Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №467/1416/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1416/25

1-кп/467/54/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4 ( в режимі відеоконференції)

потерпілої – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка кримінальне провадження №12025153130000038, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 червня 2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Диківка Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»; місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; в силу п.1 ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

За наслідками розгляду цієї кримінальної справи суд «поза усяким сумнівом» установив, що 10 червня 2025 року, приблизно о 18 год. 00 хв., більш точного часу в ході дізнання не встановлено, перебуваючи на вулиці неподалік домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 вчинив сварку із своєю дружиною ОСОБА_5 , в ході якої у нього виник умисел, направлений на завдання їй фізичного болю.

Реалізуючи вказаний протиправний намір, що виник на грунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_5 , у вказаний вище час та місці, діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 побоїв шляхом нанесення двох ударів долонею правої руки в область обличчя, після чого, схопивши її за волосся, протягнув по землі близько двох метрів, чим вчинив щодо неї насильницькі дії, які завдали їй фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Цих висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в виключно межах висунутого відповідно до обвинувального акта обвинувачення, у тому числі й за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінальної справи, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України і оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, з урахуванням показань обвинуваченого, який свою вину у вчиненні інкримінованого йому проступку визнав повністю і підтвердив відображені в обвинувальному акті обставини скоєного ним правопорушення, у тому числі щодо його часу, місця та способу, мети і мотивів, а так само і наслідків, що настали.

Докази

На стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд враховує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

А процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст.84 КПК).

Тоді як доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.2 ст. 91 КПК).

Тож, будучи допитаним у порядку ст. 351 КПК України, обвинувачений дав суду показання про те, що дійсно 10 червня 2025 року, приблизно о 17-18 годині, перебуваючи на вул. А. Атаяна, у с. Новокрасне, номер будинку точно не пам`ятає, де проживає його знайома на ім`я ОСОБА_6 , він посварився з дружиною – ОСОБА_5 .

Вказав, що 10 червня 2025 року прямував додому з місця несення військової служби, так як отримав відпустку.

Але з дружиною виникли непорозумінні ще під час спілкування по телефону, коли він був у дорозі.

Прибувши до с. Новокресне, він зустрів свою дружину біля домоволодіння спільної знайомої на ім`я ОСОБА_6 , де з нею в виник конфлікт, в ході якого він наніс їй побоїв та вчинив насильницькі щодо не дії.

Визнає, що був неправий, через декілька днів просив у дружини вибачення.

Допитана із дотриманням правил ст. 353 КПК потерпіла суду показала, що подія мала місце 10 червня 2025 року по вул. А. Атаяна в с. Новокрасне біля домоволодіння її знайомої.

Коли вона з приятелькою сиділи біля її двору на лавці, туди на мотоциклі приїхав її чоловік ОСОБА_7 , який, нічого не пояснивши, почав її бити. Зокрема, двічі вдарив долонею по лиці, після чого вона впала на землю.

А як, піднявшись, сіла на лаву, то він схопив її за волосся і потягнув по землі.

Коли вона сказала, що викличе поліцію, чоловік відпустив її і поїхав у невідомому напрямку.

Вказала, що з чоловіком посварилась ще вранці під час розмови по телефону, а після події він декілька днів знаходився за місцем проживання у його матері, а приблизно через тиждень після події вони примирились.

Відомості за заявою потерпілої було внесено до ЄРДР, після чого розпочате дізнання, в ході якого потерпіла була оглянута експертом із скаргами на спричинення їй обвинуваченим тілесних ушкоджень, у т.ч. й руками по обличчю та волочіння за волосся.

Проте, експерт під час дослідження встановив наявність у потерпілої легкого тілесного ушкодження (висновок №167 від 11 червня 2025 року) у виді садна лівої нижньої кінцівки, яке могло утворитись 10 червня 2025 року від дії тупого (их) твердого(их) предметів (руки, ноги).

Експерт не виключив можливість утворення даного тілесного ушкодження внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Тим самим, експерт не встановив наявності тілесних ушкоджень будь – якого ступеня тяжкості на обличчі потерпілої та на волосяній частині її голови, тоді як обвинувачений і потерпіла обопільно вказували саме на ці місця завдання побоїв та вчинення насильницьких дій.

Ці показання обвинуваченого і потерпілої, враховуючи, що вони отримані у встановлений законом спосіб і сприймались судом безпосередньо, слід визнати допустимими, і водночас належними доказами, оскільки, вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні, а так само й інших обставин, які мають для нього значення, як от, щодо часу, місця, способу вчинення правопорушення, а так само і наслідків, що настали, у т.ч. й спрямованості умислу обвинуваченого (мотивів та мети).

При тому, що ці показання є послідовними, логічними і узгоджуються між собою у частині обставин, які підлягають доказуванню у цій справі.

Тим самим, суд вважає доказаними обставини, передбачені п.п.1,2 ч.1ст. 91 КПК, а саме: щодо події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та наслідків) і винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у т.ч. форми його вини.

Істотного порушення основоположних прав, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі й міжнародними договорами, що могло б зумовити недопустимість того чи іншого доказу, судом не виявлено.

