Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №466/12770/23 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12770/23

Провадження № 2/466/163/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

з участю секретаря Солиган М.Р.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (попереднє найменування - АТ «Альфа - Банк») звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.04.2014р. ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної карки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630125037.

Відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 29337,21грн. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 35728,73грн. і яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 05.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання(а.с.39)

04.01.2024р. відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в кому зазначає, що банк неправомірно здійснив нарахування відсотків та додаткових платежів після блокування картки, в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт, нараховуючи при цьому відсотки та комісії за послуги, які фактично не надавалися. Відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 24 055,57грн.

Представником позивача подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що позичальник був ознайомлений із умовами кредитування у банку, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору. Таким чином, при укладенні спірного правочину сторони погодили його умови, кредитний договір був підписаний позичальником без зауважень і заперечень, що позичальник підтвердив своїм підписом; не оскаржував й не порушував питання про розірвання кредитного договору, тривалий час виконував умови кредитного договору, сплачуючи кредитні кошти, а отже, не вважав його умови несправедливими.

Розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

Ухвалою суду від 19.11.2025 поновлено судовий розгляд справи відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про проведення судового засідання без його участі, просив задовольнити позовні вимоги повністю, з підстав викладених у додаткових письмових проясненнях від 16.09.2024р.

В судовому засіданні відповідач позов визнав частково на суму заборгованості 24055,57 грн. з підстав викладених у відзиві від 04.01.2024р.

Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Ч. 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України,публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного з позивачем АТ «Альфа Банк», назву якого було змінено на АТ «СЕНС БАНК», кредитного договору № 630125037від 24.04.2014 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний кредитний договір складається з Акцепту пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (публічної пропозиції).

Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед ранком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

У подальшому 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту.

Заборгованість відповідача, яку просить стягнути позивач становить 35728, 73 грн, з яких: 22,731.65 грн – тіло кредиту; 74.79 грн – відсотки за користування кредитом; 11,681.50 грн – просрочене тіло кредиту; 1,240.79 грн – відсотки за прострочену заборгованість (а.с.11).

Відповідач зазначає, що до 24.02.2022 року зобов`язання за Кредитним договором №630125037 виконувалися належним чином та в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Однак, дії Банку від 24.02.2022 року щодо безпідставного блокування картки та примусового зменшення кредитного ліміту, що призвело до штучного створення заборгованості, суперечать принципу добросовісності та справедливості (ст. 3 ЦК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (п. 55) Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань (п. 60).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач вказує на те, що після блокування картки Банк в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт, нараховуючи при цьому відсотки та комісії за послуги, які фактично не надавалися (зокрема, розрахунково-касове обслуговування, страхування тощо), що відображено у виписці порахунку за період з 24.04.2014 по 22.01.2023 (а.с.12-26).

Після блокування картки 24.02.2022 року банк фактично позбавив відповідача можливості користуватися кредитними коштами за цільовим призначенням. Банк, блокуючи картку в односторонньому порядку без повідомлення та пояснення причин, припинив надання послуги за договором, проте продовжував нараховувати проценти та комісії. Нарахування процентів на суму, якою позичальник не може розпоряджатися з вини банку, є безпідставним збагаченням кредитора (ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку, саме дії Банку стали перешкодою для користування кредитними коштами на договірних засадах. Нарахування відсотків на штучно створену заборгованість є безпідставним, оскільки відповідач не мав доступу до коштів і не виявляв волевиявлення на отримання додаткових кредитних лімітів чи послуг.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16,та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Крім того, у постанові від 23травня 2018року по справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідач визнає наявність заборгованості перед Банком у розмірі 24 055,57 грн.(двадцять чотири тисячі п`ятдесят п`ять гривень 57 коп.), що відповідає сумі залишку на момент, коли виконання договору стало неможливим через неправомірні дії банку (блокування картки без належного повідомлення). Відповідач категорично не погоджується із сумою 35 728,73 грн, оскільки вона включає безпідставно нараховані пені, комісії та відсотки, що виникли після вчинення Банком суперечливих дій.

Відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», будь-які зміни до умов договору (зокрема, щодо кредитного ліміту та додаткових платежів) мають бути погоджені з позичальником. Оскільки відповідач не підписував жодних додаткових угод щодо збільшення ліміту чи підключення платних послуг після 24.02.2022, усі нарахування понад визнану суму (24 055,57 грн) є незаконними та не підлягають стягненню.

З огляду на викладене, позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» в частині стягнення заборгованості понад 35728,73 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки базуються на неправомірних нарахуваннях, що виникли внаслідок порушення Банком умов Кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов`язань, а саме випливають із кредитного договору, встановив, що права позивача відповідачем порушені, а тому вони підлягають захисту, тобто позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 24 055,57 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним при зверненні до суду відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.5,10,12, 13, 81, 141, 223, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №630125037 у розмірі 24 055,57гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір у розмірі 2684,00гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення проголошено 04.05.2026.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Свірідова