Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №205/15826/24 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/15826/24

Номер провадження2/205/582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Грони Д.С.

за участю секретаря судового засідання Швидкої К. О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Дніпровська міська рада про заборону вчинення дій та відновлення межових знаків,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року представник позивача адвокат Нестеченко Д. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Дніпровська міська рада, про заборону вчинення дій та відновлення межових знаків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником 26/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цього домоволодіння є ОСОБА_5 (26/100 частин) та ОСОБА_4 (48/100 частин).

Суміжним землевласником по АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_3 , якій на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0503 га, кадастровий номер: 1210100000:08:814:0025. Відповідачка є сусідкою та родичкою позивача, проте самовільно забажала змінити межі власної земельної ділянки, здійснила демонтаж спільного паркану та знищила межові знаки на межі земельних ділянок. Також позивач вказує, що відповідачка має бажання безпідставно захопити частину його земельної ділянки. У зв`язку з вказаним просить суд заборонити відповідачці знищувати, переміщати або завдавати шкоди межовим знакам, що розташовані між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідачку відновити межові знаки між цими земельними ділянками.

20.12.2024 ухвалою суду позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28.01.2025 від представник Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення відповідно до яких представник ДМР вказує на часткове знищення відповідачкою межових знаків у вигляді огорожі, посилаючись на норми земельного та цивільного законодавства України просить суд розглянути справу та ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства. Заявою від 26.02.2025 представник Дніпровської міської ради просила суд розглядати справу без участі представника ДМР.

01.04.2025 позивачем було заявлено клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 03.04.2025 було призначено судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання чи відповідає розташування межових знаків (огорожі) між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 1210100000:08:814:0025 та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 межам земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер № 1210100000:08:814:0025 які встановлені відповідно публічної карті?. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

16.10.2025 на адресу суду надійшов Висновок експерта № 1211-25 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 26.09.2025.

21.10.2025 ухвалою суду провадження у цій справі було поновлено.

12.11.2025 від відповідачки ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення в яких позовні вимоги вона не визнала, вказала, що позивачем не надано доказів знищення нею межових знаків суміжних земельних ділянок. Вказує, що відповіді з органів національної поліції мають суто інформаційний характер та не містять процесуальних наслідків.

20.11.2025 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вказав, що сусідка ОСОБА_3 разом зі своєю дочкою та її співмешканцем самочинно демонтували огорожу між суміжними земельними ділянками, знищіли межові знаки та ведуть підготовчі роботи для встановлення нового паркану на частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . На зауваження та заперечення щодо протиправності таких дій, відповідачка не реагує. Позивач декілька разів звертався з цього приводу до органів Національної поліції. На позові наполягав.

Третя особа ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, надала аналогічні пояснення.

17.03.2026 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_4 в яких вона вказала, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 тривалий час. Сусіди з будинку АДРЕСА_1 внаслідок постійних перебудов свого помешкання фактично зайняли більшу земельну ділянку, ніж це було спочатку, після того, як сусіди вирішили пересунути паркан на суміжну земельну ділянку, ОСОБА_4 разом з іншими співвласниками вирішили звернутися до суду

Відповідачка до суду не з`явилась, раніше подавала письмові пояснення, в яких позов не визнала пославшись на його безпідставність.

Представник Дніпровської міської ради в судове засідання також не з`явився раніше подав заяву про розгляд справи без участі представника ДМР.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Договору дарування частини домоволодіння від 22.09.2007 № 5607 є власником 26/10 частини домоволодіння АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 на підстав Договору дарування частини домоволодіння від 14.12.1989 № 3-4134 є власником 26/10 частини домоволодіння АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2007 № 1-860 є власником 48/10 частини домоволодіння АДРЕСА_2 .

Власником суміжної земельної ділянки є відповідачка ОСОБА_3 , яка відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.07.2020 володіє земельною ділянкою площею 0,0503 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 1210100000:08:814:0025 (Акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯД № 941044 державна реєстрація від 04.06.2008 № 010810401819).

З відповіді ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 09.09.2024 та від 07.11.2024 вбачається, що звернення ОСОБА_1 були розглянуті та списані до справи у зв`язку з наявність ознак цивільно-правових відносин та рекомендовано звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

З висновку експерта № 1211-25 за результатами проведення судової земельної експертизи у цивільній справі № 205/15826/24 від 26.09.2025 судом встановлено, що площі S 1 та S 2 частин земельної ділянки не у власності ОСОБА_3 , але нею фактично використовуються. Фактичне розташування огорожі між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер № 1210100000:08:814:0025 та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 частково відповідає межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер № 1210100000:08:814:0025, які встановлено відповідно даних ДЗК.

З наведеного суд доходить висновку, що саме відповідачка ОСОБА_3 вийшла за межі власної земельної ділянки, та зайняла частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Згідно зі статтею 106ЗК України, власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зазначає, що не може заборонити відповідачу вчиняти дії на майбутнє, оскільки предмет спору має існувати на момент звернення до суду. У зв`язку з цим вимога позивача про заборону відповідачці вчиняти певні дії у майбутньому не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_3 відновити межові знаки (огорожу), що розташована між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 1210100000:08:814:0025 та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Ураховуючи, що спір виник через неправомірні дії відповідачки, а витрати по проведенню судової земельно-технічної експертизи пов`язані з розглядом справи, вартість її проведення підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 78, 79-1, 90, 103, 106, 107, 152, 198 ЗК України, ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 відновити межові знаки (огорожу), що розташована між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 1210100000:08:814:0025 та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 вартість проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі 30 533,76 грн (тридцять тисяч п`ятсот тридцять три гривні сімдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 сплачений позивачем судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Скорочене судове рішення проголошено в судовому засіданні 09.04.2026.

Повний текст рішення суду складено 20.04.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Нестеченко Дмитро Сергійович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса здійснення діяльності: вул. Левка Лук`яненка, буд. 5, оф. 6, м. Дніпро.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Дніпровська міська рада: ЄДРПОУ 26510514, адреса розташування: проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро.

Суддя Денис ГРОНА