Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №496/6780/24 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6780/24

Провадження № 2/496/1683/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування заборони на відчуження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд скасувати заборону на відчуження належного їй нерухомого майна, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер ділянки 5121010100:02:005:0663, накладену постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №344520 від 21.06.2007 року, виданою державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, зареєстровану 27.06.2007 року державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, реєстраційний номер обтяження 5220156.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки прощею 0,1 га, розташованої за цією ж адресою, кадастровий номер № 5121010100:02:005:0663. Але, на даний час позивач не має можливості вільно розпоряджатись належним їй майном через наявність заборони на його відчуження (арешту), накладену в межах примусового виконання судових рішень. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок та присадибну земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , накладено заборону на відчуження (номер запису про обтяження - 5220156). Підставою для накладення заборони стала постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №344520 від 27.06.2007 року, видана державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області. З метою скасування обмежень, накладених державним виконавцем, позивач звернулася з відповідною заявою до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У відповідь на своє звернення отримала копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 344520 від 21.06.2007 року, з якої вбачається, що арешт було накладено на ім`я ОСОБА_2 , який ніколи не був власником спірного майна, а лише колись був зареєстрований за вищезазначеною адресою. За таких обставин позивачу було рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання щодо вилучення майна з під арешту, так як наявність таких обмежень позбавляє позивача права на вільне розпорядження належним їй майном. У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явилася, але представник позивача - Осадча Н.В. надала заяву, в якій просила судове засідання провести її відсутності, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надав.

Верховний суд у постанові від 18.03.2021 року по справі №911/3142/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду лист, в якому просив справу розглянути за його відсутності.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 5121010100:02:005:0663, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав №371117989, №387713168.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №344520 від 21.06.2007 року, виданою державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області Дигуляр С.О., при примусовому виконанні ухвали 2-936 від 18.06.2007 року Балтського районного суду, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ПП «Володимир», заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Відомості про накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови серії АА №344520 від 21.06.2007 року, були внесені Біляївською районною державною нотаріальною конторою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, реєстраційний номер обтяження 5220156, що підтверджується інформацією з реєстру №371117894.

Згідно листа №16669 від 21.06.2007 року, адресованому державному нотаріусу Біляївського державної нотаріальної контори, Державна виконавча служба Біляївського районного управління юстиції Одеської області при виконанні ухвали №2-936 Балтського районного суду від 18.06.2007 року про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, та заборону посвідчення угод відчуження майна ОСОБА_2 , забороняє посвідчувати угоди відчуження майна, що належить ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з додатку до рішення Біляївської міської від 22.12.2022 року №802-32/VIII, вулиця Горького перейменована на вулицю Грушевського.

На житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 26.12.2023 року було виготовлено технічний паспорт, замовником якого є ОСОБА_1

Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом №4482/21-12 від 05.02.2025 року повідомив, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на теперішній час у відділі на примусовому виконанні є відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 : виконавче провадження №74947615 за виконавчим документом вимога про сплату боргу №Ф-763-У, виданої 16.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ПФУ в Одеській області; виконавче провадження №75029192 за виконавчим документом виконавчий лист №420/1361/22, виданого 21.06.2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ГУ ДПС в Одеській області грошової заборгованості у розмірі 131 053,20 грн.

Відносно накладення арешту за постаново про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ 344520 від 21.06.2007 року відділом ДВС у Біляївському районі та місті Теплодар надати точної інформації та зробити будь які дії відносно матеріалів виконавчого провадження немає можливості, оскільки згідно «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Міністерством юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5», термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.2 вищевказаної Постанови позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Частиною 2 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 ст. 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у всіх інших випадках, крім передбачених ч.4 ст.59 цього Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного, за наявності арешту (обтяжень), накладеного на майно ОСОБА_2 , порушується право власності власника майна - ОСОБА_1 , гарантоване Конституцією України.

Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне їй майно, отже арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Судом встановлено, що арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області Дигуляр С.О. серії АА №344520, при примусовому виконанні ухвали 2-936 від 18.06.2007 року Балтського районного суду.

При цьому, листом Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №4482/21-12 від 05.02.2025 року підтверджено, що виконавче провадження з виконання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №344520 від 21.06.2007 року завершено, виконавче провадження знищено.

Водночас, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, підтверджено, що арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено лише на підставі постанови серії АА №344520. Відомості про накладення інших арештів на вказане майно відсутні.

Суд зазначає, що будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності майном.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Суд вважає доведеним, що підстави для продовження обтяження на зазначене майно відсутні, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом скасування заборони на відчуження їй належного нерухомого майна, оскільки суду не надано доказів щодо існування підстав для продовження обтяження на майно ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15-16, 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 272, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування заборони на відчуження нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати заборону на відчуження належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) нерухомого майна, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер ділянки 5121010100:02:005:0663, накладену постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №344520 від 21.06.2007 року, виданою державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області Дигуляр Світланою Олександрівною, зареєстровану 27.06.2007 року державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, реєстраційний номер обтяження 5220156.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.Л. Пасечник