Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №523/27704/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/27704/25

Провадження №2/523/223/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у праві користування майном та визнання права власності,

Установив:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кукало О. М. в грудні 2025 року звернулась до суду з вищезазначеними позовними вимогами.

Позивач в своїх вимогах посилається на те, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М. було відкрито спадкову справу.

12.08.2024 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна після смерті батька - квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

24 липня 1979 року батьком позивачки було укладено шлюб з ОСОБА_4 (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_5 ), з якою з 1981 року проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

На підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М. було заведено спадкову справу №1166/2021 до майна померлої ОСОБА_6 .

Разом з тим, 15.08.2025 року Державним нотаріусом Пінігіною Т.М. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на підставі якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують родинні стосунки із спадкодавцем ОСОБА_6 .

Державним нотаріусом роз`яснено позивачеві право звернутися до суду з питання встановлення факту родинних відносин.

ОСОБА_3 , 1931 року народження, та ОСОБА_6 , 1942 року народження, були людьми похилого віку та в останні роки життя потребували сторонньої допомоги.

З 2016 року ОСОБА_1 проживала разом з батьком та його дружиною ОСОБА_6 у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , сприймала їх як батьків.

Таким чином, з червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були пов`язані спільним побутом, спільним харчуванням, позивач несла витрати на ремонт, підтримувала належний стан квартири, необхідний для проживання у ній.

На підтвердження вказаних обставин позивач надала письмові докази:

1. Нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , якими підтверджується, що ОСОБА_1 з червня 2016 року до 2021 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 ; що ОСОБА_1 купувала для ОСОБА_3 та ОСОБА_6 продукти харчування, ліки, предмети гігієни, необхідні побутові речі, готувала для них їжу; ОСОБА_1 забезпечувала постійний догляд, піклування, допомогу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до їх смерті у 2021 році.

2. Докази придбання позивачем будівельних матеріалів для проведення ремонту.

3. Докази придбання позивачем морозильної камери, витяжки.

4. Докази придбання позивачем для ОСОБА_6 мобільного телефону.

5. Квитанції на придбання продуктів харчування.

6. Квитанції про сплату позивачем комунальних послуг.

7. Спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 саме позивач здійснила її поховання, саме їй було видано довідку про причину смерті, лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть.

Витрати позивача на поховання ОСОБА_6 підтверджуються свідоцтвом про поховання № НОМЕР_2 , договором-замовленням на організацію поховання від 12.10.2021 року, договором-замовленням на надання послуг на копання могили.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне їй майно, яке їй належало на праві власності, а також, яке вона прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Так, з свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово- комунального господарства виконкому Одеської міської ради 17.08.1993 року на підставі розпорядження за №19500 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Реєстрація права власності була здійснена КП «ОМБТІ та РОН» у реєстровій книзі 334пр- 180, номер запису 272.

Відповідно, 1/2 частина квартири належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності.

Разом з тим, з свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було видано 12.08.2024 року ОСОБА_1 на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 після смерті батька, вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_6 та його дочка ОСОБА_1 .

З вказаного вбачається, що ОСОБА_6 було прийнято спадщину після смерті чоловіка на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , однак оформити свої спадкові права вона не встигла у зв`язку із смертю.

З урахуванням викладеного спадкову масу після смерті ОСОБА_6 складають 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 (1/2 частка + 1/4 частка).

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М. було здійснено запит до Департаменту міського господарства ОМР щодо видачі дублікатів правовстановлюючих документів на спадкову квартиру.

На підставі розпорядження Департаменту міського господарства ОМР 14.07.2022 року позивачу було видано дублікати свідоцтва про право власності та розпорядження органу приватизації на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

У дублікаті свідоцтва про право власності на квартиру Департаментом міського господарства ОМР було допущено помилку у відомостях про власника майна: замість « ОСОБА_6 » вказано « ОСОБА_10 ».

В подальшому листом КП «Міське агентство з приватизації житла» від 17.09.2025 року було підтверджено, що під час друку дубліката свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 17.08.1993 року було допущено технічну помилку та зазначено по батькові співвласниці житла « ОСОБА_11 » замість « ОСОБА_12 ». Отже, враховуючи архівні документи, підтверджуємо, що « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_10 » є одна і та ж сама особа.

Таким чином, наданими письмовими доказами підтверджується право власності спадкодавця на спадкове майно, та право позивача на спадкування з урахуванням проживання з спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до смерті спадкодавця.

Разом з тим, користуватися спадковим майном ОСОБА_1 можливості на час звернення до суду не має.

Після поховання ОСОБА_6 ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_4 забрав син позивача ОСОБА_2 .

Не дивлячись на те, що позивач є власником 1/4 частки квартири, відповідач не надає доступу до квартири, не віддає особисті речі позивача.

У зв`язку із вказаною обставиною позивач вимушена звернутися до суду із вимогою про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у праві користування квартирою за адресою: АДРЕСА_4 .

До Пересипського районного суду міста Одеси в грудні 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у праві користування майном та визнання права власності.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Сторони подали заяви та клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Згідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.

Згідно до вимог ч.4 ст. 206 ЦПК України – у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, встановив факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М. було відкрито спадкову справу.

12.08.2024 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна після смерті батька - квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

24 липня 1979 року батьком позивачки було укладено шлюб з ОСОБА_4 (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_5 ), з якою з 1981 року проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

На підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Пінігіною Т.М. було заведено спадкову справу №1166/2021 до майна померлої ОСОБА_6 .

Разом з тим, 15.08.2025 року Державним нотаріусом Пінігіною Т.М. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на підставі якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують родинні стосунки із спадкодавцем ОСОБА_6 .

Державним нотаріусом роз`яснено позивачеві право звернутися до суду з питання встановлення факту родинних відносин.

ОСОБА_3 , 1931 року народження, та ОСОБА_6 , 1942 року народження, були людьми похилого віку та в останні роки життя потребували сторонньої допомоги.

З 2016 року ОСОБА_1 проживала разом з батьком та його дружиною ОСОБА_6 у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , сприймала їх як батьків.

Таким чином, з червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були пов`язані спільним побутом, спільним харчуванням, позивач несла витрати на ремонт, підтримувала належний стан квартири, необхідний для проживання у ній.

На підтвердження вказаних обставин позивач надає письмові докази:

1. Нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , якими підтверджується, що ОСОБА_1 з червня 2016 року до 2021 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 ; що ОСОБА_1 купувала для ОСОБА_3 та ОСОБА_6 продукти харчування, ліки, предмети гігієни, необхідні побутові речі, готувала для них їжу; ОСОБА_1 забезпечувала постійний догляд, піклування, допомогу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до їх смерті у 2021 році.

2. Докази придбання позивачем будівельних матеріалів для проведення ремонту.

3. Докази придбання позивачем морозильної камери, витяжки.

4. Докази придбання позивачем для ОСОБА_6 мобільного телефону.

5. Квитанції на придбання продуктів харчування.

6. Квитанції про сплату позивачем комунальних послуг.

7. Спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 саме позивач здійснила її поховання, саме їй було видано довідку про причину смерті, лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть.

Витрати позивача на поховання ОСОБА_6 підтверджуються свідоцтвом про поховання № НОМЕР_2 , договором-замовленням на організацію поховання від 12.10.2021 року, договором-замовленням на надання послуг на копання могили.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне їй майно, яке їй належало на праві власності, а також, яке вона прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Так, з свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово- комунального господарства виконкому Одеської міської ради 17.08.1993 року на підставі розпорядження за №19500 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Реєстрація права власності була здійснена КП «ОМБТІ та РОН» у реєстровій книзі 334пр- 180, номер запису 272.

Відповідно, 1/2 частина квартири належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності.

Разом з тим, з свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було видано 12.08.2024 року ОСОБА_1 на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 після смерті батька, вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_6 та його дочка ОСОБА_1 .

З вказаного вбачається, що ОСОБА_6 було прийнято спадщину після смерті чоловіка на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , однак оформити свої спадкові права вона не встигла у зв`язку із смертю.

З урахуванням викладеного спадкову масу після смерті ОСОБА_6 складають 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 (1/2 частка + 1/4 частка).

Згідно ч.1 ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

У відповідності до ч.1 ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовЯзаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Процесуальне правонаступництво у спорах про спадкування грунтується також на нормах ст. 1276 ЦК, відповідно до якої якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. З ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону7 або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За правилом ч.1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З вищевикладеного вбачається, що захист порушеного права позивача можливе лише у судовому порядку.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 зазначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК.

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Позивачем доведено факт її проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , з червня 2016 року по день її смерті, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому її позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 141, 200, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у праві користування майном та визнання права власності – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у праві користування квартирою за адресою: АДРЕСА_4 .

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 з червня 2016 року по день її смерті, а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_5 , загальна площа 43.4 кв.м., житлова площа 27.9 кв.м., за четвертою чергою спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя