Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №466/2917/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2917/25

Провадження № 2/466/333/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

представника позивача Ткаченко М.М.

представника відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором ,

у с т а н о в и в:

28 березня 2025 року, ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 141 325,16грн., судовий збір, та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25,000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики № 1173218, відповідно до умов якого відповідачці надано грошові кошти у розмірі 6 500,00 грн , строком на визначений договором період, із зобов`язанням повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, станом на дату відступлення права вимоги за вказаним договором заборгованість відповідачки становила 21 539,76 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 14 820,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 219,76 грн - нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України.

Крім того, 16 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 101362368, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно довідки по заяві на кредит №101362368 від 16.07.2021 року, строк кредитування складався з пільгового періоду 30 днів та поточного періоду 60 днів, при цьому процентна ставка становила 1,25% на день у пільговий період та 5,00% на день у поточний період, а також передбачалась комісія за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту.

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 10 березня 2023 року, заборгованість відповідачки за договором №101362368 становила 119 785,40 грн, з яких: 19 167,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 98 618,40 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2 000,00 грн - заборгованість за комісією.

Як зазначає позивач, первісні кредитодавці виконали свої зобов`язання за вказаними договорами, перерахувавши грошові кошти на платіжні картки відповідача, реквізити яких були надані останньою при оформленні кредитів.

Водночас відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Право вимоги за вказаними договорами було відступлено первісними кредитодавцями на користь інших фінансових установ на підставі договорів факторингу, зокрема за договорами від 10 січня 2023 року та 10 березня 2023 року, після чого право вимоги перейшло до позивача - ТОВ «Коллект Центр».

У зв`язку з вищенаведеним позивач просить суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість у повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.04.2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

29.04.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість, а також на недоведеність розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Разом з тим відповідачка не заперечує факт укладення кредитних договорів, зокрема договору про споживчий кредит № 101362368 від 16.07.2021 року, укладеного з ТОВ «Мілоан», та отримання грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн.

Водночас відповідач зазначає, що частково виконувала свої зобов`язання за вказаним договором, здійснюючи платежі на загальну суму 11 621,00 грн, що підтверджується банківськими виписками. У відзиві наголошується, що подані позивачем документи не містять належних та допустимих доказів щодо повного і коректного розрахунку заборгованості, зокрема відсутня інформація про порядок погашення кредиту, деталізований розрахунок нарахованих процентів, а також не підтверджено, що платежі відповідачки були зараховані саме в рахунок спірного кредитного договору.

Крім того, відповідачка звертає увагу суду на те, що кредитний договір був укладений у дистанційній формі, однак позивачем не доведено належним чином факт погодження відповідачем усіх істотних умов договору, зокрема щодо процентної ставки, строків кредитування та умов їх зміни. Зокрема, відсутні належні докази ознайомлення її з паспортом споживчого кредиту до укладення договору, а також не підтверджено дотримання кредитодавцем вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання повної та достовірної інформації про умови кредитування.

Окремо у відзиві звертається увага на відсутність належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів саме на банківський рахунок відповідачки, оскільки надані виписки не дозволяють однозначно ідентифікувати походження коштів та їх зв`язок із кредитними правовідносинами.

Крім того, відповідачка ставить під сумнів правомірність переходу права вимоги до позивача, зазначаючи про відсутність належних доказів безперервності ланцюга відступлення права вимоги, а також належного повідомлення боржника про таке відступлення. Так, відповідачка зазначає, що строк кредитування за договором №101362368 становив 30 днів, тобто до 15.08.2021 року, а отже нарахування процентів після спливу цього строку є неправомірним та таким, що суперечить положенням статті 1048 ЦК України та правовим висновкам Верховного Суду.

У відзиві наголошується, що після закінчення строку кредитування кредитодавець має право нараховувати лише проценти як міру відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України, однак позивач таких вимог не заявляє, натомість продовжує нараховувати договірні проценти, що є неправомірним.

Також відповідачка звертає увагу суду на неспівмірність заявленої до стягнення суми заборгованості, зазначаючи, що нараховані позивачем проценти у розмірі 98 618,40 грн є надмірними, несправедливими та такими, що не відповідають принципам розумності і справедливості.

Крім того, у відзиві зазначено, що за договором позики № 1173218 від 27.04.2021 року, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідачка фактично отримала 6 500,00 грн, при цьому загальна вартість позики становила 8 040,50 грн, що свідчить про суттєве завищення вартості кредиту.

Відповідачка також зазначає, що частково виконала зобов`язання за цим договором, здійснивши платежі, однак позивачем не враховано ці обставини при визначенні розміру заборгованості.

Окрім того, відповідач посилається на положення законодавства про захист прав споживачів, зокрема на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначаючи, що умови договорів є несправедливими, оскільки призводять до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін на шкоду споживача.

З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а у разі встановлення наявності заборгованості визначити її у фактично обґрунтованому розмірі з урахуванням здійснених платежів та вимог законодавства. Окрім того, відповідачки зазначає, що розмір витрат на правову допомогу в розмірі 25 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, та підлягають зменшенню.

05.05.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечує доводи відповідачки та наполягає на повному задоволенні вимог. Щодо заперечень відповідачки стосовно розрахунку заборгованості позивач зазначає, що наданий розрахунок є належним та містить усі необхідні дані щодо складових заборгованості, періодів нарахування та умов договору, відповідно до яких здійснювалося нарахування.

Позивач наголошує, що відповідачка не надала жодного контррозрахунку або належних доказів неправильності здійснених нарахувань, а тому самі лише заперечення не можуть бути підставою для відмови у позові. При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду, згідно з якою незгода з розрахунком без надання альтернативного розрахунку не є належним спростуванням заявлених вимог.

Щодо доводів відповідачки про відсутність виписок з банківських рахунків позивач зазначає, що він не є банківською установою, а відтак не має можливості формувати банківські виписки, оскільки є небанківською фінансовою установою.

Разом з тим позивач стверджує, що всі платежі, здійснені відповідачкою, були враховані при визначенні розміру заборгованості. Зокрема, щодо договору позики № 1173218 від 27.04.2021 року зазначає, що: сума позики становила 6 500,00 грн., строк користування - 30 днів, процентна ставка за понадстрокове користування становила 2,70% на день, проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості.

Позивач наголошує, що відповідачка підтвердила ознайомлення з умовами договору та правилами надання кредиту, які були розміщені у відкритому доступі на сайті кредитодавця, а також погодилась із ними під час укладення договору. Щодо договору про споживчий кредит № 101362368 від 16.07.2021 року позивач зазначає, що: проценти нараховуються на залишок заборгованості за кожен день користування кредитом, базова процентна ставка становить 5% на день, договором передбачена можливість пролонгації строку кредитування, у разі наявності заборгованості відбувається автоматичне продовження строку кредитування.

Позивач підкреслює, що відповідач фактично користувалася механізмом пролонгації, здійснюючи платежі, що свідчить про погодження з такими умовами.

З цього приводу позивач зазначає, що строк кредитування продовжувався як за заявою відповідача (шляхом внесення платежів), так і автоматично у зв`язку з наявністю заборгованості.

Позивач також заперечує доводи відповідачки щодо незаконності нарахування процентів після спливу первісного строку кредитування, зазначаючи, що такі проценти є платою за користування кредитом, а не штрафними санкціями, та прямо передбачені умовами договору.

Щодо наданих відповідачем доказів оплати позивач зазначає, що призначення платежів не дозволяє ідентифікувати їх як погашення саме спірних кредитних зобов`язань, лише один платіж у розмірі 2 078,00 грн був підтверджений та врахований.

Таким чином, позивач вважає, що надані відповідачкою документи не є належними доказами погашення заборгованості.

Окрім цього, позивач заперечує застосування до спірних правовідносин положень законодавства про захист прав споживачів у частині обмеження розміру відповідальності, зазначаючи, що у даному випадку мова йде не про штрафні санкції, а про проценти за користування кредитом, розмір яких визначений договором.

Також позивач зазначає, що відповідачка добровільно уклала кредитні договори, була ознайомлена з їх умовами, частково їх виконувала, а тому підстави для визнання умов договору несправедливими відсутні.

25.11.2025 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача. Зокрема, щодо доводів відповідача про здійснення платежів у розмірі 11 621,00 грн за договором про споживчий кредит № 101362368 від 16.07.2021 року, позивач зазначає, що такі твердження не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами.

Позивач вказує, що за інформацією первісного кредитора відповідачка мала декілька кредитних договорів, у зв`язку з чим надані нею виписки не дозволяють ідентифікувати здійснені платежі як такі, що стосуються саме спірного договору.

З цього приводу зазначається, що у наданих виписках відсутнє призначення платежу із зазначенням конкретного договору, що унеможливлює встановлення того, що такі кошти були спрямовані на погашення заборгованості саме за договором №101362368.

Крім того, позивач наголошує, що відповідачка мала можливість надати деталізовані квитанції або платіжні документи з відповідним призначенням платежу, однак таких доказів до суду не подано. З огляду на це позивач вважає, що платежі, на які посилається відповідач, не можуть бути враховані при визначенні розміру заборгованості у даній справі. Щодо доводів відповідачки про відсутність підпису на кредитному договорі № 101362368 від 16.07.2021 року, позивач зазначає, що договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а саме коду W59684, що підтверджується відповідною позначкою у документі із зазначенням дати та часу підписання 16.07.2021 о 19:14 год. Позивач також звертає увагу на правову природу електронного документа, зазначаючи, що відповідно до законодавства кожен електронний примірник документа є його оригіналом, незалежно від способу збереження або передачі.

З метою підтвердження факту укладення договору та ідентифікації відповідачки позивачем долучено додаткові докази, отримані від первісного кредитора, а саме: довідку по заявці на кредит, інформацію з системи BankID НБУ, лог-файл застосування одноразового ідентифікатора, хронологію дій щодо укладення договору, кредитний звіт відповідача.

Позивач зазначає, що ідентифікація відповідачки здійснювалась через систему BankID НБУ, яка є державною системою дистанційної ідентифікації та передбачає багатофакторну автентифікацію користувача, що унеможливлює укладення договору без участі особи.

Крім того, лог-файл застосування коду підтверджує використання відповідачкою одноразового ідентифікатора для підписання договору, а хронологія дій містить детальну інформацію про всі етапи укладення електронного правочину.

Таким чином, на думку позивача, надані докази у сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, ідентифікацію відповідачки та отримання нею кредитних коштів.

13.02.2026 року на адресу суду надійшли пояснення позивача. Сторона зазначає, що кредитні кошти за договором № 101362368 від 16.07.2021 року у розмірі 20 000,00 грн були перераховані на банківську картку відповідача шляхом залучення платіжної системи, зокрема через сервіс LIQPAY АТ КБ «ПриватБанк». На підтвердження цього позивач посилається на, платіжне доручення від 16.07.2021 року, довідку платіжної системи LIQPAY, відповідь АТ КБ «ПриватБанк», банківську виписку, яка підтверджує зарахування коштів на картковий рахунок відповідачки.

Позивач наголошує, що як небанківська фінансова установа не має можливості формувати банківські виписки, а тому надані документи є достатніми доказами факту перерахування коштів. Крім того, позивач посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої відсутність первинних бухгалтерських документів не спростовує факту надання кредиту у разі наявності інших належних доказів. Відтак, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги повністю, покликаючись на обставини аналогічні викладеним позовові, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представник відповідачки в ході судового розгляду зазначила, що ОСОБА_2 позовні вимоги визнає частково . Просила позов задовольнити частково , зменшивши відсотки, надала пояснення аналогічні викладені у відзиві на позовну заяву. А також зазначила, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають фактичним трудовим витратам представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 16.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено Договір № 101362368.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору , а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 7500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідачка порушила зазначені норми законодавства та умови договору.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №101362368 від 16.07.2021 р., як зазначає позивач, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 119785,40 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 19167,00 грн. ; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 98618,40 грн. ; - заборгованість за комісіями - 2000,00 грн.

Окрім того, 27.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір № 1173218.

Згідно п. 1. Договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти , на погоджений умовами Договору строк , шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору про надання позики : - сума Позики становить 6500.00 грн. ; - процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування Позикою.

Відповідно до Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ , їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до положень Закону України “Про електронну комерцію“ Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Відповідно до п. 6.5. ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідачка порушила зазначені норми законодавства та умови договору.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №1173218 від 27.04.2021 р., як зазначає позивач, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21539,76 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 6500,00 грн. ; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14820,00 грн. ; - інфляційні збитки - 189,85 грн. ; - нараховані 3% річних - 29,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказано у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладанні Договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України. Згідно цієї статті Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до частини 2 статті 1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено, що вказані договори укладені в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційних систем кредитодавців, зокрема через особистий кабінет позичальника, із підтвердженням умов договору та підписанням його за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Надані позивачем докази, зокрема інформація щодо використання одноразового ідентифікатора та проходження ідентифікації через систему BankID НБУ, свідчать про належне укладення договорів та волевиявлення відповідачки на їх укладення, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для визнання договорів неукладеними.

Щодо факту надання кредитних коштів, суд виходить із положень статті 1046 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання виникає з моменту передання грошових коштів позичальнику. Матеріалами справи підтверджується, що за договором №101362368 від 16.07.2021 року відповідачці було перераховано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжними документами, довідкою платіжної системи LIQPAY, а також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» із доданими виписками по рахунку відповідачки.

За договором №1173218 від 27.04.2021 року відповідачці було надано 6 500,00 грн, що також не заперечується стороною відповідачки. Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання відповідачкою кредитних коштів за обома договорами у визначеному угодою розмірі .

17.12.2021 було укладено договір №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101362368.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101362368. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №101362368.

30.12.2021 було укладено договір №30-12/2021 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1173218. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1173218. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр наділено правом вимоги до Відповідача за договором №1173218.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги , яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Разом з тим, відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка свої зобов`язання виконала частково, що підтверджується її доводами, викладеними у відзиві, а також банківськими виписками. Зокрема, за договором №101362368 відповідачкою було сплачено 11 621,00 грн, а за договором №1173218 - 5 083,65 грн. Надані виписки АТ КБ «ПриватБанк» підтверджують рух коштів по рахунку відповідачки у відповідний період, при цьому позивач не надав належних та допустимих доказів того, що вказані платежі не підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за спірними договорами або були враховані ним у повному обсязі при формуванні розрахунку заборгованості. З огляду на викладене, суд враховує зазначені платежі при визначенні фактичного розміру боргу.

Щодо нарахування процентів, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, однак такі проценти є платою за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку. Як встановлено судом, за договором №101362368 строк кредитування становив 30 днів, при цьому проценти за цей період визначені у розмірі 1,25% на день, що становить 7 500,00 грн, тоді як після спливу строку договором передбачено застосування стандартної ставки 5% на день. За договором №1173218 ставка становила 1,99% на день.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак в порушення зазначених вище норм закону та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, та допустила заборгованість.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Суд встановив, що процентні ставки у розмірі 1,25%, 1,99% та 5% на день фактично призводять до надмірного фінансового навантаження на позичальника, а сума нарахованих процентів у декілька разів перевищує суму кредиту, що свідчить про їх неспівмірність та каральний характер.

Зазначені позивачем суми заборгованості по відсотках (процентах), враховуючи розмір позик , є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

З урахуванням встановлених судом обставин, оцінки доказів у їх сукупності, а також часткового виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договорами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та визначає розмір заборгованості, що підлягає стягненню, наступним чином.

Так, за договором про споживчий кредит №101362368 від 16 липня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, остання отримала кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи відповідачкою частково виконано свої зобов`язання та сплачено 11 621,00 грн, у зв`язку з чим залишок основного боргу становить 8 379,00 грн.

Водночас заявлений позивачем розмір процентів є явно завищеним, нарахованим поза межами строку кредитування та таким, що значно перевищує суму отриманих кредитних коштів. З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також з метою відновлення балансу прав сторін, суд вважає за необхідне визначити розмір процентів, що підлягають стягненню, у сумі, співмірній із сумою основного боргу, а саме 8 379,00 грн.

Таким чином, за договором №101362368 підлягає стягненню 8 379,00 грн основного боргу та 8 379,00 грн процентів, а всього 16 758,00 грн.

Крім того, за договором позики №1173218 від 27 квітня 2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою, остання отримала грошові кошти у розмірі 6 500,00 грн., загальна вартість кредиту становила 8 040,50 грн, однак зазначена сума включає як тіло кредиту, так і проценти за користування ним, і не є сумою фактично здійснених платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою фактично сплачено 5 083,65 грн, у зв`язку з чим залишок основного боргу становить 1 416,35 грн.

З урахуванням викладеного, а також виходячи з принципів справедливості та співмірності, суд визначає розмір процентів, що підлягають стягненню за вказаним договором, у сумі 1 416,35 грн.

Таким чином, за договором №1173218 підлягає стягненню 1 416,35 грн. основного боргу та 1 416,35 грн процентів, а всього 2 832,70 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 19 590,70 грн.

При цьому суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належного та обґрунтованого розрахунку таких сум, із зазначенням періоду їх нарахування та порядку обчислення.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення комісії в розмірі 2000грн., суд зазначає, що хоча умовами кредитного договору передбачено її сплату, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне надання відповідачці будь-яких додаткових послуг, за які така комісія підлягала б сплаті. Крім того, враховуючи встановлену судом неспівмірність нарахованих платежів та необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що нарахування комісії створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживача, у зв`язку з чим підстави для її стягнення відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, заявка на надання юридичної допомоги № 543 від 01.02.2025 року, Витяг з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 25 000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 6 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Керуючись: ст. ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість в розмірі 19 590,70 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 70 копійок), що складається з заборгованості: за договором №101362368 від 16.07.2021 року в розмірі 8 379,00 грн . основного боргу та 8 379,00 грн процентів, а всього 16 758,00 грн., та заборгованості за Договором №1173218 від 27.04.2021 року в розмірі 1 416,35 грн. основного боргу та 1 416,35 грн процентів, а всього 2 832,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. (шість тисяч гривень).

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф 306.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима