Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №644/11427/24 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/11427/24

Провадження № 2-а/644/17/26

04.05.2026

РІШЕННЯ

іменем України

27 квітня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в особі головуючого судді Шевченка С.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Полюхович А.В. звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.10.2024 року №664 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення; провадження у справі закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 25.10.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковника ОСОБА_2 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В позові зазначено, що оскаржувана постанова винесена відповідачем за відсутністю належних та допустимих доказів, з порушенням передбаченої законом процедури та порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Позивач оскаржує постанову, стверджуючи про відсутність складу адміністративного правопорушення в його діях через відсутність об`єктивної сторони та порушення процедурних норм під час складання постанови.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.01.2025 відкрито провадження по вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22 січня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 23.10.2024 року стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення. Відповідач стверджує, що під час складання протоколу позивачу було роз`яснено його права та повідомлено про розгляд справи 25.10.2024 року, однак від підпису та надання пояснень він відмовився у присутності свідків. Крім того, у даному відзиві відповідач просив провести розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.10.2024 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що “у період дії правового режиму воєнного стану, при перевірці документів у громадянина ОСОБА_1 було встановлено факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: під час перевірки, відповідно до наданих громадянином та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_3 документів було виявлено, що він не з`явився за викликом у строк зазначений в повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення його призначення на особливий період. Громадянина ОСОБА_1 було оповіщено 22.10.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08:00 год 23.10.2024 року (акт додається). Комісією складено Акт про неявку гр. ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.10.2024р.”

В постанові також зазначено, що копія такої постанови 25.10.2024 направлена ОСОБА_1 поштою.

Суд звертає увагу, що відповідачем доказів направлення постанови на адресу позивача не надано.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

В якості підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, до матеріалів справи відповідачем надано також повістку без номера від 22.10.2024 року про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.10.2024 о 08:00 год за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд зауважує, що дана повістка не містить вказівки про мету виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до пунктів 30, 40, 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі - Порядок №560) визначено, що повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу. Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис або особисто підписує повістку та скріплює гербовою печаткою (пункт 30).

Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (пункт 40).

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину . Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (пункт 47).

Згідно підпункту 1 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Таким чином, доказами, що підтверджують відмову від отримання повістки є акт відмови від отримання повістки та відповідний відеозапис.

До матеріалів справи додано лише акт відмови від отримання повістки від 22.10.2024, складений службовими особами відповідача, при цьому обов`язкові фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації під час вручення 22.10.2024 повістки не здійснювались (доказів зворотного матеріали справи не містять).

Відповідачем не доведено дотримання встановленого законом порядку вручення повістки, як наслідок, не спростовано сумніву у достовірності та правдивості фактів, засвідчених вказаними особами, оскільки останні є безпосередньо зацікавленими в ході та результаті розгляду справи, а тому такі докази беззаперечно не можуть бути взяті за основу в якості підтвердження обставин вручення повістки.

Оцінюючи законність притягнення позивача до відповідальності, суд звертає також увагу на взаємовиключні суперечності у матеріалах справи, наданих відповідачем.

Так, згідно з повісткою та Актом від 23.10.2024 року про неявку за викликом, складеним працівниками ТЦК та СП, зафіксовано, що позивач не з`явився за викликом на 08:00 год. 23.10.2024 року. Саме факт цієї неявки став ключовою підставою для звинувачення його в порушенні законодавства про мобілізацію та винесення оскаржуваної постанови.

Водночас, згідно з Протоколом про адміністративне правопорушення від 23.10.2024 року, цей документ було складено того ж дня о 15:00 год. У самому протоколі та у відзиві відповідача стверджується, що протокол складався за безпосередньої особистої присутності ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що позивачу в цей час роз`яснювалися права і він відмовився від підписання протоколу у присутності двох свідків.

Такі істотні суперечності у доказах суб`єкта владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та принципу презумпції невинуватості тлумачаться виключно на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За визначенням п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а)

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст.77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Протиправність оскаржуваної постанови підтверджується також тим, що при винесенні цієї постанови відповідачем були допущені порушення статей 268, 277-2, 278, 280 КУпАП.

Окрім наведеного, протокол про адміністративне правопорушення було складено 23.10.2024. У самому протоколі було зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача відбудеться 25.10.2024 о 09 годині 00 хвилин.

25.10.2024 відповідачем було розглянуто без участі позивача та винесено оскаржувану постанову.

Твердження відповідача у відзиві в частині того, що позивачу ОСОБА_3 було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього відбудеться о 9 год 25.10.2024р., в порушення ст.77 КАС не підтверджено жодними доказами.

Згідно з частиною першою статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

В матеріалах про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, які було додано відповідачем до відзиву та досліджено судом, взагалі відсутнє будь-яке повідомлення позивача про дату, час, місце розгляду справи, що, закономірно, мало наслідком порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту присутність при розгляді справи, гарантованого статтею 268 КУпАП.

Це порушення, у свою чергу, призвело до порушення відповідачем вимог статті 278 КУпАП, яка передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Аналіз наведених вище правових положень дає можливість суду дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справі № 308/12552/16-а, у справі № 482/9/17 та від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а, від 31.03.2021 у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 у справі № 465/5145/16-а.

Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право знати про дату, час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист, тощо.

Дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Саме в межах цієї доктрини у суду є обов`язок дослідити підстави та порядок проведення фактичної перевірки з метою уникнення несправедливого процесу в цілому, оскільки всі інші рішення пов`язані між собою та є похідними.

Оспорювана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 25.10.2024 про накладення адміністративного стягнення вищезазначеним критеріям не відповідає.

Суд вважає, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, згідно ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність постанови від 25.10.2024 про накладення адміністративного стягнення, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка є предметом оскарження у даній справі.

Викладені відповідачем у відзиві доводи щодо правомірності оспорюваної постанови та відповідності її вимогам діючого законодавства, є необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку

Відтак, наявні правові підстави для скасування постанови відповідача.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КупАП.

Частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 гривень

Керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 90, ст. 205, ст. 241-246, 250, 255, 257-262, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі полковника ОСОБА_2 від 25.10.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 04.05.2026.

Суддя С.В. Шевченко