Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №331/1017/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/1017/25

Провадження № 2/331/279/2026

РІШЕННЯ

іменем України

04.05.2026

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника адвоката Бондар І.М., звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому вказала, що ОСОБА_1 , на підставі договору найму житла від 06 січня 2024р. мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . поверхом нижче (у квартирі АДРЕСА_2 ) мешкає відповідачка - ОСОБА_2 .

З квітня 2024р. з боку ОСОБА_2 , вчиняється психологічний тиск на позивачку, зокрема, відповідачка провокує конфлікти, безпричинно стукає до її кватири, вимагаючи припинити якісь дії, які вона не вчиняє, кричить та скандалить, посеред ночі може бити невідомими предметами по батареї, заважаючи спати, при зустрічі (на вулиці) нецензурно ображати позивачку. Окрім того, періодично відповідачка викликає поліцію із скаргами на начебто порушення режиму тиші, а також звертається до дільничного поліції із аналогічними заявами.

Співробітники поліції неодноразово приїздили на виклик за адресою мешкання позивачки, в тому числі посеред ночі, однак жодних ознак порушення порядку в ході виїзду встановлено не було, а сама позивачка ОСОБА_1 , не притягувалась до адміністративної відповідальності.

Натомість, протягом майже року, позивачка вимушена постійно спілкуватись із патрульними поліції, дільничним офіцером поліції за постійними скаргами відповідачки.

Зокрема, як вбачається із відповіді на адвокатський запит ВП №2 м. Запоріжжя, від 22.11.2024р., у відділі поліції № 2 ЗРУП зафіксовані наступні виклики на лінію «102», які були здійснені ОСОБА_2 за місцем події: АДРЕСА_1 :

ЄО № 5688 від 21.04.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 :

ЄО № 5691 від 21.04.2024. стосовно порушення правил додержання режиму тиші і боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 492 від 05.05.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 12925 від 21.08.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші у боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 15246 від 01.10.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 15478 від 04.10.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 15480 від 04.10.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

На всі вищевказані виклики прибували наряди Управління патрульної поліції в Запорізькій області, де по прибуттю не були виявленні факти адміністративного правопорушення, у зв`язку з цим, як вже зазначалось, до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не притягувалась.

ОСОБА_2 неодноразово зверталась безпосередньо до ВП№2 із скаргами на позивачку, зокрема у ВП№2 зареєстрована заява у журналі СО№935 від 16.01.2025р. стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_4 . Додатково позивачка повідомляє суд, що зверталась до ВП №2 із заявою про ознайомлення із матеріалами звернення, однак у ознайомлені, з огляду на ЗУ «Про захист персональних даних» було відмовлено.

Внаслідок безпідставних звернень відповідачки позивачка була вимушена неодноразово спілкуватись із співробітниками поліції, подекуди через ночі, виправдовуватись та доводити свою позицію, витрачати власний час, сили і нерви, було порушено її нормальні життєві зв`язки, вона зазнала великих незручностей.

Відповідно, ОСОБА_2 безпідставно скаржилась на начебто порушення режиму тиші позивачкою, яке не було встановлено поліцією та не підтверджується іншими мешканцями будинку, натомість внаслідок приїзду співробітників поліції, режим тиші вже для самої ОСОБА_1 порушувався, адже кожного разу поліція стукає у двері позивачки, проводить її опитування, опитування сусідів. Вказане створює нестерпні умови проживання в квартирі, втрату душевного спокою та комфорту.

Крім того, будь-яка нормально реагуюча особа зазнає негативних емоцій, погіршення психологічного стану в разі постійної необхідності виправдовуватись, доводити свою невинуватість, надавати пояснення правоохоронним органам.

Разом з тим, позивачка не має можливості якимось чином, ані уникнути необхідності наводити пояснення поліції та реагувати на ці виклики, ані заборонити відповідачці звертатись із зверненнями, таким чином, вважає, що існує патова ситуація, де єдиним можливим виходом є стягнення з відповідачки моральної шкоди за такі випадки зловживання правом, за згаяний час ОСОБА_1 а також психологічне виснаження що було завдане позивачці діями відповідачки.

