Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №514/930/25 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/930/25

Провадження по справі № 2/514/421/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого суді Кирилюк І.М.,

при секретарі судового засідання Царан К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ ФК ЕЙС) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.01.2022 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі – первісний кредитор, товариство) та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №891053389, відповідно до умов якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Сума кредиту -10 000 грн. Договір укладений в електронній формі. Позичальник зареєструвався на офіційному сайті www.moneyveo.ua створив особистий кабінет, заповнив заявку на отримання грошових коштів в кредит, зазначив персональні дані та після верифікації підтвердив згоду з офертою кредитора, ознайомився з індивідуальною та публічною частинами договору, отримав на номер телефону одноразовий ідентифікатор, за допомогою якого підписав вказаний кредитний договір.

Кредитор виконав умови укладеного договору у повному обсязі, перерахував на зазначену позичальником банківську картку грошові кошти.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого продовжувався додатковими угодами сторін договору. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимог за кредитними договорами від 05.05.2022 №175, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс», серед іншого, право грошової вимоги за спірним кредитним договором.

23.02.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №23/0224-01, на умовах якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимог, а фактор зобов`язався прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс». Сторони договору підписали реєстр прав вимог від 23.02.2024 №1. Згідно з реєстром фактор - ТОВ «Таліон Плюс» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №891053389 у сумі 20 989,00 грн, з яких: 10 000 грн - сума основного боргу, 10 989,00 - сума несплачених процентів.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ ФК «ЕЙС» за плату грошові вимоги за реєстром боржників, який є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з цим реєстром позивач набув право грошової вимоги за спірним кредитним договором до відповідача.

Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №891053389, право вимоги на яку набуло ТОВ ФК «ЕЙС», становить 20 989,00 грн, з яких: 10 000 грн - сума основного боргу, 10 989,00 - сума несплачених процентів за користування кредитом.

Оскільки ОСОБА_1 не виконує умови договору у добровільному порядку, позивач звернувся з вимогою стягнути суму заборгованості у судовому порядку.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого ним судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 14.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву.

24.07.2025 на адресу суду за вх. №3601 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову оскільки договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений у 2018 році, тобто ще до виникнення кредитних правовідносин між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а отже ні ТОВ «Таліон плюс» ні позивач не набули права вимоги за спірним кредитним договором. Окрім цього відповідач вважає, що матеріали позовної заяви не містять доказів переходу прав від первісного кредитора до позивача.

30.07.2025 року на адресу суду за вх. №3648 від керівника ТОВ «ФК ЕЙС» Полякова О.В. (повноваження підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а.с. 118) надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що строк договору факторингу, на який посилається відповідач у відзиві, продовжувався на підставі додаткових угод у період з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року і відповідно до підписаного сторонами договору факторингу реєстру боржників ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за спірним кредитним договором. На підтвердження проведеної оплати за договорами факторингу позивач надав копії платіжних інструкцій, тощо.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Ознайомившись із заявами сторін по суті спору, дослідивши письмові докази, надані сторонами справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини.

12.01.2022 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №891053389 в електронній формі з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора МNV86Х3V( а.с. 34 на звороті – 37).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору Товариство надало відповідачу перший транш кредитного ліміту у сумі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (а.с. 34 зв.б.-37). Дисконтний строк користування кредитом становить 30 днів з денною процентною ставкою за користування кредитними коштами - 2,10% (766,50 % річних, за умови виконання вимог договору по оплаті процентів). У разі не повернення основної суми боргу після закінчення дисконтного строку, позичальник має сплачувати денну процентну ставку 2,98 % (1087,70 %). Граничний строк користування кредитом становить 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду. Тобто загальний строк користування кредитом становить 120 днів.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 12.01.2022 ОСОБА_1 вказав свої офіційні дані та номер картки № НОМЕР_1 (а.с. 10 зв.б.)

12.01.2022 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснило безготівковий переказ коштів SFD Visa Transfer згідно договору №891053389 від 12.01.2022 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач отримав кредитні кошти (а.с. 10).

Згідно з отриманою відповіддю з АТ «Універсал Банк» у період з 12.01.2022 по 17.01.2022 на картковий рахунок відповідача закріплений за емітованою на ім`я ОСОБА_1 банківську карточку було зараховано кошти в сумі 10 000 грн, зазначений відповідачем у кредитному договорі номер телефону є фінансовим телефоном за відкритим йому картковим рахунком в АТ «Універсал Банк» (а.с. 122).

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу №28/1118-01. Дію договору сторони неодноразово продовжували. Шляхом укладення про це додаткових угод (а.с. 72-77) .

Згідно з умовами договору факторингу первісний кредитор як клієнт, взяв на себе зобов`язання відступити ТОВ «Таліон Плюс» , як фактору, права вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах договору. При цьому у розуміння цього договору сторони визначили, що право вимоги означає грошові вимоги, строк платежу за якими настав, а також, які виникнуть у майбутньому (п.п. 1.3 п.1, п.п. 2.1 п.2 Договору факторингу № 28/1118-01 ( а.с. 66) .

На підтвердження проведення сторонами договору факторингу фінансових взаєморозрахунків в матеріалах справи містяться акт звірки від 31.12.2022 року.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимог №175 від 05.05.2022, за яким ТОВ «Таліон Плюс» на умовах договору факторингу набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №891053389 (а.с. 63 зв.б.- 65).

Згідно з реєстром сума заборгованості відповідача за кредитним договором становила 20 611,00 грн, з яких: 10000 грн - сума основного боргу, 10 611, грн - заборгованість по несплаченим процентам.

Із рахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» убачається, що заборгованість сформувалась за період користування відповідачем кредитом з 12 січня по 05 травня 2022 року (3 місяці 24 дні а.с. 43).

23.02.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №23/0224-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги №1 від 23.02.2024, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», зокрема набуте право грошової вимоги за кредитним договором №891053389 до ОСОБА_1 (а.с. 56-57, 58-61).

Згідно з реєстром фактор набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 20 989 грн, з яких: 10 000 грн - сума основного боргу, 10989,00 грн - сума несплачених процентів.

Із рахунку ТОВ «Таліон Плюс» ОСОБА_1 за період користування кредитом з 05 травня по 11 травня 2022 року донараховані проценти за користування кредитом в межах строку встановленого у кредитному договорі (07 днів, а.с. 42).

29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників згідно з реєстром боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №б/н від 29.05.2025 ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 989,00 грн (а.с. 49а-50, 52-55).

Як убачається із розрахунку первісного кредитора, ОСОБА_1 умови договору не виконав, основну суму боргу та проценти не сплатив, у зв`язку з цим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунками ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складає 20989,00 грн, з яких: 10 000,00 грн. заборгованість по кредиту, 10989,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом за період з 12 січня по 11 травня 2022 року (120 днів) (а.с. 42, 43).

Із виписки з особового рахунку за кредитним договором №891053389 від 12.01.2022 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК ЕЙС» станом на 05.06.2025 року становить 20 989,00 грн, з яких: 10 000 грн - сума основного боргу, 10989,00 грн - сума несплачених процентів, які нараховані за період з 29.05.2025-05.06.2025 (а.с. 42 зв.б).

Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, суд виходить з такого.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ст. 509 Ц К України)

Сторонами у зобов`язанні є і боржник і кредитор ( ст. 510 Ц К України)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Укладення договору є підставою для виникнення зобов`язань (ч.2 ст. 509 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст.1054 ЦК України).

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором ( п.1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживне кредитування».

Кредитодавцем у розумінні зазначеного Закону є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити ( п.7 ч.1 ст. 1 Закону «Про споживче кредитування»).

Порядком споживчого кредитування передбачено, що кредитодавець встановлює можливість укладення договору про споживчий кредит на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача (ч.2 ст. 14 Закону України «Про споживне кредитування»).

Відповідно до Закону «Про споживче кредитування» та Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» такий договір може укладатися шляхом приєднання, коли він складається із індивідуальної і публічної частини договору (ст. 634 ЦК України, ч.2 ст. 13 Закону «Про споживче кредитування», ч.5 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Положеннями ЦК України, які застосовуються до кредитного договору, передбачено, що такий договір є укладеним з моменту передання грошей. Позичальник зобов`язаний повернути грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1046 ЦК України ст.1049 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, серед іншого, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно з вимогами Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу (ч.2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування»).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається ( ст. 1078 ЦК України).

Ураховуючи, що на підставі наданих доказів встановлено, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення отриманих коштів за укладеним кредитним договором, право майбутньої вимоги за яким з дня підписання первинним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 , котрий є невід`ємною частиною укладеного між ними договору факторингу та додаткових угод до нього, передано останньому, а згодом на підставі ланцюжку договорів факторингу передано до ТОВ ФК «ЕЙС», суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості.

Факт оплатності укладеного первинним кредитором договору факторингу з ТОВ «Таліон Плюс» підтверджено актом звірки суми фінансування реєстру прав вимоги, а наступних договорів факторингу - платіжними інструкціями про перерахунок грошових коштів ( а.с. 45-47, 51).

Таким чином позивач належними, допустимими та достатніми доказами довів кожний етап переходу права вимоги від первісного кредитора.

Ураховуючи наведене, а також те, що у відзиві відповідач не заперечує факт отримання кредиту та заборгованості, яка виникла перед первісним договором та її розмір згідно з розрахунками, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки , суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору за звернення до суду з позовом, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 року, укладеного з АО «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро адвокатом Тараненко Артемов Ігоровичем, акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до договору №29/05/25-01 від 29.05.2025), протокол погодження вартості послуг на суму 7000 грн, яка полягала у вивчені документів та підготовці позовних матеріалів.

У постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, відповідно до якої при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ураховуючи наведене, складність справи, розгляд справи без участі сторін, розмір задоволених позовних вимог, суд, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, вважає за можливе задовольнити частково вимогу позивача про заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн, що відповідає засадам розумності та співмірності.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2422 грн 40 коп та на професійну правничу допомогу у справі у сумі 3500 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 259, 280-289, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №891053389 від 12.01.2022 року у розмірі 20 989 (двадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) суму судових витрат в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, у разі якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27 квітня 2026 року

Суддя І.М. Кирилюк