Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №160/25026/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 рокуСправа №160/25026/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оскільки вважає, що у нього наявні всі визначені даним нормативним актом умови для її отримання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, необґрунтованими, оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та на момент виключення перебував у розпорядженні командира військової частини. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 19.11.2021 №299 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини, як військовослужбовців строкової військової служби, які прибули з військових комісаріатів для комплектування військової частини за призовом із ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваного на строкову військову службу 19.11.2021. З початку оголошення воєнного стану 24.02.2022 у складі військової частини приймав безпосередню участь у бойових ціях. Відповідно до наказу командира частини від 22.03.2022 №33 між командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та позивачем було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. Контракт укладений на строк до 21.03.2025. 18.10.2024 позивач був звільнений з військової служби та виключений з усіх видів забезпечення у зв?язку з висновком ВЛК про тимчасову не придатність до військової служби, відповідно до наказу командира військової частини від 18.10.2025 №316. 09.07.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 НГУ про виплату одноразовою грошової допомоги за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Позивачу відмовлено у виплаті одноразовою грошової допомоги за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Відповідно до змін постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» (далі Зміни), які набрали чинності 07.08.2025, було розширено коло осіб, які мають право на отримання такої виплати, а саме: було визначено виплату винагороди також військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу». Оскільки на момент набуття чинності Постанови від 11.02.2025 №153 та відповідних змін (07.08.2025) позивач вже не перебував у статусі діючого військовослужбовця частини, правові підстави для здійснення позивачу виплат відсутні, адже вони передбачені виключно для діючих військовослужбовців, які мають відповідний статус на час звернення. Таким чином, позивачем не дотримано положень постанови КМУ №153, необхідних для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Разом із тим заявлені позивачем твердження щодо наявності дискримінації в діях військової частини є безпідставними та не ґрунтуються на жодних об?єктивних доказах. Твердження про дискримінацію є надуманими та не відображають дійсних намірів чи дій військової частини, яка забезпечує рівність прав усіх військовослужбовців відповідно до законодавства. Військова частина діє виключно в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, зокрема положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 (в редакції зі змінами від 07.08.2025), яка чітко встановлює правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги. Наголошено, що вказана допомога передбачена винятково для діючих військовослужбовців, які мають відповідний статус на момент звернення. Позивач був звільнений з військової служби 18.10.2024, отже на момент набрання чинності зазначених норм та на час звернення не перебував у статусі діючого військовослужбовця, а відтак не відповідав та не відповідає критеріям, передбаченим для отримання одноразової допомоги.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що факт подальшого звільнення позивача на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) не є дисциплінарним стягненням і, відповідно, не може бути підставою для припинення (скасування) вже набутого права на цю винагороду.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 19.11.2021 №299 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини, як військовослужбовців строкової військової служби, які прибули з військових комісаріатів для комплектування військової частини за призовом із ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваного на строкову військову службу 19.11.2021.

Відповідно до наказу командира частини від 22.03.2022 №33 між командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та позивачем було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. Контракт укладений на строк до 21.03.2025.

Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення. інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України протягом наступних періодів: 24.07.2022 - 16.11.2022, 02.12.2022 - 13.01.2023, 26.01.2023 - 15.02.2023, відповідно до Довідки від 11.09.2024 №2402, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Під час проходження позивачем військової служби, 11.09.2022 при виконанні службово-бойового завдання поблизу н. п. Дементіївка Харківської області позивач отримав вибухову травму, вогнепальні дотичні уламкові поранення волосистої частини голови та лівого стегна. Надана первинна медична допомога на місці, надалі евакуйований до військового шпиталю м.Харків. 15.02.2023 при виконанні службово-бойового завдання поблизу н. п. Кремінна, отримав вогнепальне уламкове наскрізне поранення верхньої третини лівої гомілки з вогнепальними переломами обох кісток гомілки, дефектом кісткової та м?яких тканин; вогнепальне осколкове поранення правого колінного суглобу. Після стабілізації стану доставлений до Науково-дослідницького інституту травматології та ортопедії м. Лиман Донецької області. Надалі неодноразові стаціонарні лікування та багатоетапні операційні втручання. З липня 2023 року знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні медичного центру Амстердаму. 17.10.2023 проведено трансфеморальну ампутацію лівої стегнової кістки. З жовтня 2023 амбулаторне реабілітаційне лікування. У квітні 2024 проведено протезування стегнової кістки з вкладишем, гільзою для протезу, пневматичним коліном, високою активною стопою.

18.10.2024 позивач був звільнений з військової служби та виключений з усіх видів забезпечення у зв?язку з висновком ВЛК про тимчасову не придатність до військової служби, відповідно до наказу командира військової частини від 18.10.2025 №316.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 18.10.2024 №316: «Припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини солдата ОСОБА_1 (Г-020730), звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини п?ятої, статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини Національної гвардії України по особовому складу від 26.09.2024 №55 о/с, у відставку, (за станом здоров?я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), « 18» жовтня 2024 року та для постановки на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК (серія 12 ААД Nє 085876) позивач є особою з інвалідністю 2-ої групи, причина інвалідності поранення, так, пов?язане із захистом Батьківщини.

09 липня 2025 року представником Позивача в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв?язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено заяву щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв?язку з укладанням контракту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позивач отримав Рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №6/36/12-В-19-ЕП від 15.08.2025, надане за результатами розгляду заяви щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв?язку з укладанням контракту, відповідно до Постанови Nє 153. У вищезазначеному Рішенні Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії зазначено наступне: «Повідомляємо, що Ви були призвані на строкову військову службу 19 листопада 2021 року, а 22 березня 2022 року уклали контракт про проходження військової служби з військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України. 18 жовтня 2024 року Вас було звільнено з військової служби за станом здоров?я. Разом із цим, відповідно до змін постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. Nє 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. Nє 153» (далі Зміни), які набрали чинності 07.08.2025, було розширено коло осіб, які мають право на отримання такої виплати, а саме було визначено виплату винагороди також військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу». Оскільки на момент видання Постанови Nє153 та набуття чинності відповідних Змін (07.08.2025) Ви вже не перебували у статусі діючого військовослужбовця частини, правові підстави для здійснення Вам виплат відсутні, адже вони передбачені виключно для чинних військовослужбовців, які мають відповідний статус на час звернення».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є невиплата одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч. 1, ч. 3ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджені Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форма контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).

Пунктом 3 Постанови №153, чинної станом на час виникнення спірних відносин, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, з аналізу норм Постанови № 153, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, позивачем 22.03.2022 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. Контракт укладений на строк до 21.03.2025, що сторонами не заперечується.

На момент прийняття на військову службу за контрактом, згідно з паспортом громадянина України позивачу було 20 років.

Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення. інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України протягом наступних періодів: 24.07.2022 - 16.11.2022, 02.12.2022 - 13.01.2023, 26.01.2023 - 15.02.2023, відповідно до Довідки від 11.09.2024 №2402, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Отже у позивача наявні всі визначені Постановою № 153 умови для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її невиплата за цих обставин зі сторони відповідача є протиправною бездіяльністю.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 Р. № 153", яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту: виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 - підвищенню мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану, та мало б ознаки дискримінації.

Отже, доводи відповідача в цій частині щодо відсутності підстав у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, оскільки позивач подав, заяву на виплату одноразової грошової допомоги у вигляді 1 млн. грн. вже після виключення його зі списків особового складу військової частини є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що виключення військовослужбовця зі списків не позбавляє військову частину обов`язку виплатити військовослужбовцю належні йому до виплати кошти, які йому передбачені під час проходження служби.

Суд вказує на те, що внесення змін до нормативного акту, який регламентує спірні правовідносини, не впливає на обов`язок відповідача та не потребує вчинення зі сторони позивача будь-яких інших дій для реалізації свого права, оскільки таке право ним набуте з моменту прийняття Постанови № 153.

Разом із тим, суд дослідив, що позивач був звільнений на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно певних осіб (військовослужбовців), буде дискримінаційним відносно осіб, які були звільненні з військової служби при настанні обставин, визначених Постановою № 153.

Частинами 1, 2 статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

У спірних правовідносинах Кабінет Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану прийняв Постанову № 153, якою установив додаткові блага для громадян України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, на які, на переконання суду, має право і позивач.

Отже, суд зазначає, що приписами пункту 4 Постанови № 153 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень у разі укладення ним контракту під час воєнного стану до досягнення ним віку 25 років та за умови безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України та отримання поранення під час захисту Вітчизни на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025.

При вирішенні даної справи суд керується принципом верховенства права та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. У розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Кечко проти України" та "Мюллер проти Австрії", концепція "майна" охоплює не лише наявні речі, а й законні сподівання на отримання певних виплат, якщо особа виконала всі умови, передбачені чинним законодавством.

Відмова відповідача у виплаті з посиланням на те, що позивач звернувся із заявою вже після виключення зі списків особового складу, є проявом надмірного формалізму, оскільки Постанова № 153 не містить прямої заборони на отримання виплати після звільнення, якщо право на неї було фактично набуте під час несення служби. Суд наголошує, що запроваджений Кабінетом Міністрів України експериментальний проект має на меті саме підвищення мотивації до проходження служби, а отже, позбавлення особи винагороди за сумлінно виконаний обов`язок лише через технічний момент подання заяви після звільнення суперечить меті та духу самого нормативного акту. Тлумачення пункту 18 Постанови № 153 як підстави для позбавлення права на виплату є помилковим, адже цей пункт може регулювати лише технічний механізм виплати частинами, але не може бути правовою підставою для анулювання вже набутого права на повну суму винагороди

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 Nє 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Розподіл судових витрат - не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська