Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №473/651/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/651/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"04" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

в лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (до перейменування ТзОВ «Росвен Інвест Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 30 575,97 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.02.2023 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір №631076 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort». Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 1 Договору сума кредиту становить 4 000 грн., стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день, строк кредиту 336 дні.

11 січня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-95/24, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТзОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Росвен Інвест Україна» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-95/24 ТзОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30 575,97 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 3 999,99 грн., заборгованості за відсотками 26 575,98 грн..

Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою судді від 19 лютого 2026 року за позовною заявою відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, згідно поданої заяви просила про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 23.02.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір №631076 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору сума кредиту становить 4 000 грн., стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день, строк кредиту 336 дні.

11 січня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-95/24, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТзОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Росвен Інвест Україна» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-95/24 ТзОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30 575,97 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 3 999,99 грн., заборгованості за відсотками 26 575,98 грн..

Згідно рішення єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 25.03.2024 року вирішено змінити назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс».

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що 23.02.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір №631076 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort».

Факт перерахування коштів в розмірі 4 000 грн. згідно договору №631076 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 23.02.2023 рокуна платіжну картку відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_1 (зазначена в договорі №631076 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 23.02.2023 року) від ТОВ «ПЕЙПЕК» згідно договору про організацію переказів грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022, укладеного між ТОВ «ПЕЙПЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» підтверджено листом ТОВ «ПЕЙПЕК» від 12.09.2025 р..

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашена, що є порушенням законних прав позивача.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 3 999,99 грн., заборгованості за відсотками 26 575,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором №631076 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 23.02.2023 року підлягає до задоволення на загальну суму 30 575,97 грн. (4 999,99 грн. + 26 575,98 грн.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 30.01.2026 року № 1247 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн..

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором №631076 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 23.02.2023 року, на загальну суму 30 575,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 999,99 грн., заборгованість за відсотками 26 575,98 грн., а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн..

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Суддя: М.М. Ротар