Як належить кваліфікувати дії обвинуваченого і стаття (частина статті) КК України передбачає відповідальність за учинене ним кримінальне правопорушення

Суд нагадує, що кваліфікація злочину – це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння й ознаками складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

У даному випадку слід виходити із того, що відповідальність за ч.1 ст.126 КК України настає у разі умисного завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Основним безпосереднім об`єктом злочину є здоров`я особи. Додатковим факультативним його об`єктом можуть виступати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканність.

Об`єктивна сторона злочину полягає: 1) в завданні удару, побоїв або 2) вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Під ударом слід розуміти одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю. Побої- це багаторазове (два і більше) завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень. Інші насильницькі дії – це інші, крім удару та побоїв, насильницькі дії, які можуть полягати, зокрема, у: щипанні, викручуванні кінцівок, защемленні тієї чи іншої частини тіла за допомогою будь-яких пристроїв, здушуванні шиї, вириванні волосся, дії на тіло термічними факторами тощо.

Завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій утворюють склад злочину, передбаченого ст. 126, за двох умов, а саме тоді, коли вони: а) завдали потерпілому фізичного болю і б) не спричинили тілесних ушкоджень.

У свою чергу, під фізичним болем розуміється такий психічний стан особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло.

Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126 КК. Якщо ж після них на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. ст. 121, 122, 125.

Закінченим злочин вважається з моменту завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Отже, якщо врахувати те, що експерт не установив наявності тілесних ушкоджень на обличчі і волосяній частині голови потерпілої, тоді як обидві сторони обопільно заявили про завдання побоїв і вчинення насильницьких дій саме у цій локації, від чого потерпіла зазнала фізичного болю, то дії ОСОБА_4 дійсно належить кваліфікувати за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання побоїв та вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України відсутні.

Обставини, які помякшують та/або обтяжують покарання

Суд не знайшов підтвердження наявності заявлених стороною обвинувачення пом`якшуючих обставин, таких як 1) щире каяття та 2) активне сприяння розкриттю злочину.

Зокрема, щире каяття, характеризується ставленням винної особи до вчиненого нею злочину і означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання (Постанова ВС у справі № 643/13256/17).

Факт визнання засудженим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом`якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки (Постанова ВС у справі № 520/16394/16).

Але обвинувачений, хоча й визнавав свою провину у скоєному, однак, його поведінка не беззаперечно не свідчила про те, що він дійсно засуджував свій вчинок, визнав негативні наслідки своєї протиправної поведінки і зробив для себе належні висновки.

Водночас, визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину (постанова ВС у справі № 263/15605/17).

Наразі невідомо, яким саме чином і у чому ОСОБА_4 активно сприяв розкриттю правопорушення.

Тому суд не погоджується із стороною обвинувачення щодо наявності цих обставин.

Суд вважає, що ці обставини лише формальною вбачаються у цьому провадженні, тоді як їх дійсне існування суд ставить під сумнів, що не може вказувати на істотне зниження ступеня тяжкості учиненого ОСОБА_4 правопорушення.

Інших обставин, які суд може визнати такими, що пом`якшують покарання і які не зазначені в частині першій цієї статті, не установлено.

Натомість є дійсною обставина, що обтяжує покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя (п.6-1 ст. 67 КК).

Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання (виду і розміру), суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує: 1) ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (проступку), 2) особу винного та 3) обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Тому в аспекті ступня тяжкості учиненого кримінального правопорушення суд бере до уваги, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення у формі проступку, що має дещо нижчий ступінь суспільної небезпеки у порівнянні із злочинами, особливості й обставини його вчинення, у т.ч. й умисну форму вини, спосіб, стадію вчинення, наслідки, що настали для потерпілої, зокрема, що правопорушення з участю потерпілої мало місце в громадському місці, де факт завдання їй побоїв та насильницьких дій могло бачити необмежене коло осіб, у т.ч. й діти.

Також суд враховує поведінку обвинуваченого до, під час та після учинення правопорушення, зокрема, що обвинувачений і потерпіла примирились лише через деякий час.

Що стосується особи обвинуваченого, то він раніше не судимий, однак, притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та проти довкілля, був засуджений до позбавлення волі та до обмеження волі з іспитовим строком, умови відбування цих покарань не порушував. Відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні.

Обвинувачений має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, одружений, має двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та лікаря – психіатра не перебуває.

За місцем проживання характеризується цілком прийнятно, зокрема, наступним чином: у компаніях з кримінальним минулим та антисоціальною поведінкою помічений не був, в конфліктні ситуації з сусідами та мешканцями села не вступає, скарг від мешканців села не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався.

З 24 жовтня 2024 року обвинувачений проходить військову службу по мобілізації, за місцем проходження служби характеризується посередньо і не відповідає займаній посаді.

У сукупності із вищенаведеним, суд враховує відсутність пом`якшуючих покарання обставин та наявність однієї обставини, що обтяжує покарання.

За таких обставин, за умови відсутності підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу, у т.ч. й з урахуванням його майнового стану, зокрема, що обвинувачений отримує грошове забезпечення як військовослужбовець.

Тому суд, виходячи із своїх дискреційних повноважень, а так само і з принципів співмірності та індивідуалізації, суд визначив саме таке покарання, яке за своїм видом та розміром є адекватним характеру вчинених дій та особі обвинуваченого.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Процесуальні витрати згідно із переліком ст.118 КПК України відсутні.

Речові докази – відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили – відсутні.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення цього вироку становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

В силу ч.1ст.26 КВК України засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_8