Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №459/1574/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1574/26

Провадження № 2-о/459/48/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., представника заявниці ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , з участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису

У С Т А Н О В И В:

20.04.2026 представник заявниці звернувся до суду із заявою, у якій просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 і встановити такі заходи тимчасового обмеження прав: заборонити перебувати за адресою місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; у будь-який спосіб спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; наближатися на відстань не менше 100 м до місця проживання (перебування) чи роботи, інших місць часткового відвідування ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог представник заявниці зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.03.2023, який розірвано рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 24.11.2025 у справі №459/3312/25. Після розірвання шлюбу сторони сімейних відносин не підтримують, однак, заінтересована особа періодично з`являється за місцем проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 неодноразово вчиняв відносно заявниці домашнє насильство психологічного характеру, яке полягало у словесних образах, приниженні, погрозах та психологічному тиску. Зокрема, 16.03.2026 відносно ОСОБА_3 винесено терміновий заборонний припис №105681 у зв`язку із вчиненням домашнього насильства відносно заявниці. Крім того, представник зазначив, що ОСОБА_3 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а саме за ч. ч. 1, 2, 3 ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується постановами Шептицького міського суду Львівської області. Разом із тим, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, винесення термінового заборонного припису та попередження правоохоронних органів, ОСОБА_3 своєї поведінки не змінив та продовжує вчиняти психологічний тиск щодо заявниці. Крім того, наголосив, що заявниця проживає разом із двома малолітніми дітьми, а протиправна поведінка заінтересованої особи, негативно впливає на психологічний стан заявниці та дітей, викликає обґрунтовані побоювання за власну безпеку та безпеку дітей. Представник заявниці вважає, що видання обмежувального припису є необхідним і пропорційним заходом для забезпечення безпеки постраждалої особи, запобігання повторним проявам домашнього насильства, а також для захисту її прав і законних інтересів. Таким чином, враховуючи наведене, з метою запобігання вчинення повторного насильства представник заявниці просить заяву задовольнити.

У судовому засіданні представник заявниці підтримав доводи, викладені у заяві, просив заяву задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв чи клопотань про розгляд справи за йоговідсутності не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що заінтересована особа є повідомлений про розгляд справи належним чином.

Відповідно до ст. 320-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Керуючись ст. 350-5 ЦПК України та зважаючи на обмежені строки розгляду даної справи, суд вирішив здійснити розгляд даної заяви за відсутності заінтересованої особи, оскільки останній належним чином був повідомлений про розгляд даної заяви.

Заслухавши пояснення представника заявниці, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 24.11.2025 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 19.08.2023 Червоноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №259 розірвано (а. с. 9).

У сторін є двоє дітей – дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.11.2024, виданого Червоноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( а. с. 7) та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.03.2018, виданого виконавчим комітетом Гірницької селищної ради м. Червоноград Львівської області (а. с. 8).

Заявниця ОСОБА_2 разом із дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади №2026/003159319 від 27.02.2026, №2026/005476207, №2026/005476206 від 06.04.2026 (а. с. 4, 5, 6).

Як убачається із копії постанови Шептицького міського суду Львівської області від 04.03.2026 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченихч. ч. 1, 2 ст.173-2 КУпАП та відповідно до ст. 36 КУпАПнакладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень та стягнуто судовий збір (а. с. 13).

Згідно із копією постанови Шептицького міського суду Львівської області від 31.03.2026 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 гривень та стягнуто судовий збір ( а. с. 15-16).

Із копії постанови Шептицького міського суду Львівської області від 17.04.2026 встановлено, що ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст.173-2 КУпАП та відповідно до ст. 36 КУпА,накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень та стягнуто судовий збір (а. с. 11-12).

Також судом встановлено, що відносно ОСОБА_3 було винесено терміновий припис стосовно кривдника №105681 від 16.03.2026 строком на 3 доби з 16.03.2026 по 19.03.2026, що підтверджується копією зазначеного припису, наявного в матеріалах справи (а. с. 10).

Представник заявниці вказує, що заявниця потерпає від насильства зі сторони колишнього чоловіка ОСОБА_3 певний період часу. Тому, неодноразово зверталась за захистом до правоохоронних органів, проте це не дало жодного результату. Протиправна поведінка ОСОБА_3 негативно впливає на здоров`я її та неповнолітніх дітей.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Згідно з п. 3, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі – Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства – це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник – це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Як регламентовано статтею 16 Закону передбачено ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі - це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі. До Реєстру вносяться відомості (окремо за кожним випадком насильства). Формування Реєстру здійснюється окремо за кожним випадком домашнього насильства, насильства за ознакою статі шляхом внесення до нього відповідної інформації. Персональні дані про особу, яка повідомила про вчинення насильства, зберігаються у Реєстрі протягом одного року з дня надходження відповідної інформації про вчинення насильства. Персональні дані про постраждалу особу зберігаються у Реєстрі протягом трьох років з дня вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі.

Відповідно до ст. 26 Закону постраждала особа або її представник мають право звернутись до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно кривдника.

Згідно розділу IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

У відповідності до ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, окрема:

-заборона перебувати у місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

-заборона наближатись на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

-заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), лише якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (ч. 3 ст. 26 Закону).

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Зважаючи на наведені статті Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі №756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно заявниці, що підтверджується копіями постанов Шептицького міського суду Львівської області від 04.03.2026, 31.03.2026, 17.04.2026, наявними в матеріалах справи. Крім того, відносно нього було винесено терміновий заборонний припис.

Також, суд бере до уваги те, що заявниця проживає разом із двома неповнолітніми дітьми, а протиправна поведінка ОСОБА_3 створює реальну загрозу психологічному спокою, безпеці та нормальним умовам проживання як заявниці, так і дітей.

Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів протиправної поведінки ОСОБА_3 відносно заявниці.

Наведені вище обставини свідчать про схильність ОСОБА_3 до насильницьких дій відносно заявниці та вказують на високі ризики продовження та повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.

Відтак, відносно кривдника слід видати обмежувальний припис шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження його прав та покладення на нього обов`язків, встановлених ст. 26 Закону.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для встановлення заборони наближення до інших місць часткового відвідування ОСОБА_2 , оскільки представником заявниці не зазначено про які саме місця йде мова, а тому виконати таке рішення буде неможливо.

Також, на даний час суд не вбачає правових підстав для застосування таких обмежень строком більше як на 3 (три) місяці, оскільки матеріалами справи не доведено, що вказані обмеження слід застосувати до заінтересованої особи ОСОБА_3 саме на максимальний строк 6 (шість) місяців.

Суд вважає, що саме такий строк дії обмежувального припису як три місяці є пропорційним та необхідним, у тому числі, і для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров`я постраждалої особи.

Отже, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення заяви.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду.

Крім цього, згідно із ч. 3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 259, 264, 265, 273, 294, 350-1, 350-6, 350-8 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_2 , з участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 і встановити такі заходи тимчасового обмеження прав:

- перебувати за адресою місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- у будь-який спосіб спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

-наближатися на відстань менше 100 м до місця проживання (перебування) чи роботи ОСОБА_2 .

Встановити строк дії обмежувального припису - 3 (три) місяця.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису в частині судового збору віднести на рахунок держави.

В решті вимог заяву залишити без задоволення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повне рішення складено 04.05.2026.

Суддя М. В. Мельникович