Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №322/1173/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

04 травня 2026 рокуСправа № 322/1173/25

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Подріз В.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Цмокаленко О.С.,

третьої особи - Котляр А.І. ,

представника третьої особи - Ярошенка О.О.

представника відповідача - Слизовської М.Ю. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні 24.04.2026 цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5

до:ОСОБА_6

третя особа:приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Котляр Анна Ігорівна

про:визнання права власності на спадкове майно та відшкодування моральної шкоди.

07 серпня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати за малолітньою ОСОБА_5 право власності на 1/1 частину земельної ділянки площею 5,3747 га, кадастровий номер: 2323681300:01:010:0005, що знаходиться на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/1 частину земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер: 2323681300:03:002:0001, розташовану за тією ж адресою;

- скасувати свідоцтва про право на спадщину в частині, якою 1/2 частки по кожній із зазначених ділянок передано ОСОБА_6 ;

- стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь малолітньої ОСОБА_5 компенсацію моральної шкоди у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке: «Унаслідок смерті батька малолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вона, як єдина донька спадкодавця, є спадкоємицею першої черги відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України. Приватним нотаріусом Котляр А.І. 11.02.2025 було оформлено два свідоцтва про право на спадщину, за якими земельні ділянки, що належали спадкодавцеві, були поділені між мною та бабусею ( ОСОБА_6 ) по 1/2 кожному. Це оформлення було здійснено без дозволу органу опіки, без участі законного представника дитини, та з порушенням інтересів малолітньої особи. Водночас відповідачка - ОСОБА_6 - на момент оформлення спадщини по сину вже володіла щонайменше двома земельними ділянками: 6,04 га (кадастровий № 2323681300:04:005:0006) 5,3747 га (кадастровий № 2323681300:01:010:0006) Таким чином, загальна площа її земель становила понад 11 га, що свідчить про відсутність у неї потреби в додатковому успадкуванні паїв по синові. Більше того, вона вже передала частину спадщини по своєму чоловіку (діду дитини) іншій спадкоємиці - доньці ОСОБА_8 , що додатково підтверджує, що оформлення спадщини по синові - це штучне зменшення частки дитини. Я, як донька померлого, перебувала на його утриманні, разом із ним та дідом пережила ДТП, після якої залишилась інвалідом. Смерть батька та оформлення спадщини без участі органу опіки призвели до порушення мого законного права на повну частку у спадковому майні. Також до позовної заяви додається аудіозапис розмови із відповідачкою ОСОБА_6 у присутності працівників поліції, зроблений біля будинку за адресою АДРЕСА_1 . В ході розмови ОСОБА_6 відкрито підтвердила, що малолітню ОСОБА_9 повністю утримували її батько та дід, а також звинуватила матір у відсутності участі в забезпеченні дитини. Вказаний запис підтверджує належність дитини до кола спадкоємців першої черги з правом на повну частку у спадщині (1/1). До запису додається письмова пояснювальна записка (Додаток №19), яка викладає обставини та юридичне значення зафіксованих висловлювань. Аудіозапис подано у складі доказів (разом із пояснювальною запискою), як належний і допустимий доказ відповідно до ст. 84, 89 ЦПК України. Цей позов подається як окремий та самостійний. У провадженні суду вже перебувають інші позови за участю тих самих осіб (зокрема, щодо дій нотаріуса, охорони спадкового майна тощо), однак ця заява не дублює та не повторює раніше поданих вимог. Її предмет - вперше подана вимога про визнання за дитиною права на 1/1 частину земельних ділянок, які раніше поділено між дитиною та відповідачкою всупереч інтересам дитини. Відповідачка вже є фігурантом трьох інших справ, однак саме вимога про повне визнання права власності дитини на ці землі досі не розглядалась. Отже, позов є самостійним, сформульованим на окремому правовому предметі, що виключає ознаки повторного звернення згідно зі ст. 122 ЦПК України. Після смерті батька ОСОБА_7 малолітня ОСОБА_5 зазнала глибоких душевних і психологічних страждань, які мають тривалі й незворотні наслідки для її життя, здоров`я та добробуту, зокрема: батько повністю утримував дитину, забезпечував одягом, харчуванням, оплачував заняття, супроводжував до лікарів; у день ДТП дитина їхала з батьком і дідом на власному авто, а сам батько збирався оновити одяг доньці до зими, про що було заздалегідь домовлено на найближчі вихідні; раптова смерть батька та діда в ДТП повністю зруйнувала стабільність дитини, позбавивши її опори, звичного способу життя та безпеки; усі наявні кошти після ДТП були витрачені на поховання, а малолітня дитина залишилася без захисту, без оформленого спадкового майна, без засобів існування. Водночас, відповідачка - бабуся дитини ОСОБА_6 - оформила на себе 1/2 частку земельної ділянки, що належала батькові дитини, без згоди законного представника дитини, без дозволу органу опіки, без урахування статусу малолітньої особи, тобто: самовільно вивела майно з-під спадкування дитини; позбавила її частини законної частки у спадщині; створила додаткове емоційне потрясіння та фактично спричинила конфлікт у найближчому оточенні дитини. Ці дії прямо порушують ст. 1166, 1167 ЦК України, а також принципи ст. 8, 9, 12 Закону України «Про охорону дитинства». З урахуванням віку дитини (5 років на момент ДТП), її психоемоційного стану після втрати батька, на її очах загинули самі близькі, ДТП та інвалідності, а також позбавлення частини спадкового майна, заявлений розмір моральної шкоди - 500 000 грн - є пропорційним і обґрунтованим, оскільки: відображає глибину страждань і наслідків; включає довготривалу психологічну травму; пов`язаний із втратою життєво важливого майна та підтримки. Факт самовільного оформлення та відчуження спадкового майна, що належить малолітній ОСОБА_10 , є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202408730000075, що перебуває на контролі прокуратури».

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 3, 5, 7, 13, 19, 76, 81, 118, 274, 275 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1219, 1223, 1261, 1268, 1166 ЦК України ст.ст. 8, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» ст.ст. 3, 12, 27 Конвенції про права дитини, позивач просив задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 25.08.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, залишеної без руху, було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, встановлено для відповідача строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позов. У підготовчому засіданні представник відповідача проти позову заперечив.

Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Котляр Анна Ігорівна подала до суду лист-відповідь від 04.09.2025 №434/02-14, в якому заперечила проти позовних вимог та просила стягнути з позивача понесені нею витрати, пов`язані з поданням до суду витребуваних доказів - копій матеріалів спадкових справ, у розмірі 1440 грн. з розрахунку 10 грн. за 1 аркуш копії спадкової справи.

Ухвалою суду від 13.10.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Вища рада правосуддя рішенням від 30 грудня 2025 року № 2814/0/15-25 із 02 січня 2026 року змінила територіальну підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області шляхом її передачі до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Згідно з ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вищезазначене рішення Вищої ради правосуддя стало підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді Новомиколаївського районного суду Запорізької області, до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.03.2026 № 386/0/15-26 суддю Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбекова Сергія Сергійовича було відряджено до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 23 березня 2026 року.

23.03.2026 вищезазначену справу було передано судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбекову С.С.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 24.03.2026 справу було прийнято до провадження, призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, а представник відповідача та третя особа заперечили проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним.

У судовому засіданні 24.04.2026 судом було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірку їх доказами, проведено судові дебати, після чого оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення і проголошення судового рішення на десять днів, оголошено дату і час його проголошення - 04.05.2026 о 14 год. 20 хв.

27.04.2026 позивачем через систему «Електронний суд» були подані клопотання, в яких позивач просив:

- зобов`язати канцелярію суду забезпечити повне долучення до електронної справи №322/1173/25 всіх матеріалів, що надійшли з Новомиколаївського районного суду Запорізької області; забезпечити сканування та долучення до електронної форми провадження всіх паперових матеріалів справи (включаючи ордери, заяви, клопотання, протоколи судових засідань, ухвали та інші документи); повідомити учасників справи про виконання даного клопотання;

- відмовити у задоволенні клопотання приватного нотаріуса Котляр Анни Ігорівни про стягнення судових витрат у повному обсязі; визнати заявлені витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн недоведеними, неспівмірними та такими, що не підтверджені належним детальним описом робіт адвоката; визнати витрати на копіювання необґрунтованими, завищеними та не підтвердженими доказами фактичного понесення витрат; витребувати у Котляр А.І. оригінали договору про надання правничої допомоги від 03.11.2025, додаткової угоди № 2, акту від 23.04.2026, рахунку № 02/04 від 23.04.2026 та платіжної інструкції від 23.04.2026; викликати в судове засідання Котляр А.І. та адвоката Ярошенка О.О. для надання пояснень щодо дати, обсягу, змісту та фактичного виконання заявлених послуг; у разі наполягання Котляр А.І. на достовірності підписів вирішити питання про призначення почеркознавчої експертизи; у будь-якому випадку відкласти вирішення питання про розподіл судових витрат до ухвалення рішення по суті справи; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткової компенсації витрат зменшити їх до мінімального розумного розміру або звільнити позивача від їх сплати з урахуванням майнового стану та інтересів малолітньої дитини; визнати подані третьою особою документи такими, що не підтверджують фактичне надання правничої допомоги у заявленому обсязі, та відмовити у стягненні таких витрат;

- перевірити наявність у матеріалах справи належного ордера адвоката Слизовської М.Ю. або іншого документа, який підтверджує її повноваження як представника відповідача у справі № 322/1173/25; у разі відсутності такого документа зобов`язати адвоката Слизовську М.Ю. надати належне підтвердження повноважень; вирішити питання щодо процесуального значення пояснень, заяв та дій адвоката Слизовської М.Ю. до підтвердження її повноважень у встановленому законом порядку; долучити клопотання до матеріалів справи.

Також, 27.04.2026 позивачем через систему «Електронний суд» була подана заява про зауваження щодо технічного запису судового засідання або протоколу судового засідання, в якій позивач просив: прийняти та розглянути ці зауваження щодо неповноти технічного запису та/або протоколу судового засідання у справі № 322/1173/25; визнати обґрунтованими її зауваження про те, що після оголошення ухвали про відмову у забезпеченні позову їй не було надано можливості повноцінно висловити усні заперечення, а головуючий суддя неодноразово зупиняв її; визнати неповнотою протоколу судового засідання невідображення факту її спроб висловити заперечення, прохання занести їх до протоколу та зупинення її головуючим суддею; долучити ці письмові зауваження до матеріалів справи; постановити ухвалу за результатами розгляду цих зауважень та надати їй її копію; врахувати викладені зауваження при апеляційному перегляді ухвали.

Суд визнає подання позивачем таких клопотань на стадії ухвалення судового рішення зловживанням процесуальними правами, спрямованим на затягування розгляду справи, а тому залишає ці клопотання без розгляду, відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України. Те саме стосується і зауважень позивача щодо протоколу судового засідання, адже на момент їх подання такого права позивач не мав, відповідно до ч. 1 ст. 249 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторне) від 14.12.2023 серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_7 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Котляр А.І. заведено спадкову справу № 5/2024, матеріалами якої підтверджується те, що спадкоємцями ОСОБА_7 є: його мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , частка у спадщині - 1/2; його дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , частка у спадщині - 1/2.

До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 , увійшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2323681300:01:010:0005, площею 5,3747га, розташовану на території Зеленівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ відносилася до території Новомиколаївського району Запорізької області, та право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2323681300:03:002:0001, площею 1,5000 га, розташовану на території с. Шевченківське Запорізького району Запорізької області, що до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ відносилася до території Новомиколаївського району Запорізької області.

11.02.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Котляр А.І. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом №121 ОСОБА_5 на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 2323681300:01:010:0005.

11.02.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Котляр А.І. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом №120 ОСОБА_5 на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 2323681300:03:002:0001.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

За правилами ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Згідно зі ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Право на відмову від прийняття спадщини врегульовано положеннями ст. 1273 ЦК України. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч. 2 ст. 1274 ЦК України).

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (ст. 1278 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (ст. 1297 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 1301 ЦК України).

Угода між спадкоємцями щодо зміни розміру частки у спадщині когось із них не укладалася, підстав для усунення відповідача від спадкування не вбачається.

Отже, ОСОБА_6 мала право на спадкування своєї частки у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 , а тому відсутні підстави для визнання недійсними вищезазначених свідоцтв про право на спадщину.

Як наслідок, відсутні підстави для визнання за ОСОБА_5 права власності в цілому на земельні ділянки з кадастровими номерами 2323681300:01:010:0005 та 2323681300:03:002:0001.

Приймаючи спадщину, відповідач реалізував своє законне право, чим не міг завдати моральної шкоди будь-кому, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь малолітньої ОСОБА_5 компенсації моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн. є безпідставною.

Інші доводи позивача суд відхиляє як такі, що не стосуються предмета доказування у цій справі та ґрунтуються на довільному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства України.

Дослідивши обставини цієї справи та надані докази, суд дійшов висновку про те, що розподіл земельних ділянок з кадастровими номерами 2323681300:01:010:0005 та 2323681300:03:002:0001 між спадкоємцями був здійснений нотаріусом з дотриманням вищезазначених положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим визнає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.п. 1, 3, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші, крім судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Правовий висновок щодо можливості стягнення витрат третьої особи на правничу допомогу з позивача у разі відмови в задоволенні позову викладено у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 910/15770/21 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 119263124).

Третьою особою Котляр А.І. заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. На підтвердження понесених витрат до клопотання додано: договір про надання правничої (юридичної) допомоги від 03.11.2025; додаткова угода № 2 до договору від 03.11.2025 - про узгодження вартості послуг; рахунок № 02/04 від 23.04.2026; платіжна інструкція від 23.04.2026 № 1.632488361.1, код документа 8413-0706-6127-2301; акт про надання правничої (юридичної) допомоги від 23.04.2026.

Зазначений розмір судових витрат на правничу допомогу суд визнає таким, що відповідає вищезазначеним критеріям, та підтверджується належними доказами, відтак підлягає стягненню з позивача на користь третьої особи Котляр А.І .

Згідно з ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Третьою особою у клопотанні про відшкодування витрат на надання суду доказів - копій матеріалів спадкової справи наведено лише розрахунок таких витрат, проте цей розрахунок не підтверджено належними доказами, а саме відсутні докази вартості паперу, витратних матеріалів до оргтехніки тощо.

З огляду на викладене, суд визнає клопотання третьої особи про компенсацію витрат, пов`язаних з наданням суду доказів, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Інші документально підтверджені судові витрати, понесені сторонами, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Котляр Анни Ігорівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

3. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

- третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Котляр Анна Ігорівна, вул. 8 березня, 76, прим. 13, м. Запоріжжя, 69068, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 04 травня 2026 року.

СуддяС.С. Гасанбеков