Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №127/1277/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1277/26

Провадження № 2/127/208/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позов мотивовано тим, що 22 вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 жовтня 2010 року у справі №2-6597/10 розірвано. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 жовтня 2010 року у справі №2-5022/11 вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини даного віку щомісячно, починаючи з 08 листопада 2011 року до досягнення дитиною повноліття. Дане судове рішення виконується відповідачем, до того ж відповідач регулярно здійснює перерахування грошових коштів у сумах, більших за визначені рішенням суду, що на переконання позивачки свідчить про наявність у нього стабільного доходу та реальної фінансової можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж встановлено судом. Проте фактично сплачувані відповідачем кошти не покривають половини реальних витрат на утримання дитини.

З 01 серпня 2025 року син ОСОБА_4 навчається в Університеті Вістула (Варшава) та проживає окремо, не працює і не має можливості працювати, потребує фінансової допомоги на утримання та навчання. Позивач вказує, що постійно забезпечує його коштами на продукти харчування, засоби гігієни, ліки у разі потреби, по можливості одягом, необхідними меблями, оплачує побутові послуги, систематично надає необхідні йому кошти, сплачую мобільний зв`язок, сплачую оренду квартири, де він проживає у період навчання. Також позивач вказує, протягом року щомісячно оплачувала заняття з польської та англійської мови, які необхідні сину для його адаптації у Польщі. Участі у витратах щодо організації переїзду сина до Польщі відповідач не приймав. При цьому, між сторонами було погоджено навчання сина за кордоном.

Відповідач є працездатною особою, має стабільний заробіток, працює директором на фермерському господарстві «Лемешівка-Агро», яке має значні фінансові показники. Крім того, позивач вказує, що відповідач також володіє автомобілем Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , приблизна вартість якого становить 413000 доларів, що свідчить про наявність додаткових матеріальних ресурсів, тобто фактичний майновий стан та рівень доходів відповідача є значно вищим ніж задекларований рівень заробітної плати.

Позивач наголошує, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів істотно змінилися обставини, зокрема матеріальний стан відповідача, також суттєво зросли витрати на утримання дитини. Так, у зв`язку з тим, що дитина на теперішній час навчається за кордоном виникли постійні витрати, пов`язані з оплатою навчання, проживання, харчування, медичного обслуговування, проїзду, придбання навчальних матеріалів та інших необхідних витрат, пов`язаних із перебуванням та навчанням дитини за межами України.

Крім того, позивач зазначає, що відбулося загальне зростання цін на продукти харчування, одяг, медичні послуги, а також неодноразове підвищення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що в сукупності значно збільшило фінансове навантаження на неї.

Поза тим, позивачка зазначає, що з квітня 2025 року тимчасово не працює та не має стабільного джерела доходу у зв`язку з чим її матеріальний стан істотно погіршився. Відтак покладення не неї обов`язку фінансування переважної частини витрат на дитину є надмірним фінансовим навантаженням та суперечить принципу рівної участі обох батьків у забезпечені потреб дитини.

Згідно проведених позивачем розрахунків загальна сума щомісячних фактичних витрат на утримання дитини становить 39571,15 грн, отже відповідно до принципу рівної участі батьків в утриманні дитини, частка кожного з батьків у щомісячних витратах на дитину має становити 19785,50 грн.

З огляду на викладене, на сьогоднішній день встановлений судом розмір аліментів є явно недостатнім для матеріального забезпечення всіх необхідних потреб дитини відповідного віку, з урахуванням факту її навчання за кордоном.

Враховуючи викладене, позивач просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання неповнолітнього сина та стягувати щомісячно з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 19785,50 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

27 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19173), поданий представником відповідача адвокатом Шикуновою А.О., згідно якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Позивачкою не надано жодних доказів зміни матеріального стану відповідача (його поліпшення) та будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог. Обставини щодо навчання сина за кордоном та збільшення витрат на продукти харчування, одяг, медичні послуги - є загальними поняттями, а не підставою для збільшення визначеного судом розміру аліментів у розумінні ст. 192 СК України. В даному випадку питання визначення мінімального розміру аліментів, що підлягають стягненню із боржника, належить до повноважень державного виконавця. Відповідач зазначає, що з часу постановлення судового рішення про стягнення аліментів його матеріальний стан у кращий бік не змінився. Насправді ж, становище відповідача значно погіршилося, так як станом на 2012 рік він був зареєстрованим як приватний підприємець і його валовий дохід від зайняття підприємницької діяльності становив 285939 грн, наразі його підприємницьку діяльність припинено. Крім того, з 10.06.2011 року ОСОБА_2 перебуває у іншому зареєстрованому шлюбі, у якому народилася донька ОСОБА_5 , яка знаходиться на його утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 помер батько, на утриманні відповідача залишилася мати пенсійного віку - ОСОБА_6 . Також погіршився стан здоров?я ОСОБА_2 , він має ряд важких захворювань, а саме: цукровий діабет ІІ стадія 3 ступеня; гіпертонічна хвороба ІІ стадія 3 ступеня; остеохондроз хребта; стенокардія з зареєстрованим спазмом судин; застійна серцева недостатність; хронічна хвороба нирок, стадія 1; діабетична дистальна сенсорно-моторна полінейропатія ніг. Вказані захворювання потребують постійного нагляду лікарів та приймання лікарських препаратів, які є досить вартісними. У період з 12.02.2026 року по 19.02.2026 року ОСОБА_2 в черговий раз перебував у стаціонарі клінічного кардіологічного відділення КНІ «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради». 14.08.2025 року ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності. Відповідач вказує, що працює найманим працівником у Фермерському господарстві «Лемешівка-Агро» з 01.08.2012 року, на даний час займає посаду директора, у період з січня по грудень 2025 року ОСОБА_2 було виплачено заробітну плату: січень - 17657,87 грн.; лютий - 14191,10 грн.; березень- 15240,82 грн.; квітень - 30800 грн.; травень - 24398,92 грн.; червень – 30800 грн.; липень - 31185 грн.; серпень - 30800 грн.; вересень - 30800 грн.; жовтень - 30800 грн.; листопад - 28776,20 грн.; грудень - 29949,17 грн.

Також вказує, що транспортні засоби на його ім?я не зареєстровані. Окрім того, відповідач зауважує, що позивачкою також подано позов про стягнення з нього додаткових витрат на дитину з викладом аналогічних підстав як і за даним позовом. За вище викладених обставин вважає, що підстави для збільшення розміру аліментів відсутні.

04 березня 2026 року до суду надійшла подана позивачкою відповідь на відзив (вх. №20797), у якій остання позовні вимоги підтримує. Зауважує, що основною підставою для звернення до суд з даним позовом є зміна її матеріального стану як одержувача аліментів. Щомісячні витрати на утримання сина у розмірі 39571,15 грн є об`єктивно необхідними та безпосередньо пов`язані з проживанням дитини. Твердження відповідача щодо утримання ним матері є голослівним та жодними доказами не доведене. Зауважила, що перерахування відповідачем в рахунок аліментів на утримання дитини дещо більших сум ніж 1000,00 грн не свідчить про належний рівень виконання обов`язку щодо утримання дитини. Відомості про відсутність зареєстрованих на ім`я відповідача транспортних засобів не спростовує можливості користування транспортними засобами на підставі довіреності та оформлення на близьких осіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання.

Судом встановлено, що сторони, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , з 22 вересня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 жовтня 2010 року у справі №2-6597/10 розірвано (а.с. 12).

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 липня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с. 11).

25 жовтня 2011 року позивач змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » про що свідчить свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_3 , видане 25 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с. 15).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року у справі №2-5022/22 вирішено стягувати з вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини даного віку щомісячно, починаючи з 08 листопада 2011 року до досягнення дитиною повноліття. Судове рішення набрало законної сили 04 травня 2012 року (а.с. 14-15).

Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні в органах виконавчої служби.

23 квітня 2025 року між академією фінансів та бізнесу Вістута та ОСОБА_10 , законним представником ОСОБА_11 укладено договір щодо розміру та умов стягнення плати пов`язаної з навчанням.

Крім того, на підтвердження витрат на оплату навчання, оренди житла, придбання одягу позивачкою надано відповідні квитанції.

Як слідує із заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Діброва Л.О., останній надав свою згоду на тимчасові поїздки за кордон до Республіки Польща, Республіки Молдова та до будь-яких інших країн Європейського союзу, що передбачається з 05 серпня 2025 року по 28 червня 2026 року, сина ОСОБА_3 у супроводі матері дитини ОСОБА_1 , яка зобов`язується по закінченню терміну перебування за кордоном повернути дитину до України.

Відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування (форма ОК-5) ОСОБА_1 з квітня 2025 року доходу не отримує.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 з 24 квітня 2005 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, 20 квітня 2012 року внесено запис про припинення фізичної особи-підприємця за її рішенням.

10 червня 2011 року зареєстрував інший шлюб із ОСОБА_12 , у якому народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 24 вересня 2013 року.

На підтвердження обставин щодо погіршення стану здоров`я відповідачем ОСОБА_2 надано: виписку КНП «ВОКЕЦ ВОР» №319 із медичної карти денного стаціонару від 05.06.2023, виписку КНП «ВОКЕЦ ВОР» №250 із медичної карти денного стаціонару від 26.04.2024, виписку КНП «ВРЦСП» із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого кардіологічне відділення для хворих на інфаркт міокарда №4691 від 28.08.2024, виписку КНП «ВМКЛ №1» з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого клінічного неврологічного відділення №1 №5418 від 06.09.2024, виписку КНП «ВРЦСП» із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого кардіологічне відділення для хворих на інфаркт міокарда №4691 від 28.08.2024, виписку КНП «ВРЦСП» із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого кардіологічне відділення для хворих на інфаркт міокарда №3349 від 21.06.2024, виписку КНП «ВРЦСП» із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого кардіологічне відділення для хворих на інфаркт міокарда №5633 від 16.10.2024, виписку КНП «ВОКЕЦ ВОР» №718 із медичної карти денного стаціонару від 14.11.2024, виписку КНП «ВРЦСП» із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого кардіологічне відділення гострих станів №1362 від 09.03.2025, виписку КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №26287 від 16.11.2025, виписку КНП «ВОКЕЦ ВОР» №245 із медичної картки денного стаціонару від 02.05.2025, виписку КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого №3437 від 19.02.2026, виписку КНП «ВОКЕЦ ВОР» №699 із медичної картки денного стаціонару від 11.12.2025.

Відповідач ОСОБА_2 є пенсіонером по інвалідності (3 гр. загальне захворювання), що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 від 03 вересня 2025 року.

Згідно довідки Комітету мікрорайону «Пироово» №71 від 20.02.2026 ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно зареєстровані та постійно проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 04.04.2012 у справі №212/1958/2012 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_13 за участю служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні задоволено.

Як вбачається із довідки Фермерського господарства «Лемешівка-Агро» №0000-000008 від 19.02.2026 сукупний дохід ОСОБА_2 , який займає посаду голови, за період з 01.01.2025 по 31.01.2026 склав 409609,22 грн.

Згідно відомостей єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 26.02.2026 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , транспортні засоби не зареєстровані.

Між сторонами виник спір про збільшення розміру аліментів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи вимоги про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання дитину з твердої грошової суми, визначеної рішенням суду у розмірі 1000,00 грн, на 19785,50 грн, позивачка зазначала, що визначений судом розмір аліментів не забезпечує нормального розвитку дитини та належного матеріального утримання, а також вказує на погіршення її матеріального становища у зв`язку із відсутність стабільного доходу, оскільки на даний час вона тимчасово не працює, натомість вважає, що відповідач має матеріальну спроможність сплачувати аліменти у розмірі, що відповідає реальним потребам дитини, тому позивач просить збільшити розмір стягнутих з відповідача відповідно до рішення суду аліментів з 1000,00 грн на 19785,50 грн.

Зважаючи на встановлені судом обставини, потребу дитини у належному утриманні, суд вважає наявними підстави для зміни розміру аліментів на утримання дитини.

При цьому, визначаючись щодо розміру аліментів, суд враховує положення до ст. 182 СК України, а також зважає, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум з 1 січня 2026 року для дітей віком від 6 років до 18 років становить 3512,00 гривень.

Дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день ухвалення рішення, виповнилось 17 років.

При визначені розміру аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те, що відповідач є особою з інвалідністю, має на утриманні ще одну дитину від іншого шлюбу, а також стан здоров`я й рівень доходу відповідача, що більш ніж у десять раз перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає за необхідне змінити розмір аліментів, визначений рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року у справі №2-5022/22, стягнувши на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, у розмірі 4000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про перебування на його утриманні матері, оскільки жодних доказів щодо цього відповідачем не надано. Надана ж відповідачем копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , належного ОСОБА_6 , не підтверджує вказаних обставин, а свідчить лише проте, що вона є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком, тобто має пенсійне забезпечення і має можливість самостійно забезпечувати свої потреби. При цьому, виконання ж сином обов`язків по наданню допомоги своїм батькам не звільняє його від виконання обов`язку по утриманню дитини та не обмежує цих виплат.

Позивачка стверджує, що відповідачем придбано автомобілем Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , приблизна вартість якого становить 413000 доларів, що вказує на наявність додаткових матеріальних ресурсів у відповідача. На спростування цього відповідачем надано довідку із відомостями з єдиного державного реєстру транспортних засобів про відсутність зареєстрованих транспортних засобів на його ім`я. Будь-яких доказів щодо придбання, розпорядження та володіння відповідачем транспортним засобом позивач не надала. Таким чином судом не встановлено наявності у відповідача витрат, що перевищують його заробіток (дохід).

Суд зауважує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). В разі невиконання цього обов`язку в добровільному порядку особа має на право звернення із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину (дітей) у разі наявності обставин, передбачених ст. 185 СК України.

Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вражає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 269,13 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).

Керуючись ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ч. 2 ст.51 Конституції України, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 180-183, 192 СК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року у справі №2-5022/22.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року у справі №2-5022/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, припинити з дня набрання законної сили цим рішенням суду та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 269,13 грн (двісті шістдесят дев`ять гривень тринадцять копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення/складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна