Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №299/65/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/65/26

Номер провадження 2/299/29/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Надопта А.А., за участю секретаря Стрижак О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виноградівської державної нотаріальної контори ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

06.01.2026 р. позивачка звернувся в суд з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавця залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0.20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у межах цього дворогосподарства, та земельна ділянка площею 0.57 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Сасівської сільської ради.

За життя спадковець заповіту не залишила, однак на момент смерті разом із спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 , проживала позивачка, а отже спадщину після смерті свого батька прийняла. Разом із ними проживала і дружина спадкодавця, відповідачка по справі, ОСОБА_2 , яка на спадкове майно не претендує.

При зверненні в нотаріальну контору для оформлення позивачкою спадщини на вищевказане спадкове майно, нотаріус повідомила, що видати свідоцтво на право власності на спадкове майно не можливо, оскільки відсутні правовстановлюючі длокументи

В судове засідання позивачка не з`явилася, однак представник позивача, адвокат Продан О.В. направила до суду клопотання, в якому підтримала позовні вимоги і просила такі задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з`явилася, проте надала письмову заяву в якій просила слухати справу у її відсутності, позовні вимоги визнала і не заперечила проти їх задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виноградівської державної нотаріальної контори ради в судове засідання не з`явилася, причини неявки суд не повідомила.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.04.2025 року.

Раніше, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивачки, ОСОБА_4 , який згідно заповіту від 22.11.2012 року заповів усе своє майно своєму сину, батьку позивачки, ОСОБА_3 . Який спадщину після смерті свого батька прийняв, однак не встиг її оформити, так як ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Відповідно до довідки № 194 від 23.07.2025 року, яка видана старостою Сасівського старостинського округу в тім, що на день смерті діда позивачки, ОСОБА_4 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним проживали за адресою: АДРЕСА_1 : син, ОСОБА_3 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 , невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внучка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (позивачка по справі)

Позивачка у встановлений законом спадщину прийняла. Після смерті спадкодавців залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0.20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у межах цього дворогосподарства, та земельна ділянка площею 0.57 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Сасівської сільської ради.

При зверненні в нотаріальну контору для оформлення позивачкою спадщини на вищевказане спадкове майно, нотаріус повідомила, що видати свідоцтво на право власності на спадкове майно не можливо, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, про що свідчить відмова державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори від 13.01.2026 року за №7/01-16

Факт належності спадкодавцям спадкового майна підтверджується наступними документами.

Відповідно до копії свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_2 від 07.05.1988 року у графі батько записаний « ОСОБА_3 »

Згідно рішення Виноградівського районного суду від 18.07.2013 року у справі №299/977/13-ц після розірвання шлюбу позивачці залишено шлюбне призвіще «Гелетей»

Як вбачається із довідки № 275 від 28.11.2025 року, яка видана старостою Сасівського старостинського округу в тім, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 на день її смерті проживала та була зареєстрована за адресою в АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки № 194/03.3-06 від 11.07.2025 року, яка видана старостою Сасівського старостинського округу житловий будинок з надвірним спорудами та будівлями у АДРЕСА_1 відповідно до погосподарської книги №2 номер об`єкта по господарському обліку №01-0238-1 рахується за гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дідом позивачки.

Належність спадкодавцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0.20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у межах цього дворогосподарства у АДРЕСА_1 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії II-ЗК№008121 від 20.09.1999 року

Земельна ділянка площею 0.57 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Сасівської сільської ради, належала безпосередньо спадкодавцю ОСОБА_3 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії II-ЗК №008122 від 20.09.1999 року

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно визначення поняття спадкування у ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), таким є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1. ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у по господарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, згідно п.6 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.16, 328, 392, 1216, 1220, 1216, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу, керуючись ст.ст.2,4,19, 23, 27, 175-177, 315 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на :

- житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0.20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121284700:05:003:0074

- земельну ділянку площею 0.57 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Сасівської сільської ради кадастровий номер 2121284700:05:003:0070

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийНадопта А. А.