Додаткове рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №199/10891/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/203/26 Справа № 199/10891/25 Головуючий у першій інстанції: Руденко В.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Гапонова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра у складі судді Руденко В.В. від 19 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Суперіум» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 14.01.2022 ОСОБА_1 уклала з АТ «Укрсиббанк» договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи №98591918000, за умовами якого ліміт кредитування встановлюється у розмірі 60000 грн, строк дії ліміту кредитування по 20.01.2024. Між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» 23.01.2024 року укладено договір факторингу №254, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Суперіум». 19.06.2024 року ТОВ «ФК «Суперіум» ОСОБА_1 була відправлена вимога про необхідність сплати заборгованості по кредиту протягом 35 календарних днів. У позовній заяві позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, станом на 01.08.2025 року у позичальника утворилась заборгованість за договором №98591918000 у розмірі 107903,12 грн, з якої заборгованість за основним боргом - 57168,1 грн, заборгованість за відсотками - 50176,6 грн, заборгованість за комісіями - 558,42 грн. Згідно представленого позивачем розрахунку, вказана заборгованість сформувалась по 22.01.2024 включно. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки частину вказаної заборгованості (без комісії) у розмірі 107344,70 грн, а саме заборгованість за основним боргом - 57168,1 грн, заборгованість за відсотками - 50176,6 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за кредитним договором №98591918000 від 14.01.2022 року у розмірі 107344,70 грн., а саме 57168,10 грн - заборгованість за основним боргом, 50176,60 грн. - заборгованість за відсотками, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., а всього 109767,10 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19 листопада 2025 року – скасовано. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – закрито.

04 березня 2026 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення з тим обґрунтуванням, що судом не було вирішено питання про компенсацію судових витрат - судового збору, сплаченого відповідачкою у розмірі 3633,60 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, докази понесення яких були надані разом з апеляційною скаргою.

Перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення у справі додаткового судового рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 статті 270 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно до частини шостої статті 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Згідно роз`яснень викладених у п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У даній цивільній справі встановивши, що на час звернення у серпні 2025 року до суду з позовом у даній справі була наявна постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у цивільній справі №199/6975/24, яка набрала законної сили 17.06.2025 року, ухвалена з приводу спору між ТОВ «ФК «Суперіум» та ОСОБА_1 про той самий предмет і з тих самих підстав, – колегія дійшла висновку про закриття провадження у даній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором від 14.01.2022 року №98591918000, укладеним між ОСОБА_1 та АТ "Укрсиббанк", заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 57168,10 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 50176,60 грн.

Подання ТОВ «ФК «Суперіум» повторного позову у даній справі за наявності судового рішення, що набрало законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами. Позивач, будучи обізнаним про існування постанови апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі №199/6975/24, якою відмовлено у задоволенні аналогічних вимог, фактично ініціював повторний розгляд тотожного спору, що суперечить завданню цивільного судочинства та принципу правової визначеності.

Такі дії ТОВ «ФК «Суперіум» не можуть розцінюватися як реалізація права на судовий захист, а є саме зловживанням процесуальними правами, оскільки спрямовані на повторне вирішення спору, який вже остаточно вирішений судом. Сам по собі факт неподання у новому позові частини вимог (щодо комісії) або формальне посилання на іншу дату визначення заборгованості не змінює суті спору та не усуває його тотожності, що було належним чином встановлено судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, у разі зловживання стороною або її представником процесуальними правами суд має право покласти на таку сторону судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, з огляду на встановлений факт зловживання процесуальними правами з боку ТОВ «ФК «Суперіум», колегія дійшла висновку про обґрунтованість заяви представника відповідача та наявність підстав для покладення на позивача понесених судових витрат відповідачкою.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

На підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, надано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 09.12.2025 в Дніпровському апеляційному суді, копію договору-доручення про надання правничої допомоги №09/12/2025 від 09.12.2025 року, укладеного між Адвокатським бюро "Добринь" та ОСОБА_1 та додатку №1 до цього договору, копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.12.2025 №299, копію платіжної інструкції від 09.12.2025 про оплату відповідачкою на користь АБ "Добринь" правничої допомоги в сумі 7000,00 грн (а.с. 37-39).

Згідно змісту акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.12.2025 №299, Адвокатським бюро "Добринь" надано професійну правничу допомогу ОСОБА_1 на загальну суму 7000,00 грн, а саме ознайомлення та аналіз матеріалів даної справи, складання та подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду (а.с. 38).

При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений АБ "Добринь" у даній справі в суді апеляційної інстанції, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокатом АБ "Добринь" Бутовим М.А. складено, підписано та подано апеляційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19 листопада 2025 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено надання АБ "Добринь" професійної правничої правової допомоги відповідачці в суді апеляційної інстанції, що погоджено договором та актом приймання-передачі виконаних робіт, на загальну суму 7000,00 грн.

Разом з тим, від ТОВ «ФК «Суперіум» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, зокрема, у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, ціною позову, в якому позивач просить зменшити розмір таких витрат до 2000,00 грн.

Виходячи з викладеного, враховуючи незначну ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт (апеляційна скарга на 4 сторінках, це не потребувало значного часу), - колегія дійшла висновку, що понесені відповідачкою судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у доведеному розмірі 7000,00 грн не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності зі складністю справи, об`ємом наданих послуг і тому підлягають зменшенню до 5000,00 грн.

Отже, з ТОВ «ФК «Суперіум» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн (а.с. 49), а всього 8633,60 грн.

З огляду на вищевикладене, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови про компенсацію здійснених відповідачкою витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись ст. 259, 268, 270 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 8633 (вісім тисяч шістсот тридцять три) грн 60 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст додаткової постанови складено 01 травня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

А.В. Гапонов