Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №953/2874/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/2874/25

н/п 1-кп/953/422/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові кримінальне провадження №2025226130000071 від 06.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, громадянки України, із повною вищою освітою, розлученої, офіційно не працевлаштована, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно надав ОСОБА_4 дані для входу у мобільний додаток «Приват24» для доступу до банківського рахунку НОМЕР_1 , до якого належить банківська картка № НОМЕР_2 , відкрита в АТ «Приватбанк» на його ім`я, на якій знаходились грошові кошти у сумі 20000 грн., з метою надання допомоги особі з інвалідністю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді купівлі продуктів харчування.

21.12.2024, точного часу не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою отримання доходу за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та неодноразово продовженого, останній раз Указом Президента України №740/2024 від 28.10.2024 на всій території України, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і свідомо бажаючи їх настання, діючи умисно, маючи на меті незаконне збагачення, скористалась раніше наданими даними до мобільного додатку «Приват24» для доступу до банківського рахунку НОМЕР_1 , до якого належить банківська картка, відкрита в АТ «Приватбанк» № НОМЕР_2 на ім`я потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_3 , перерахувала на банківську картку № НОМЕР_3 , відкриту в АТ «А-банк» на її ім`я, тим самим викрала грошові кошти у сумах: 21.12.2024 о 15:42 у сумі 3000 грн., сплативши за це комісію, за рахунок потерпілого, у сумі 105 грн.45 коп., 21.12.2024 о 15:57 у сумі 2000 грн., сплативши за це комісію, за рахунок потерпілого, у сумі 70 грн. 30 коп., 21.12.2024 о 17:07 у сумі 5000 грн., сплативши за це комісію, за рахунок потерпілого, у сумі 175 грн. 75 коп., 22.12.2024 о 09:50 у сумі 2000 грн., сплативши за це комісію, за рахунок потерпілого, у сумі 70 грн. 30 коп. 22.12.2024 о 11:45 у сумі 2000 грн., сплативши за це комісію, за рахунок потерпілого, у сумі 70 грн 30 коп., тим самим заволоділа вище вказаними грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 , розпорядившись ними на власний розсуд, чим заподіяла останньому матеріальну шкоду на загальну суму 14492,10 грн.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість в обсязі обвинувачення, фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується, зокрема, час, місце вчинення та його правову кваліфікацію, не оспорює. Пояснила, що дійсно, маючи доступ до банківського рахунку НОМЕР_1 , до якого належить банківська картка № НОМЕР_2 , відкрита в АТ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_5 , 21.12.2024 та 22.12.2024 перерахувала на свою банківську картку грошові кошти в загальній сумі 14492,10 гривень, тобто вчинила крадіжку грошових коштів потерпілого за обставин, викладених вище у даному вироку.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила, що вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд її суворо не карати.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Приймаючи до уваги послідовність показань обвинуваченої про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

Обвинувачена та сторона обвинувачення не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, наслідки, визначені ст.349 КПК України, зрозумілі.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. Надав суду письмову заяву, зі змісту якої вбачається, що потерпілий прохає суд здійснити судовий розгляд даного кримінального провадження без його участі, проти розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України не заперечує, поданий цивільний позов підтримує в повному обсязі з урахуванням часткового відшкодування обвинуваченої завданої йому матеріальної шкоди у розмірі 1 000 грн..

З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченою суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності її позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч.3 ст. 349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився допитом обвинуваченої та вивченням матеріалів, що характеризують її особу, документів з процесуальних питань, оскільки показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 , а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд керується ст.50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до класифікації, визначеної ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України - є тяжким злочином.

Вивченням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване місце проживання, не працевлаштована, не є інвалідом, розлучена, має неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні непрацездатних осіб не має.

Обставинами, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ч.1 ст. 66 КК України, суд визнає:

- щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченою, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченої під час досудового розслідування та судового розгляду;

- часткове відшкодування потерпілому, завданої матеріальної шкоди, що не заперечується потерпілим та стороною обвинувачення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченій суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його вид, суспільну небезпечність та наслідки, вищезазначені дані щодо особи обвинуваченої, яка, зокрема, є особою середнього віку, має неповнолітню дитину, раніше не судима, її поведінку до вчиненого кримінального правопорушення, наявності обставин, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Також, суд враховує відсутність даних про те, що обвинувачена будь-яким чином дискредитувала себе з часу припинення незаконних дій, вина у вчиненні яких доведена під час розгляду даного кримінального провадження. Посткримінальна поведінка обвинуваченої, свідчить про готовність останньої до стабільної самокерованої і правослухняної поведінки у суспільстві.

Указані відомості дають підстави для призначення покарання обвинуваченій в межах санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, але із застосування положень ст.75 КК України, оскільки суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування призначеного їй покарання у виді позбавлення волі, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою впродовж іспитового строку, з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченою, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.

Відповідно до вимог ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом встановлено, що в межах даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 13492,10 гривень.

Під час розгляду кримінального провадження суд, враховуючи розмір викрадених обвинуваченою грошових коштів, що перебували на рахунку ОСОБА_5 , а також часткове відшкодування завданої потерпілому шкоди, дійшов висновку про доведеність підстав і розміру цивільного позову ОСОБА_5 у сумі 13 492,10 грн, зокрема з огляду на його визнання обвинуваченою.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

В межах розгляду даного кримінального провадження судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 19.03.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 12.05.2025, який надалі не продовжувався. ОСОБА_4 в порядку ст.208 КПК України не затримувалася.

Запобіжні заходи під час судового розгляду даного кримінального провадження до ОСОБА_4 не застосовувалися.

Керуючись ст. 100, 124, 174, 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов`язки.

Згідно п.п.1,2 ч. 1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти їм про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 04.05.2026.

Після набрання вироком законної сили речові докази і документи, а саме: виписка по картковому рахунку НОМЕР_4 банку АТ « Акцент-Банк» на 4 сторінках, з 20.12.2024 по 26.02.2025, картка № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_4 ; виписка по картковому рахунку НОМЕР_4 банку АТ « Акцент-Банк» на 4 сторінках, з 20.12.2024 по 30.12.2024, картка № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_4 ; виписка по картковому рахунку НОМЕР_1 , до якого належить банківська карта № НОМЕР_2 , відкрита в АТ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 13492 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто дві) гривні 10 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинувачеій та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1