Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №953/1101/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/1101/26

н/п 1-кп/953/589/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001564 від 18.10.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, з середньою технічною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України,

УС Т А Н О В И В:

18 липня 2025 року у денний час доби, більш точний час не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Харків, пров. Електроінструментальний, буд. 6, отримав від свого сусіда ОСОБА_7 банківську картку № НОМЕР_1 та дізнався пін-код від неї для того, щоб купити продукти харчування для ОСОБА_7 . У цей час у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужих грошових коштів з банківської картки АТ КБ «Приватбанк», відкритої на ім`я ОСОБА_7 .

Після чого, 26 липня 2025 року о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Харків, пров. Електроінструментальний, буд. 6, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужих грошових коштів, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи повторно в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, використовуючи мобільний телефон ТМ «Realme моделі «RMX3636» у корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_3 , який належить його матері ОСОБА_8 , здійснив вхід до облікового запису ОСОБА_7 в мобільному додатку «Приват 24», до якого прив`язано вищезазначену банківську картку, використовуючи для входу номер мобільного телефону, належний ОСОБА_7 . Зокрема, ОСОБА_4 підтвердив вхід до онлайн-банкінгу, використовуючи номер мобільного телефону ОСОБА_7 , та відповів на вхідний телефонний дзвінок сервісу АТ КБ «ПриватБанк», скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, тим самим здійснив несанкціонований доступ до інформаційних (автоматизованих) систем, без дозволу власника.

Того ж дня ОСОБА_4 , встановивши, що у вказаному обліковому записі онлайн-банкінгу «Приват 24» міститься банківська картка № НОМЕР_1 , відкрита на ім`я ОСОБА_7 , усвідомлюючи те, що ОСОБА_7 не вміє користуватись додатком «Приват 24», діючи з єдиним злочинним умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи повторно в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, заволодів грошовими коштами, належними потерпілому ОСОБА_7 , шляхом здійснення переказів з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , на власні банківські картки, а саме:

- 26.07.2025 о 10 год 08 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено транзакцію на суму 305 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 27.07.2025 о 10 год 44 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 35 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 31.07.2025 о 18 год 05 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 225 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 02.08.2025 о 10 год 12 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 100 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 04.08.2025 о 12 год 01 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 405 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 04.08.2025 о 12 год 02 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 405 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту ім`я ОСОБА_4 ;

- 04.08.2025 о 16 год 43 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 210 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 05.08.2025 о 11 год 24 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 405 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 05.08.2025 о 11 год 26 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 405 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 05.08.2025 о 11 год 28 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму

217 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 06.08.2025 об 11 год 00 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 640 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 06.08.2025 о 20 год 37 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 170 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 07.08.2025 з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 75 грн на банківську картку АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ,

- 16.08.2025 об 11 год 07 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 954,77 грн на банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на ім`я ОСОБА_8 ;

- 16.08.2025 об 11 год 17 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 452,26 грн на банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на ім`я ОСОБА_8 ;

- 19.08.2025 об 11 год 50 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 582,91 грн на банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_5 , відкриту на ім`я ОСОБА_8 ;

- 12.09.2025 о 09 год 51 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 110 грн на банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_6 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 16.09.2025 о 13 год 26 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 85 грн на банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_6 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 18.09.2025 о 13 год 39 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 700 грн на банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_6 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 20.09.2025 об 11 год 27 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 610 грн на банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_6 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 ;

- 04.10.2025 об 11 год 55 хв з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_7 , здійснено грошовий переказ на суму 1000 грн на банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_6 , відкриту на ім`я ОСОБА_4 .

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 8091 грн 94 коп.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, 26 липня 2025 року о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Харків, пров. Електроінструментальний, буд. 6, використовуючи мобільний телефон ТМ «Realme моделі «RMX3636» у корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_3 , який належить його матері ОСОБА_8 , несанкціоновано, діючи повторно, без дозволу власника, зайшов до облікового запису ОСОБА_7 у мобільному додатку «Приват 24», який відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є електронним платіжним засобом, а відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» - інформаційною (автоматизованою) системою, до якого прив`язана банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , використовуючи для входу номер мобільного телефону, належного ОСОБА_7 . Зокрема, ОСОБА_4 підтвердив вхід до онлайн-банкінгу, використовуючи номер мобільний телефон ОСОБА_7 , та відповів на вхідний телефонний дзвінок сервісу АТ КБ «ПриватБанк», тим самим незаконно отримав інформацію про поточний стан рахунку ОСОБА_7 , яка відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею та отримав можливість розпоряджатись коштами та функціями вищезазначеного банківського рахунку всупереч волі власника.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), вчинене повторно.

На підставі ст. 325 КПК України за погодженням із учасниками судового провадження судовий розгляд проведений за відсутності потерпілого ОСОБА_7 , який надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчинених діянь та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають змісту обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотиви кримінальних правопорушень, їх наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд у тому, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені: ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану; ч. 2 ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), вчинене повторно.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчинених ним кримінальних правопорушень, у скоєному щиросердечно розкаявся, критично оцінює свою протиправну поведінку, осуджує її та бажає залагодити провину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.

При призначенні покарання суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться: за ч. 4 ст. 185 КК України до тяжкого злочину, за ч. 2 ст. 361 КК України до нетяжкого злочину, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, репутацію, той факт, що матеріальна шкода ним не відшкодована, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкціями статей Особливої частини Кримінального кодексу України, за якими він обвинувачується і які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, яке йому належить відбувати реально, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо лише в умовах ізоляції останнього від суспільства.

При визначенні остаточної міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 застосуванню підлягає ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки він засуджується за вчинення сукупності кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Разом з цим під час призначення покарання суд враховує, що ОСОБА_4 засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки. Вказаний вирок суду залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу.

За правилами, визначеними в ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Суд встановив, що вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_4 вчинив до постановлення вироку Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року, яким ОСОБА_4 засуджений за ч за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

У Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі №760/26543/17 зазначено про те, що у випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовується, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.

З огляду на вищевикладене, цей вирок та вирок Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року слід виконувати самостійно.

Під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Враховуючи, що судом призначається ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 30 січня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

При вирішенні заявленого потерпілим ОСОБА_7 цивільного позову суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 на суму 8091,94 грн, який повністю визнав обвинувачений ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується спеціальна конфіскація, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом,

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Банківська картка «Приватбанк» № « НОМЕР_6 » була використана як засіб вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.361 КК України, тому вказана банківська картка підлягає спеціальній конфіскації на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

Відповідно до вимог статті 374 КПК України суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2025 року накладений арешт на майно, суд скасовує вказаний арешт та вирішує питання про речові докази у порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 361 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 361 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування призначеного ОСОБА_4 покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 30 січня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року, яким ОСОБА_4 засуджений за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки - виконувати самостійно.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 8 091 (вісім тисяч дев`яносто одна) грн 94 коп.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2025 року на речові докази.

Речові докази:

- мобільний телефон ТМ «Realme», моделі «RMX3636» у корпусі чорного кольору, IMEI 1 : НОМЕР_7 , IMEI 2 : НОМЕР_2 , у якому установлена сім - картка оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_3 , - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_8 .

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речовий доказ: банківську картку, виготовлену з пластику синього кольору, на лицьовій стороні картки є напис білого кольору «Приватбанк» мікро-чіп та є об`ємний напис « НОМЕР_6 » та «01/30», «на задній стороні картки є напис чорного кольору «CVC 750».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1