Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №461/10915/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 461/10915/25

Провадження № 2/466/1657/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 квітня 2026року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

з участю секретаря Солиган М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

встановив:

29.01.2026 року з Галицького районного суду м. Львова за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариство з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія"ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 41397,88 грн., з яких сума кредиту 9999,80 грн., сума процентів за користування кредитом 19198,08 грн., нараховані позивачем проценти за 72 календарних днів 7200 грн., штрафні санкції 5000 грн., а також судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.10.2024 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник/відповідач) укладено Договір № 5042776 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 16.10.2024 року по 11.10.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У період з 16.10.2024 по 31.07.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 8709,33 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,2 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8709,13 грн

Сума заборгованості за договором розрахована первісним кредитором в формі поденного Розрахунку заборгованості, у відповідності до умов Договору.

ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення позики та нарахованих процентів належним чином не виконала, чим порушила умови укладеного договору.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.07.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31.07.2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відтак до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5042776 від 16.10.2024 року загальна сума заборгованості склала 34197,88 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 9999,80 грн., заборгованості за процентами – 19198,08 грн., нараховані позивачем проценти за 72 календарних днів 7200 грн. та штрафні санкції 5000 грн.

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТзОВ "Фінансова компанія" Фінтраст Капітал".

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 02.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження.(а.с.190)

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, причина неявки суду невідомі. Відзив на позовну заяву відповідно до норм ст. 178 ЦПК України не надавала, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача та не подання відзиву відповідачем ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, яка не з`явивлась, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, з ухваленням заочного рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Судом встановлено, що 16.10.2024 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №5042776 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 16.10.2024 року по 11.10.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підписавши кредитний договір відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності , розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Позивачем у позовній заяві стверджується, що укладення кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечувався відповідачу через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при його вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки ТОВ правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого ТОВ на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.

Договір №5042776 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.10.2024 був підписаний ТОВ «Лінеура Україна» шляхом накладення аналогу власноручного підпису директора Товариства та відбитка печатки Товариства, зразок яких наведено в реквізитах договорів, та електронним підписом через введення одноразового ідентифікатора відповідача Харлан О.О., що чітко вбачається з долучених до позовної заяви доказів (а.с.38-61).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ураховуючи те, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі, умови якого позикодавцями були виконані, позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, право вимоги за договором №5042776 про надання споживчого кредиту, укладеним 16.10.2024 відповідачем ОСОБА_1 із первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Суд, дослідивши подані докази на підтвердження правомірності переходу права вимоги до боржника, встановив, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у передбаченому законом порядку та відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписано реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитними договорами, укладеним із первісними кредиторами.

Ураховуючи те, що кредитодавцями умови укладених договорів були виконані, а позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконала, кредитні кошти разом із процентами вчасно не повернула, виникла заборгованість, яку просить стягнути позивач.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. Докази належного виконання зобов`язань за договорами відсутні.

З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що за договором №5042776 про надання споживчого кредиту від 16.10.2024, первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» нарахування процентів у період з 16.10.2024 по 31.07.2025 здійснювалося за процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом на суму 8709,33грн. (а.с. 72-81).

Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії Договору № 5042776 від 16.10.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 року по 11.10.2025 року (72 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7200 грн., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості (а.с.82-83).

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строк у надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. договору № 5042776 від 16.10.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з вВідповідача у сумі 26398,08 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 19198,08 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 7200 грн.).

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Суд враховує, що стороною відповідача не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не надано доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту.

Відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права та стягнення в примусовому порядку з відповідачки заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Загальну суму заборгованості, яку просить яку просить стягнути позивач становить 41397,88 грн., з яких сума кредиту 9999,8 грн., сума процентів за користування кредитом 19198,08 грн., нараховані позивачем проценти за 72 календарних днів 7200 грн., штрафні санкції 5000 грн.

З розрахунку заборгованості виконаного ТОВ «Лінеура Україна» вбачається, що його проведено за проміжок часу з 16.10.2024 по 31.07.2025 року.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №5042776 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.10.2024 в розмірі 29197,88 грн, з яких: 9999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19198,08грн - заборгованість за відсотками.

Отримавши право грошової вимоги до відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» правомірно донараховало проценти за 72 календарних днів строку кредиту, з розрахунку 1% вдень, як це визначено договором №5042776.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за договором №5042776 про надання споживчого кредиту від 16.10.2024 року за 72 календарних днів (01.08.205-11.10.2025) заборгованість складає 7200,00 грн.

Разом з тим, у відповідності до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та на сьогоднішній день в Україні діє воєнний стан, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником 5000,00 грн є незаконними та безпідставними.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 5000,00 грн. до задоволення не підлягає.

А тому, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 36397,88 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025р. у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано договір № 10/12-2024 року про надання правової допомоги від 10.12.2024 року, що укладений позивачем із адвокатом Столітнім М.М.

Інших доказів, що містить детальний перелік послуг та їх вартість, та акт виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги матеріали справи не містять.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, є завищеними, беручи до уваги незначну складність справи, її типовість для даної категорії спорів, тривалість розгляду справи, співмірність задоволених позовних вимог заявленим витратам на правничу допомогу, суд вважає за необхідне в цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40грн.

Керуючись ст. ст. 5,10, 12, 13, 76-81, 89, 133,137,141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 280-284,352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 36397,88грн., з яких сума кредиту 9999,80 грн., сума процентів за користування кредитом 19198,08 грн., нараховані проценти за 72 календарних днів 7200 грн.

В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5000,00грн. – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Текст рішення складено 23.04.2026р.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В. В. Свірідова