві тисячі шістсот шістдесят одну) грн 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 01 травня 2026 р.

01.05.26