Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №514/1461/25 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/1461/25

Провадження по справі № 2/514/382/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Кирилюк І.М.,

при секретарі судового засідання – Царан К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

04 лютого 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Тарутинського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, а також стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 7000 грн щомісячно, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позову зазначено, що у 2012 році вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , у шлюбі народились діти. Подружнє життя не склалося, вони мають різні погляди на сімейні стосунки та сімейні обов`язки, між ними відсутнє взаєморозуміння. Приблизно рік вони не підтримують шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть. Вважає, що шлюб носить формальний характер, подальше перебування з відповідачем у шлюбі буде суперечити інтересам сторін та інтересам спільних дітей.

З припиненням шлюбних відносин, позивач проживає окремо від відповідача, діти залишились проживати з нею, тому просить стягнути з відповідача аліменти, оскільки отримуваного нею доходу на задоволення усіх потреб дітей не вистачає.

Ухвалою суду від 10.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

Сторони в судове засідання не з`явились, просили розглядати справу без їх участі. Позивач та її представник- адвокат Кисса В.І. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія ВН №1588255) позовні вимоги підтримали. Відповідач у письмових зверненнях до суду зазначив, що не заперечує проти заявлених вимог, проте просив встановити йому розмір аліментів у сумі 6 500 грн.

З урахуванням заяв сторін, керуючись нормами ст. 223, ч.2 ст. 247 ЦПК України, суд прийняв протокольну ухвалу про розгляд справи без участі сторін та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, заяви сторін по суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

У статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

Такі положення національного законодавства України відповідають ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Чоловік та жінка користуються однаковими правами щодо укладення шлюбу та його розірвання.

Згідно з ч.3 ст. 105, ч.1 ст. 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. (ч.2 ст. 112 СК України).

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб, який зареєстровано 29.01.2012 року виконавчим комітетом Надрічненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, актовий запис №01, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.10).

У шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження ( а.с. 12, 13).

У позові зазначено, що між подружжям відсутнє взаєморозуміння через різні світоглядні погляди на життя, стосунки не склалися. Останній рік сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Спору щодо місця проживання спільних неповнолітніх дітей немає.

Відповідач у поданій до суду заяві зазначив, що згоден з позовом про розірвання шлюбу.

Суд, керуючись ст. 82 ЦПК України , дійшов висновку, що наведені у позовній заяві обставини визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню.

Вирішуючи відповідно до ст. 111 СК України необхідність вжиття заходів щодо примирення подружжя, суд ураховує, що закріплена у цій статті норма є диспозитивною.

У разі виявлення під час розгляду справи обставин або фактів, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та інтересів подружжя, їх дітей, суд може не застосовувати цю норму СК України.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов`язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.

Сторони не звернулись до суду з проханням перенести розгляд справи з наданням можливості врегулювати стосунки з метою збереження сім`ї. Зазначені у позовній заяві обставини, позиція сторін у справі дають суду можливість дійти висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до примирення сторін.

Дослідивши письмові докази, з`ясувавши думку сторін у справі, мотиви розірвання шлюбу, беручи до уваги, що сторони є батьками спільних неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами може бути припиненим шляхом його розірвання, оскільки це відповідає інтересам сторін.

Після розірвання шлюбу особа, яка змінила прізвище при одруженні має право залишити нове прізвище або повернути дошлюбне ( ст. 113 СК України).

Позивач просить суд у позові після розірвання шлюбу повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » .

За змістом ч. 2 ст. 114, ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

В частині вимог позову про стягнення аліментів судом встановлено, що діти проживають разом з матір`ю, що підтверджено довідкою №21 від 02.10.2025 про зареєстроване місце проживання позивача та складу її сім`ї, виданою Надрічненським старостинським округом Буджацької селищної ради Болградського району Одеської області (а.с. 13).

Дохід позивача становить 6500 грн, що підтверджується табелями за березень-серпень 2025 відділення Надрічненського поштового зв`язку с. Надрічне, за місцем її роботи (а.с. 14-19).

Будь-яких доказів на підтвердження матеріального положення відповідача позивачем не надано.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Наведені норми міжнародного права корелюються з нормами Конституції України та СК України, що встановлюють обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття (ч.2 ст. 51 Конституції України , ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Позаяк обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. У разі такої домовленості той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. ( ч.1, ч.2 ст. 181 СК України).

Водночас, у разі відсутності домовленості батьків щодо обов`язку утримувати дитину, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст. 181 СК України).

СК України визначає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини ( ст. 179 СК України).

У поданих до суду поясненнях відповідач зазначив, що з часу припинення спільного проживання з позивачем він регулярно бере участь в утриманні дітей шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивачки. На підтвердження доводів надав суду квитанції за період з серпня 2025 року по березень 2026 року на загальну суму 67 300 грн, в яких у графі призначення платежу зазначається мета банківської операції - «переказ особистих коштів», «на дозвілля дітей», «на одяг дітям», «на продукти харчування для дітей», «на подарунки дітям до свят, тощо». (а.с. 56-65, 68-86).

Таким чином суд встановив, що відповідач виконує покладений на нього законом обов`язок як батька щодо утримання дітей.

Водночас у заяві (а.с.66) відповідач зазначив, що не заперечує проти позовних вимог в частині стягнення з нього аліментів на утримання дітей, проте просить розмір аліментів встановити у твердій грошовій в сумі 6 500 грн.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, а також зважаючи на те, що сторони порядок утримання ними дітей не узгодили, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на утримання дітей, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» дітей віком до 6 років встановлено прожитковий мінімум у розмірі 3512,00 грн, дітей віком від 6 до 18 років - 3328 гривень.

Ураховуючи встановлені фактичні обставини, зважаючи на спільний обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дітей аліментів у твердій грошовій сумі 6 500 грн по 3 250 грн на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як зазначив у поясненнях відповідач він щомісячно перераховує позивачці гроші від 6000 до 7000 грн на утримання їх спільних дітей.

Із наданих суду квитанцій убачається, що з 13 жовтня 2025 року (дня пред`явлення позову) відповідач у добровільному порядку перерахував на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти на утримання дітей в загальній сумі 43 400 грн, які він просить зарахувати при визначенні йому зобов`язань по аліментах.

Суду не надані відомості на підтвердження наявності зобов`язань відповідача перед позивачем, а також відмови позивача від отримання зазначених грошових переказів, тому ці кошти підлягають урахуванню при визначенні суми аліментних зобов`язань ОСОБА_2 за цим рішенням.

Пунктом 1 частини 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується нормами ст. 141 ЦПК України, згідно з якими судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп за звернення до суду з позовними вимогами про розірвання шлюбу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з другої сторони пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач в частині заявлених в суді вимог про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, тому сплата судового збору в частині звернення до суду з цими вимогами у розмірі 1211 грн 20 коп підлягає стягненню в дохід держави з відповідача.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 13, 259, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладений та зареєстрований 29 січня 2012 року виконавчим комітетом Надрічненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, актовий запис №01 - розірвати.

Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (уродженця селища Бессарабка Бессарабського району Республіки Молдова, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (уродженки села Новоселівка Тарутинського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят) грн на кожну дитину, але не менш, ніж 50 % (п`ятдесяти відсотків) встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 жовтня 2025 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_4 , (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 ).

Сплачені ОСОБА_2 грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 у період з 13.10.2025 року в сумі 43 400 (сорок три тисячі чотириста) грн 00 коп зарахувати при визначенні суми аліментних зобов`язань згідно з цим рішенням.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Надіслати рішення суду після набрання ним законної сили до Арцизького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Роз`яснити, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Кирилюк