Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №387/2/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Суд: Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 03 травня 2026 р.

Справа: №387/2/26

Суддя: Майстер І. П.

ЄУН 387/2/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/91/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025121220000089 від 09.12.2025 яке 02.01.2026 надійшло з Новоукраїнської окружної прокуратури за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянин України, працює машиністом АТ "Укрзалізниця" регіональної філії Одеської залізниці ДЕПО м.Помічна, освіта середньо технічна, одружений, на утриманні має малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,-

у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 заподіяв легке тілесне ушкодження ОСОБА_5 за таких обставин.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно з частиною четвертою цієї ж статті сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 51 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, а згідно зі статтею 56 цього Кодексу кожен із подружжя має право на особисту недоторканність. Примушування до припинення чи збереження шлюбних відносин, у тому числі із застосуванням фізичного або психічного насильства, є порушенням прав особи та тягне наслідки, передбачені законом.

Згідно з положеннями пунктів 2, 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи завдали шкоди її психічному здоров`ю.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру, що вчиняються між подружжям, колишнім подружжям або іншими особами, які спільно проживають однією сім`єю, незалежно від факту спільного проживання на момент вчинення таких дій.

Крім того, відповідно до пункту «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству (Стамбульської конвенції), домашнє насильство охоплює всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що відбуваються в сім`ї або між подружжям чи партнерами, незалежно від факту спільного проживання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у період з 2018 проживали однією сім`єю, а з 2019 року по теперішній час перебувають у зареєстрованому шлюбі та спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

07 грудня 2025 року у проміжку часу з 22 год по 00 год. 16 хв., точний час не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, підійшов до своєї дружини ОСОБА_5 , яка перебувала на кухні, де у нього виник злочинний умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілої, а саме в ділянку правого ока.

У результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді гематоми повік правого ока та гематоми правої скулової ділянки, які згідно з висновком судово-медичного експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку визнав повністю та надав показання, відповідно до яких він перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 орієнтовно з 2018 року.

07 грудня 2025 року, приблизно о 22 годині, після спільного перебування у гостей, де між ними виник конфлікт, вони повернулися за місцем проживання. На ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин та ревнощів він наніс дружині один удар кулаком правої руки в область обличчя. Після цього вони лягли спати.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вибачила обвинуваченого, не наполягає на суворому покаранні та просила суд призначити покарання у виді штрафу. Також зазначила, що після зазначеного випадку обвинувачений більше насильницьких дій щодо неї не вчиняв.

В судовому засіданні прокурор потерпіла та обвинувачений просили досліджувати докази в порядку передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України. У судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового розгляду, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, якщо суд визнає недоцільним дослідження доказів у порядку передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України. Крім того суд роз`яснив обмеження апеляційного оскарження в разі встановлення зазначеного порядку дослідження доказів.

Переконавшись у добровільній позиції учасників кримінального провадження, суд у порядку передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України допитав обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки фактичні обставини сторонами не оспорювалися.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, про наявність складу кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а вина ОСОБА_3 у вчиненні легкого тілесного ушкодження, доведена повністю. Його дії судом кваліфікуються за ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України, враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, дані про особу ОСОБА_3 , а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок проти здоров`я особи - своєї дружини, за місцем спільного проживання. Водночас, за місцем проживання він характеризується позитивно, офіційно працевлаштований машиністом в АТ «Укрзалізниця», перебуває у зареєстрованому шлюбі, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не судимий.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також примирення обвинуваченого з потерпілою, яка не наполягала на суворому покаранні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а обране покарання має бути необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати - відсутні.

Доля речових доказів має бути вирішена в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися .

Керуючись ст. ст. 17, 100, 124, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (зі змінами та доповненнями), суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі п`ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: копію медичної картки амбулаторного хворого на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернути закладу охорони здоров`я, якому вона належить, після набрання вироком законної сили.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua