Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №193/1786/25 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1786/25

Провадження 2/193/118/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 травня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Ратушної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Трофименко Марини Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

28.11.2025 представник позивача адвокат Трофименко Марина Володимирівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до Софіївського районного суду з вказаним цивільним позовом до відповідача ОСОБА_2 , згідно з яким просила стягнути із нього борг за розписками від 15.07.2023, 12.08.2024 та від 14.10.2024 на загальну суму 64 328 доларів США та понесені судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказала на те, що 15.07.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено усний договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 від ОСОБА_1 було отримано 4 800 (чотири тисячі вісімсот доларів США), які ОСОБА_2 зобов`язувався повернути в повному обсязі з відсотками. Розмір місячного відсотку за користування коштами становить 8 %. 12.08.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге було укладено усний договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 від ОСОБА_1 було отримано 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язувався повернути в повному обсязі з відсотками. Розмір місячного відсотку користування коштами становить 8 %. 14.10.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втретє було укладено усний договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 від ОСОБА_1 було отримано 9 000 (дев`ять тисяч) доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язувався повернути в повному обсязі з відсотками. Розмір місячного відсотку користування коштами становить 8 %. Загальна сума отриманих ОСОБА_2 в борг коштів становить 27 800 (двадцять сім тисячі вісімсот) доларів США. На підтвердження укладення договорів, ОСОБА_2 було особисто написано розписки, датовані відповідно 15.07.2023 року, 12.08.2024 року та 14.10.2024 року. Згідно розписки від 15.07.2023 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 4 800 (чотири тисяч вісімсот доларів США) під 8% місячних. Далі представником позивача зазначено, що , виходячи з викладеного, сума за користування коштами за кожен місяць становить 384 (триста вісімдесят чотири долари США). Так як ОСОБА_2 користується коштами з 15.07.2023 року і по момент звернення до суду, сума відсотків за користування коштами становить 10 368 (десять тисяч триста шістдесят вісім доларів США), що розрахована наступним чином: 384 доларів США (щомісячний розмір 8 % від суми позики * 27 (кількість місяців користування коштами). Таким чином, загальна сума відсотків за користування коштами становить за розпискою від 15.07.2023 року 10 368 дол. США. Загальна сума заборгованості за розпискою від 15.07.2023 року становить 15 168 дол. США . Згідно розписки від 12.08.2024 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 14 000 (чотирнадцять тисяч доларів США) під 8% місячних. Виходячи з цього, сума за користування коштами за кожен місяць становить 1 120 дол.США. Так як ОСОБА_2 користується коштами з 12.08.2024 року і по момент звернення до суду, сума відсотків за користування коштами становить 16 800 доларів США, що розрахована наступним чином: 1 120 доларів США (щомісячний розмір 8 % від суми позики) * 15 (кількість місяців користування коштами). Таким чином, загальна сума заборгованості по відсоткам за розпискою від 12.08.2024 року становить 16 800 доларів США. Загальна сума заборгованості за розпискою від 12.08.2024 року становить 30 800 (тридцять тисяч вісімсот доларів США) . Згідно розписки від 14.10.2024 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 9 000 (дев`ять тисяч доларів США) під 8% місячних. Виходячи з цього, сума за користування коштами за кожен місяць становить 720 дол. США, Так як ОСОБА_2 користується коштами з 14.10.2024 року і по день звернення до суду, сума відсотків за користування даними коштами становить 9 360 доларів США, що розрахована наступним чином: 720 доларів США (щомісячний розмір 8% від суми позики) * 13 (кількість місяців користування коштами). Таким чином, загальна сума заборгованості за відсотками за розпискою від 14.10.2024 року становить 9 360 доларів США. Загальна сума заборгованості за розпискою від 14.10.2024 року становить 18 360 доларів США.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 64 328 доларів США.

Відповідно до звіту Національного Банку України курс долара до гривні станом на 24.11.2025 року становила 42.26 гривень за 1 (один) долар США, тож загальна сума заборгованості становить: 64 328 доларів США * 42,26 грн= 2 718 501, 28 грн. Таким чином, загальна сума отриманих ОСОБА_2 в борг коштів становить 64 328 доларів США. Посилаючись на те, що відповідач на вимогу позивача до цього часу позику разом з відсотками за її користування за жодною з розписок не повернув, це стало підставою звернутися до суду з цим позовом, за яким представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за всіма трьома розписками разом з відсотками, що у сумі становить 64 328 (шістдесят чотири тисячі триста двадцять вісім) доларів США, а також судові витрати понесені позивачем на оплату судового збору у розмірі 15 140,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

04.12.2025 за ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

28.01.2026 за ухвалою суду підготовче судове засідання закрито і справу призначено до судового розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від представника позивача подано клопотання про розгляд справи у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Причину неявки відповідач не повідомив, повідомлявся належним чином.

За таких обставин фіксація судового засідання технічними засобами відповідно до ст.. 247 ЦПК України не здійснювалася.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що між сторонами укладено три договори позики, складених у простій письмовій формі у вигляді розписок про отримання грошових коштів у іноземній валюті доларів США, зокрема:

15.07.2023 на суму 4800 доларів США (а.с.9);

12.08.2024 на суму 14 000 доларів США(а.с.10);

14.10.2024 на суму 9 000 доларів США (а.с.11).

Всі вказані розписки окрім дати їх складання та суми позики мають однаковий текст такого змісту: «Я, ОСОБА_2 в залог беру у ОСОБА_1 суму грошей (у вказаних вище розмірах) під 8% місячних. Зобов`язуюсь повернути всю суму у повному обсязі з процентами».

Таким чином, загальна сума отриманих ОСОБА_2 в борг разом з відсотками коштів від у ОСОБА_1 становить 64328 доларів США.

10.11.2025 представником позивача в інтересах позивача направлено вимогу до боржника ОСОБА_2 , за останнім відомим місцем його проживання, про повернення позичених грошових коштів у сумі 64328 дол. США на протязі семи днів з дня отримання цієї вимоги.(а.с.12,13)

Згідно перевірки статусу відстеження, лист-вимогу ОСОБА_3 отримано не було. (а.с.15)

Борг на момент розгляду справи повернуто не було.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статей 1046,1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Підстав відступити від таких правових висновків Верховний Суд не встановив.

Під час судового розгляду справи встановлено, що письмова форма договору позики внаслідок її реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику.

Оригінали боргових розписок надано суду представником позивача, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Під час розгляду справи встановлено, що грошові кошти відповідач взяв у позивача у борг, але строк їх повернення не зазначив, тому суд дійшов висновку, що борг має бути повернутий у порядку та строки, що встановлено частиною першою статті 1049 ЦК України, тобто протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це.

Остання відома адреса реєстрації відповідача відноситься до юрисдикції Софіївського районного суду Дніпропетровської області.

Представник позивача направила вимогу про повернення коштів поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення саме за вищевказаною останньою відомою адресою місця проживання відповідача, тобто за адресою за якою останній проживав та був зареєстрований на момент отримання позики від позивача.

Згідно відповіді № 2070395 від 01.12.2025 року з єдиного державного демографічного реєстру, отриманої в порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України адреса реєстрації гр. ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а.с.25)

Згідно письмових додаткових пояснень від 25.01.2026 року представником зазначено, що грошові кошти відповідачу було надано у борг на придбання сільгосптехніки, додано фото та листування мобільним зв`язком (а.с.52-57)

Також представником позивача додано відеозапис, який оглянутий та на якому зафіксовано написання ОСОБА_2 боргової розписки 14.10.2024 року (а.с.58, 76)

Згідно відповіді головного управління державної міграційної служби від 06.02.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.70-72)

Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

З урахуванням наведенного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у валюті, визначеній за договорами позики.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом установлено, що предметом договорів позики є іноземна валюта - долари США за умовами яких передбачено одержання відсотків у розмірі 8 % місячних, а тому вони теж підлягають стягненню у валюті договору.

Суд погоджується з виконаними представником позивача розрахунками заборгованості за відсотками за договорами позики.

Так, згідно розписки від 15.07.2023 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 4 800 (чотири тисяч вісімсот доларів США) під 8% місячних.

Виходячи з цього сума за користування коштами за кожен місяць становить 384 (триста вісімдесят чотири доларів США). Так як ОСОБА_2 користується коштами з 15.07.2023 року і по 24.11.2025 року, сума відсотків за користування коштами становить 10 368 доларів США, що розрахована наступним чином: 384 доларів США (щомісячний розмір 8 % від суми позики * 27 (кількість місяців користування коштами). Таким чином, загальна сума відсотків за користування коштами становить за розпискою від 15.07.2023 року становить 10 368 долари США.

Згідно розписки від 12.08.2024 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 14 000 доларів США під 8% місячних. Виходячи з цього, сума за користування коштами за кожен місяць становить 1 120 доларів США. Так як ОСОБА_2 користується коштами з 12.08.2024 року і по 24.11.2025 року, сума відсотків за користування коштами становить 16 800 доларів США, що розрахована наступним чином: 1 120 доларів США (щомісячний розмір 8 % від суми позики) * 15 (кількість місяців користування коштами). Таким чином загальна сума заборгованості по відсоткам за розпискою від 12.08.2024 року становить 16 800 доларів США.

Згідно розписки від 14.10.2024 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 9 000 (дев`ять тисяч доларів США) під 8% місячних.

Виходячи з цього сума за користування коштами за кожен місяць становить 720 доларів США, Так як ОСОБА_2 користується коштами від 14.10.2024 року і по 24.11.2025 року, сума відсотків за користування даними коштами становить 9 360 доларів США, що розрахована наступним чином: 720 доларів США (щомісячний розмір 8% від суми позики) * 13 (кількість місяців користування коштами).

Таким чином, загальна сума заборгованості за відсотками за розпискою від 14.10.2024 року становить 9 360 доларів США.

Виходячи з цього, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 64 328 доларів США.

Відповідачем контр розрахунок не наданий.

Згідно Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

З огляду на викладене позовні вимоги представника про стягнення з відповідача суму позики у загальному розмірі 64 328 дол. США знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 стаття 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Судом установлено, що представником позивача складався попередній розрахунок судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу у розмірі 30000 грн, який до завершення судового розгляду справи останній не змінював.

Судовий розгляд справи здійснювався за відсутності позивача, але за участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції представника позивача - адвоката Трофименко М.В., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 05.11.2025 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Факт понесення витрат, що є об`єктом судового розгляду, підтверджується копіями:

- квитанції про сплату 25.11.2025 судового збору за подачу вказаного позову до суду у розмірі 15140, 00 грн.;

- договору про надання правничої допомоги за № 05/11/25 від 05.11.2025, укладеного між Бригінець Павлом Васильовичем (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Приват юрист», предметом якого є представництво з захисту адвокатом інтересів клієнта у суді, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- акту прийому-передачі наданих послуг до згаданого договору від 05.11.2025, згідно якого клієнт отримав наступну правничу допомогу від АО «Приват юрист» - підготовка та подання до суду першої інстанції позовної заяви за що витрачено 7,5 години, за ставкою гонорару за 1 годину - 4000 грн., що у сумі склало 30 000 грн. Послуги адвоката надані у повному обсязі і сторони претензій один до одного не мають;

- квитанції № 01 від 05.11.2025 про прийняття оплати від ОСОБА_1 за договором про надання правничої допомоги за № 05/11/25 від 05.11.2025 у розмірі 30 000 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір та витрати на правничу допомогу, які суд вважає доведеними , співмірними та справедливими, підлягають стягненню в повному обсязі з відповідача на користь позивача в розмірі 15140,00 грн та 30000 грн відповідно.

Керуючись ст.141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354,355 ЦПК України, суд, У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача адвоката Трофименко Марини Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики від 15.07.2023 року, від 12.08.2024 року та від 14.10.2024 року у загальному розмірі 64 328 (шістдесят чотири тисячі триста двадцять вісім) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок, а також витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Софіївським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Сторони по справі:

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , видано 27.10.2000 року Саксаганський РВ Криворізького УМВС України в Дніпропетровській області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ;

Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспортні дані не відомі, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено 01.05.2026 року.

Суддя Н.О.Кравченко