Як вказувалось, необхідність постійно спілкуватись із співробітниками поліції за безпідставними викликами відповідачки, особливо посеред ночі, створює перешкоди у веденні нормального способу життя позивачкою, яка знаходиться у постійному емоційному стресі наслідками якого настала часткова втрата сну на тривалий час, постійні головні болі, підвищена нервозність і так далі. Це все завдає позивачці великі душевні страждання та біль, які, нажаль, підвищуються з часом.

Внаслідок погіршення морально-психологічного стану позивачка була вимушена звернутись до лікаря психіатра. Як вбачається із консультативного висновку психіатра від 05.02.2025р., у ОСОБА_1 виявлено тривожність, напругу, порушення сну, уривчастий сон тощо.

На сьогодні, позивачка проходить лікування та відновлення, що підтверджується рецептами та чеками придбання ліків на загальну суму 230.71 грн., позивачем витрачено 485,00грн. за консультацію психіатра.

Розмір заподіяної позивачці моральної шкоди визначити важко, але вона має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести їй і її родині, та втрати, пов`язані з відновленням її психічного стану.

Прохає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000,00грн., сплачений судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу.

19.02.2025 року Ухвалою суду прийнято позовну заяву та справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13.03.2025 року надійшла до суду від ОСОБА_2 , через представника адвоката Музичук А.В., зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позову вказала, що з 20 квітня 2024 року у квартирі АДРЕСА_3 почали проживати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З цього моменту Позивач, яка проживає разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 поверхом нижче у квартирі АДРЕСА_5 почала систематично потерпати від надмірного шуму у нічний час.

Так, вже 21 квітня 2024 року о 01:35 та 03:03 ночі Позивач здійснила два виклики на «102», в яких поскаржилась на порушення тиші жителями квартири АДРЕСА_4 . Як свідчить рапорт помічника чергового ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Козлової К.В. за результатами розгляду ЄО №5691 від 21.04.2024 прибувши на місце виклику двері квартири АДРЕСА_4 відкрив гр. ОСОБА_3 , з яким було проведено профілактичну бесіду щодо поведінки в нічний час вдома.

Після цього на деякий час Відповідачі припинили вчиняти порушення режиму тиші в нічний час.

Однак, вже 19 серпня 2024 року Позивач вимушена була знову звернулась до ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області із заявою щодо порушення режиму тиші (ЄО № 12871 від 19.08.2024). За результатами її розгляду листом від 20.08.2024 № 16781/42/01-2024 Позивача знову повідомлено про проведення профілактичної бесіди з гр. ОСОБА_3 щодо недопущення порушення тиші в нічний час доби.

Навіть після цього довго триваючий конфлікт із сусідами врегулювати не вдалось. Порушення Відповідачами режиму тиші в нічний час не припинилось. На будь-які зауваження Позивача Відповідачі не реагували. Почалась відкрита ворожнеча, взаємні образи з висловлюваннями нецензурної лексики.

16 січня 2025 року в ході чергового конфлікту через надмірний шум у нічний час, гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 вдався до погроз фізичною розправою щодо Позивачки. З цього приводу Позивач звернулась із заявою до ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (ЄО № 935 від 16.01.2025). За результатами її розгляду листом від 30.01.2025 за № 1428/42/01-2025 Позивача вчергове повідомлено про проведення профілактичної бесіди з гр. ОСОБА_3 про дотримання нормальних сусідських відносин та недопущення кримінальних та адміністративних правопорушень.

Однак, ОСОБА_5 не враховано, що ОСОБА_2 сама потерпає від нічного способу життя Відповідачів. Через демонстративну неповагу до її зауважень та намагань врегулювати конфлікт мирним шляхом, такі звернення до поліції були єдиним доступним заходом для тимчасового врегулювання конфлікту та припинення порушення права на відпочинок у нічний час Позивача та її неповнолітнього сина у власному житлі.

З огляду на вищевикладене, Позивач також звертається до суду із зустрічною позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, яку обґрунтовує наступним.

Як було зазначено у розділі «Фактичні обставини справи» з моменту заїзду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_3 , Позивач, яка проживає разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 поверхом нижче, почала систематично потерпати від надмірного шуму у нічний час.

Наявність постійного конфліктного середовища та демонстративної неповаги до зауважень Позивача про дотримання режиму тиші та намагань врегулювати конфлікт мирним шляхом призвело до порушень функціонування нервової системи, підвищенню дратівливості, рівня тривожності, та постійного стресу,

У зв`язку з цим, через 3 місяці проживання нових квартирантів у квартирі АДРЕСА_4 29.07.2024 Позивач звернулась до свого сімейного лікаря ОСОБА_6 (КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №10») зі скаргами на порушення сну через галасливих сусідів, нервову напругу. За результатами проведеного огляду та зібраного анамнезу, лікар призначила Позивачу ліки «Анантаваті» та «Біосон», що за своїми фармакологічними властивостями є заспокійливими та снодійними засобами (висновок сімейного лікаря від 29.07.2024 додається).

З цього моменту Позивач розпочала лікування, під час якого на постійній основі приймає препарат «Анантаваті» за призначенням лікаря, а також препарати « ОСОБА_7 » та «Магній Б6 Антистрес». Втрату сну та спокою Позивачем та її 15-річним сином через довготривалий конфлікт з сусідами підтверджують також інші сусіди Позивача, з якими вона вже понад 13 років проживає в одному будинку, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9

06.03.2025 Позивач звернулась до лікаря психіатра зі скаргами на тривожність, пригніченість, поверхневий уривчастий сон та інші. За результатами зібраного анамнезу, лікар встановив діагноз - «F43.2 - Порушення адаптації» та призначив відповідне лікування, яке зараз проходить Позивач. Лікарем визначений і психічний статус пацієнта - «Мислення послідовне, логічне. Психопродуктивної симптоматики не виявляє. Агресивні тенденції не виказує..»

Більш того, Позивач до позовної заяви також додає висновки спеціаліста за результатами психологічного дослідження емоційного стану сина Позивача ОСОБА_4 (№01 від 20.02.2025) та Позивача ОСОБА_2 (№02 від 20.02.2025).

Згідно із висновками спеціаліста-психолога ОСОБА_10 №01 від 20.02.2025 « ОСОБА_4 має ознаки пережитої психотравмуючої ситуації... Конфлікті стосунки з квартирантами, наприклад, коли квартирант АДРЕСА_4 квартири ОСОБА_3 кричав, ображав та погрожував вбити мати, є психотравмуючою ситуацією» також «Спостерігається, що в результаті систематичного домашнього насильства (психологічного) з боку квартирантів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у ОСОБА_13 з`явилися симптоми, що спричинили емоційну невпевненість, дитина почуває себе тривожно, порушився сон, погіршилась успішність в школі через постійне недосипання вночі, загострився атопічний дерматит, все це завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_13 ».

Загострення атопічного дерматиту у сина Позивача - ОСОБА_13 підтверджується також консультативними висновками дерматолога ОСОБА_14 від 15.05.2024 та 17.07.2024.

Додатково Позивач зазначає, що її сину ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 14.05.2024 №241 р надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та в результаті зазнала психічного насильства.

Також через нещодавну (18.09.2020) смерть батька ОСОБА_15 , яка підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 Позивач вважає, що її син до сих пір переживає додатковий стрес та смуток, як будь-яка дитина, яка втратила батька. А наявність постійного конфлікту та фізичні погрози його матері зі сторони ОСОБА_3 тільки погіршують його психологічний та емоційний стан, змушуючи його почуватись себе безпомічним та незахищеним.

Згідно із висновками спеціаліста-психолога ОСОБА_10 №02 від 20.02.2025 у ОСОБА_2 «виявлені наявні негативні зміни в емоційному стані, функціонуванні її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин деструктивного характеру (психотравмуючої ситуації), а саме заподіяння моральної шкоди. Ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для ОСОБА_2 .. Внаслідок психотравмувальної дії вказаної ситуації, особі ОСОБА_2 спричинені страждання (на моральному рівні)», «Спостерігається, що в результаті систематичного домашнього насильства (психологічного) з боку квартирантів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у ОСОБА_2 з`явились симптоми, що спричинили емоційну невпевненість, порушився сон, погіршився настрій через постійне недосипання вночі, все це завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 ».

Водночас, Відповідачі систематично ведуть нічний образ життя, у зв`язку з чим вночі регулярно перуть речі у пральній машинці, вмикають голосно телевізор під час перегляду фільмів вночі, голосно слухають музику, а інколи навіть сваряться між собою із застосуванням фізичної сили.

З приводу цього, як вже було зазначено вище, з Відповідачами регулярно проводились бесіди працівниками ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, також Позивач самостійно неодноразово намагалась врегулювати конфлікт мирним шляхом, прохала бути більш тихими у нічний час.

Однак, Відповідачі систематично демонстрували неповагу до Позивача та врегулювати конфлікт не мали бажання, більш того Відповідач-2 ОСОБА_3 проявляв грубість та погрози фізичного насильства до Позивача після отриманих зауважень.

Таким чином, наявна протиправність діяння заподіювачів моральної (немайнової) шкоди - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Саме умисні та систематичні дії Відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , призвели до спричинення страждань (на моральному рівні) Позивача.

Таким чином, наявна вина Відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в заподіянні моральної (немайнової) шкоди Позивачу. Прохає суд Прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у справі № 331/1017/25 та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження. Справу № 331/1017/25 розглядати за правилами загального позовного провадження. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у загальному розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень, по 10 000,00 (десять тисяч) грн. з кожного. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

19.03.2025 року Ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву, об`єднано в одне провадження, справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

03.04.2025 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву./а.с.153-162/.

14.04.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив/а.с.176-184/.

21.05.2025 року від ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_16 , надійшли додаткові пояснення/а.с.1-16 Т.2/.

26.05.2025 від ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_17 , надійшли додаткові пояснення/а.с.22-24/.

09.06.2025 року від ОСОБА_2 через представника ОСОБА_16 надійшли додаткові пояснення/а.с.31-35 Т.2/.

11.08.2025 року від ОСОБА_3 , через представника ОСОБА_18 надійшли заперечення на відповідь на відзив/а.с.59-61 Т.2/.

13.08.2025 року від ОСОБА_3 надійшли пояснення/а.с.64-66 Т.2/.

18.08.2025 року від ОСОБА_3 через представника ОСОБА_18 , надійшли заперечення на відповідь на відзив/а.с.74-76 Т.2/.

20.08.2025 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення та заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій прохала зменшити розмір позовних вимог і прохала стягнути з ОСОБА_19 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у загальному розмірі 1000,00 грн. по 500,00 грн. з кожного /а.с.80-82 Т.2/.

20.08.2025 року від ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_16 , надійшли додаткові пояснення/а.с.86 Т.2/.

04.09.2025 Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до розгляду .

У судовому засіданні представник первісного позивача, адвокат Бондар І.М. підтримав позовні вимоги прохав суд задовольнити. У зустрічній позовній заяві прохав суд відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом, адвокат Музичук А.В. та Горобець О.В. підтримали зустрічну позовну заяву, прохали суд задовольнити у повному обсязі. У первісній позовній заяві прохали суд відмовити.

Представник ОСОБА_3 , адвокат Губорєв К.С. у судовому засіданні підтримав первісний позов, прохав суд його задовольнити. У зустрічній позовній заяві прохав суд відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників процесу, свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено за первісним позовом, що ОСОБА_1 , на підставі договору найму житла від 06 січня 2024р. мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . поверхом нижче (у квартирі АДРЕСА_2 ) мешкає відповідачка - ОСОБА_2 ./а.с.10-12/.

Як вбачається із відповідей на адвокатські запити ВП №2 м. Запоріжжя, у відділі поліції № 2 ЗРУП зафіксовані наступні виклики на лінію «102», які були здійснені ОСОБА_2 за місцем події: АДРЕСА_1 :

ЄО № 5688 від 21.04.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 :

ЄО № 5691 від 21.04.2024. стосовно порушення правил додержання режиму тиші і боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 6492 від 05.05.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 12925 від 21.08.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші у боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 15246 від 01.10.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 15478 від 04.10.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 15480 від 04.10.2024, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 935 від 16.01.2025, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 2851 від 20.02.2025, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

ЄО № 2910 від 21.02.2025, стосовно порушення правил додержання режиму тиші з боку мешканців квартири АДРЕСА_3 ;

Згідно до обліків інформаційної підсистеми «Адмінпрактика» інформаційно-телекомунікаційної підсистеми Інформаційного порталу Національної поліції з 21.04.2024 по 04.10.2024 громадянка ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалась./а.с.13, а.с.118-129, а.с.162-172/.

Згідно консультативного висновку психіатра від 05.02.2025р., у ОСОБА_1 виявлено тривожність, напругу, порушення сну, уривчастий сон тощо. Позивачка проходила лікування та відновлення, що підтверджується рецептами та чеками придбання ліків на загальну суму 230.71 грн., позивачем витрачено 485,00грн. за консультацію психіатра./а.с.14-17/.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що проживає в одному під`їзді з ОСОБА_1 та ОСОБА_21 на 3 поверсі. Він ніколи не чув шуми з квартири ОСОБА_22 , ні музики, ні сварок, ні звуку від пральної машини. Приходили до нього працівники поліції, опитували, але погроз та фізичну розправу в адресу ОСОБА_21 він не чув. ОСОБА_22 спокійна людина, завжди вітається. Щодо конфліктів ОСОБА_21 з іншими сусідами йому невідомо. Колись ОСОБА_23 конфліктувала з сусідами, де дуже плакала дитина. На даний час конфліктів немає. З ним ОСОБА_21 ніколи не конфліктувала. До ОСОБА_22 у квартирі проживала жінка інвалід, пересувалася на милицях, ОСОБА_23 на неї скаржилась.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що проживає в одному під`їзді з ОСОБА_1 та ОСОБА_21 на 1 поверсі. Він не чув шуми з квартири ОСОБА_22 , ні музики. ОСОБА_22 не конфліктна людина. Працівників поліції повідомляв , що ніяких шумів та звуків з квартири ОСОБА_22 він не чув. ОСОБА_21 мала конфлікти з іншими сусідами. Ніяких погроз ні від кого він не чув. На даний час конфліктів ОСОБА_22 з іншими сусідами немає. Також пояснив, що ізоляція в квартирах дуже погана. Конфліктів з ОСОБА_21 у нього особисто не було.

Судом встановлено за зустрічним позовом, що 20 квітня 2024 року у квартирі АДРЕСА_3 почали проживати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_2 проживала разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_3 поверхом нижче у квартирі АДРЕСА_5 .

21 квітня 2024 року о 01:35 та 03:03 ночі Позивач здійснила два виклики на «102», в яких поскаржилась на порушення тиші жителями квартири АДРЕСА_4 . Як свідчить рапорт помічника чергового ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Козлової К.В. за результатами розгляду ЄО №5691 від 21.04.2024 прибувши на місце виклику двері квартири АДРЕСА_4 відкрив гр. ОСОБА_3 , з яким було проведено профілактичну бесіду щодо поведінки в нічний час вдома./а.с.62-66/.

19 серпня 2024 року Позивач знову звернулась до ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області із заявою щодо порушення режиму тиші (ЄО № 12871 від 19.08.2024). За результатами її розгляду листом від 20.08.2024 № 16781/42/01-2024 Позивача знову повідомлено про проведення профілактичної бесіди з гр. ОСОБА_3 щодо недопущення порушення тиші в нічний час доби.

16 січня 2025 року Позивач звернулась із заявою до ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (ЄО № 935 від 16.01.2025). За результатами її розгляду листом від 30.01.2025 за № 1428/42/01-2025 Позивача вчергове повідомлено про проведення профілактичної бесіди з гр. ОСОБА_3 про дотримання нормальних сусідських відносин та недопущення кримінальних та адміністративних правопорушень./а.с.63-66/.

29.07.2024 ОСОБА_21 звернулась до свого сімейного лікаря ОСОБА_6 (КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №10») зі скаргами на порушення сну через галасливих сусідів, нервову напругу. За результатами проведеного огляду та зібраного анамнезу, лікар призначила Позивачу ліки «Анантаваті» та «Біосон», що за своїми фармакологічними властивостями є заспокійливими та снодійними засобами /а.с.67/.

06.03.2025 ОСОБА_21 звернулась до лікаря психіатра зі скаргами на тривожність, пригніченість, поверхневий уривчастий сон та інші. За результатами зібраного анамнезу, лікар встановив діагноз - «F43.2 - Порушення адаптації» та призначив відповідне лікування./а.с.73/.

Згідно із висновками спеціаліста-психолога ОСОБА_10 №01 від 20.02.2025 « ОСОБА_4 має ознаки пережитої психотравмуючої ситуації... Конфлікті стосунки з квартирантами, наприклад, коли квартирант АДРЕСА_4 квартири ОСОБА_3 кричав, ображав та погрожував вбити мати, є психотравмуючою ситуацією» також «Спостерігається, що в результаті систематичного домашнього насильства (психологічного) з боку квартирантів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у ОСОБА_4 з`явилися симптоми, що спричинили емоційну невпевненість, дитина почуває себе тривожно, порушився сон, погіршилась успішність в школі через постійне недосипання вночі, загострився атопічний дерматит, все це завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_13 ».

Згідно із висновками спеціаліста-психолога ОСОБА_10 №02 від 20.02.2025 у ОСОБА_2 «виявлені наявні негативні зміни в емоційному стані, функціонуванні її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин деструктивного характеру (психотравмуючої ситуації), а саме заподіяння моральної шкоди. Ситуція, що досліджується, є психотравмувальною для ОСОБА_2 . Внаслідок психотравмувальної дії вказаної ситуації, особі ОСОБА_2 спричинені страждання (на моральному рівні)», «Спостерігається, що в результаті систематичного домашнього насильства (психологічного) з боку квартирантів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у ОСОБА_2 з`явились симптоми, що спричинили емоційну невпевненість, порушився сон, погіршився настрій через постійне недосипання вночі, все це завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 »./а.с.76-108/.

Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 11.04.2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженого осіб відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР/а.с.20-26, 38-39 Т.2/.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_21 знає давно, працювали разом в управлінні будинку протягом 5 року. Останній час ОСОБА_26 була засмучена, пояснювала їй що квартиранти порушують тишу у квартирі. Інколи ОСОБА_23 прохала поспати у її квартирі. ОСОБА_23 прохала її щоб вона поспілкувалася із власницею квартири, але їй не вдалося . Свідком конфліктів вона не була, зі слів ОСОБА_23 їй відомо що постійно сусіди шумлять, особисто вона не чула шумів у квартирі. ОСОБА_21 не конфліктна людина, у неї були конфлікти з попередньою власницею квартири, на що вона говорила знаходь спільну мову з сусідами. ОСОБА_23 відповідальна та порядна людина.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що вона чула від ОСОБА_23 скарги на сусідів кв. АДРЕСА_4 . Вона вирішила самостійно підійти до ОСОБА_28 та ОСОБА_29 . Вони їй повідомили, що нічого не роблять. На протязі року ОСОБА_23 постійно скаржилася на сусідів ОСОБА_23 продала квартиру, заїхали інші власники квартира, які теж скаржаться на сусідів кв. АДРЕСА_4 . ОСОБА_21 повідомляла її що вона пригнічена після сварок з сусідами, особисто вона не чула шумів, так як проживає на п`ятому поверсі. Їй відомо що у ОСОБА_23 нервовий зрив, вживає ліки. ОСОБА_23 зверталася до поліціями із заявами на сусідів кв. АДРЕСА_4 . ОСОБА_23 пояснювала їй, що після 23.00 години у квартирі АДРЕСА_4 постійно тупотіння ногами, крісло на колесах передвигається, побутовий шум.

Свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що є батьком ОСОБА_31 . Він чув скарги від ОСОБА_23 на сусідів кв. АДРЕСА_4 . Вони ведуть нічний спосіб життя, вдень сплять, а вночі не сплять та порушують режим тиші. З 23.00 годин включають пральну машинку. ОСОБА_32 змінилося, не висипається разом з дитиною. ОСОБА_33 йому говорив, щоб якось на доньку вплинув. Його працівники поліції не опитували. ОСОБА_34 були від ОСОБА_35 на адресу ОСОБА_23 щодо фізичної розправи. З 22.00 години у квартирі АДРЕСА_4 падають якісь предмети, спочатку з сусідами говорили нормально, а потім наполягали щоб була тиша у квартирі, ОСОБА_33 спілкувався з ним образливими словами. ОСОБА_21 не конфліктує з сусідами. Зі слів доньки ОСОБА_22 ображала ОСОБА_21 психічною жінкою. На питання суду відповів, що постійні вибухи у м.Запоріжжі заважають нормальному життю, але коли щось падає зверху, ще страшніше. ОСОБА_2 продала квартиру та переїхала проживати до іншої через погрози ОСОБА_36 .

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п. п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Отже, сама лише наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

ОСОБА_21 суду пояснила, що відповідачі ОСОБА_22 та ОСОБА_33 фактично виживали її із власного житла, так як постійно порушували тишу в квартирі після 23.00 години, проте будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин не надала, крім звернень до поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рапорту помічника чергового ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Козлової К.В. за результатами розгляду ЄО №5691 від 21.04.2024 прибувши на місце виклику двері квартири АДРЕСА_4 відкрив гр. ОСОБА_3 , з яким було проведено профілактичну бесіду щодо поведінки в нічний час вдома. Доказів того, що ОСОБА_22 та ОСОБА_3 притягувалися до адміністративної відповідальності чи до кримінальної відповідальності ОСОБА_21 не надано.

Судом під час розгляду справи не встановлено фактів вчинення відповідачами будь-яких неправомірних діянь стосовно позивачки ОСОБА_21 , які спричинили моральну шкоду останній.

Як показують учасники справи, підтверджено матеріалами справи та показами свідків, що були допитані судом, між сторонами існують неприязнені відносини.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 з метою перевірки компетентними органами незаконних, на її думку, дій сусідів квартири АДРЕСА_4 зверталася неодноразово із заявами до правоохоронних органів.

Звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів не може розглядатися як дії, що спричиняють погіршення морально-психологічного стану ОСОБА_1 позивача за первісним позовом, оскільки такі звернення здійснене в рамках закону і спрямоване на захист та відновлення порушених конституційних прав заявника.

Свідки які були допитані у судовому засіданні, які є, сусідами сторін по справі, за свідченнями яких судом було встановлено, що між сторонами виникли конфліктна ситуація та неприязнені відносини, внаслідок яких між ними постійно відбуваються сварки.

ОСОБА_21 долучено до матеріалів справи висновок спеціаліста-психолога ОСОБА_10 №02 від 20.02.2025 відповідно до якого, у ОСОБА_2 «виявлені наявні негативні зміни в емоційному стані, функціонуванні її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин деструктивного характеру (психотравмуючої ситуації), а саме заподіяння моральної шкоди. Ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для ОСОБА_2 . Внаслідок психотравмувальної дії вказаної ситуації, особі ОСОБА_2 спричинені страждання (на моральному рівні)», «Спостерігається, що в результаті систематичного домашнього насильства (психологічного) з боку квартирантів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у ОСОБА_2 з`явились симптоми, що спричинили емоційну невпевненість, порушився сон, погіршився настрій через постійне недосипання вночі, все це завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 ».

Разом з цим, звернення ОСОБА_2 із заявою до органів поліції не підтверджує факт домашнього насильства.

Так, суд, керуючись, на вимогу ст. 263 ЦПК України, судовою практикою Верховного Суду, зазначає, що організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_21 не надала доказів того, що домашнє насильство вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство.

Суд вважає висновок спеціаліста-психолога ОСОБА_10 №02 від 20.02.2025 є неналежним доказом у справі.

Критично відноситься суд і до консультативних висновків психіатра наданими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого не підтверджено, що діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинена моральна шкода останнім, що саме від їх дій було погіршення морально-психологічного стану сторін.

Суд не може прийняти до уваги висновок спеціаліста за результатами психологічного дослідження емоційного стану сина Позивача ОСОБА_4 (№01 від 20.02.2025), розпорядження голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 14.05.2024 №241 про статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та в результаті зазнала психічного насильства, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , консультативний висновок дитячого дерматолога від 15.05.2024р. та 17.07.2024, оскільки така особа не є заявником у даній справі та не заявляє вимог щодо ОСОБА_22 та ОСОБА_36 ..

Як пояснили сторони в судовому засіданні, допитані свідки , тривалий час між ОСОБА_1 , ОСОБА_33 та ОСОБА_2 існують вкрай неприязні стосунки.

При цьому, кожна зі сторін наполягає на тому, що вона не є ініціатором конфліктних ситуацій.

Відповідачі як за первісним позовом так і за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечили вказані обставини, зазначивши, що неприязні стосунки виникали саме з вини позивачки за зустрічним позовом та з вини позивачки за первісним позовом, які не дотримуються правил добросусідства.

Однак факт неприязних стосунків між сторонами та неодноразові звернення відповідачки ОСОБА_2 до правоохоронних органів не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачами за первісним позовом та зустрічним завдано моральну шкоду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи сторони не надали належних та достатніх доказів щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16,23,201,1167 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.05.2026 року.

Суддя: Н.В.Фісун