Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №456/5589/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5589/25

Провадження № 2/456/302/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 , скориставшись системою «Електронний суд», звернулась в Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 15 640,00 доларів США та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 13 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів. Відповідно до п. 1.1. даного договору, позикодавець ( ОСОБА_2 ) в порядку і на умовах, визначених цим Договором надає позичальнику ( ОСОБА_3 ) позику в сумі 15 640,02 доларів США, а останній зобов?язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Згідно з п. 2.1. договору, строк надання позики визначено до 13 червня 2021 року.

Представник позивача стверджує, що станом на момент звернення до суду ОСОБА_3 взятих на себе зобов?язань по поверненню грошових коштів не виконав, відтак позивачка вважає свої права порушеними та з метою їх захисту звертається до суду з позовом.

Відповідач ОСОБА_3 у запропонований судом строк відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором позики не подав.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

11.11.2025 та 14.01.2026 представник позивача подавав заяви про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності – відповідача ОСОБА_3 , в результаті чого на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.10.2025 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.11.2025.

В судовому засіданні від 25.11.2026 розгляд справи відкладено на 17.12.2025 у зв`язку з неявкою відповідача.

В судовому засіданні від 17.12.2025 розгляд справи відкладено на 15.01.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою від 15.01.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.02.2026.

В судовому засіданні 12.02.2026 розгляд справи відкладено на 05.03.2026 у зв`язку з неявкою відповідача. 05.03.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

Розгляд справи відбувся 09.04.2026 з оголошенням перерви перед ухваленням та оголошенням рішення на 20.04.2026.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду в жодне судове засідання не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, водночас зважаючи на заперечення позивача щодо проведення заочного розгляду справи суд розглянув справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи завершився 20.04.2026 без участі сторін, однак датою ухвалення рішення у вказаній справі є дата складення повного судового рішення 30.04.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 13 грудня 2019 року між ОСОБА_2 , від імені якої та в інтересах якої на підставі довіреності діяв представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошових коштів. Відповідно до п. 1.1. даного договору, позикодавець ( ОСОБА_5 ) в порядку і на умовах, визначених цим Договором надає позичальнику ( ОСОБА_3 ) позику в сумі 15 640,02 доларів США, а останній зобов?язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Згідно з п. 2.1. договору, строк надання позики визначено до 13 червня 2021 року.

Зі змісту п. 3.4. договору вбачається, що позичальник зобов`язувався повертати позику рівними частинами згідно встановленого графіку по місячно до 13 числа кожного наступного місця починаючи з 13.01.2020 до 13.06.2021.

На підтвердження виконання договору позики ОСОБА_3 надано ОСОБА_2 розписку, складену 13.12.2019, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 640,02 доларів США з зобов`язанням повернути вказану суму до 13.06.2021.

Водночас, відповідач порушив умови договору, не виконав взяті на себе грошові зобов`язання.

Розмір спірної заборгованості за договором позики від 13.12.2020 відповідачем ОСОБА_3 не спростовано, своїх розрахунків відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження N 14-465цс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі N 642/4200/17 (провадження N 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Такий висновок судів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 344/17277/20 , від 7 грудня 2022 року у справі № 565/12/19 та від 19 грудня 2022 року у справі № 754/10390/16.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення договору, повну інформацію про отримання коштів позичальником та наявності заборгованості в останнього, під час дослідження доказів судом досліджено оригінал розписки.

Суд вважає, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, суд встановив, що укладений сторонами письмовий договір позики підтверджує факт укладення такого договору і виникнення у ОСОБА_3 зобов`язання з повернення позики; відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, грошові кошти ОСОБА_3 у визначений розпискою строк не повернув.

У постанові Великої Палати у справі № 761/12665/14-ц від 4 липня 2018 року зроблено висновок щодо єдиного підходу у вирішенні спорів про належне виконання зобов`язання, визначеного в іноземній валюті. За змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті. Суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню. Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

Враховуючи те, що відповідач отримав кошти у розмірі 15 640,02 доларів США, що підтверджується розпискою від 13.12.2019, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ОСОБА_3 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу повинна визначатись станом на момент виконання такого зобов`язання.

Зазначене узгоджується також із висновками Великої палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 07 липня 2020 року по справі № 296/10217/15-ц. Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики від 13.12.2019 у розмірі 15 640,02 доларів США є підставними та обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у справі, які полягають у сплаті позивачем судового збору в розмірі 5 293,60 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 15 640,02 доларів США (п`ятнадцять тисяч шістсот сорок доларів США та два центи).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 5 293,60 грн (п`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН