Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №519/2471/25 — Південний міський суд Одеської області

Суд: Південний міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: оренди

Дата: 30 квітня 2026 р.

Справа: №519/2471/25

Суддя: Лемець С. П.

Справа №519/2471/25

Провадження № 2/519/254/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

01.05.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участі секретаря судового засідання Волкової Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Вдовіченко Г.М.,

представника відповідача Подолича А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про зобов`язання повернути майно, виселення, стягнення орендної плати і неустойки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АЛАТІ» про зобов`язання повернути майно, виселення та стягнення орендної плати.

Позовні вимоги, з урахуванням зміни предмету позову, обґрунтовані тим, що на підставі договору дарування, посвідченого 21.04.2023 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Валігурським М.М. позивачу належить право власності на нежитлове приміщення кафе-ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 208,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер: 329860883 від 21.04.2023.

01.08.2024 позивач, як Орендодавець, уклав з відповідачем - ТОВ «АЛАТІ», як з Орендарем, в особі директора Подолич Андрія Володимировича, договір оренди зазначеного вище нежитлового приміщення кафе-ресторану «Фламінго». Цього ж дня відповідачу було передано нежитлове приміщення в задовільному та справному стані та обладнання та приналежності, що відображені в Акті № 1 прийомки-передачі, який підписаний сторонами

Відповідно до п.4.1 договору була встановлена орендна плата в сумі 3000 гривень за 1 місяць.

01.08.2024 позивач отримав від директора ТОВ «АЛАТІ» авансову суму по оплаті оренди в сумі 5000, 00 грн, про що видав йому розписку.

05.08.2024 на прохання директора про необхідність організації своєї господарської діяльності в орендованому приміщенні було підписано Додаткову угоду до Договору №1 від 01.08.2024, якою тимчасово було зупинено дію п.4.1 Договору з 01.08.2024 до 01.01.2025.

01.01.2025 також на прохання директора про необхідність організації своєї господарської діяльності в орендованому приміщенні було підписано Додаткову угоду до Договору №1 від 01.08.2024, якою тимчасово було зупинено дію п.4.1 Договору з 01.01.2025 до 01.04.2025.

Коли відкладальний строк оплати закінчився відповідач не розрахувався із позивачем по орендній платі за минулий період.

Таким чином заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за Договором №1 від 01.08.2024 за період з 01.08.2024 по 01.08.2025 склала суму: 3 000, 00 грн х 12 місяців = 36 000, 00 грн. - 5 000, 00 грн. (аванс) = 31 000, 00 грн.

На вимоги позивача погасити заборгованість за договором оренди директор ТОВ «АЛАТІ» став мотивувати це неможливістю оплати готівкою та тим, що в Договорі не вказаний банківський рахунок .

За взаємною згодою сторін 01.08.2025 був укладений новий Договір №1 оренди нежилої будівлі, який за своїм змістом аналогічний попередньому договору та відрізняється від останнього строком договору, розміром орендної плати та способом її сплати. Цього ж дня відповідачу було передано нежитлове приміщення в задовільному та справному стані та обладнання та приналежності, що відображені в Акті №1 прийомки-передачі, який підписаний сторонами.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що в період з 01.08.2025 по 01.11.2025 Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату в розмірі 10 000,00 грн за поточний місяць.

Пунктом 4.2 врегульовано, що в період з 01.11.2025 по 01.04.2026 Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату у розмірі 21 000,00 грн за поточний місяць.

Пунктом 5.6 Договору №1 оренди сторонами було врегульовано: «Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний по ініціативі одної із Сторін, яка повідомляє другу Сторону за 60 днів до розірвання Договору».

Заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за Договором №1 від 01.08.2025 за період з 01.08.2025 року по 13.10.2025 року склала 24193,54 грн (10 000, 00 грн х 2 місяці = 20 000, 00 грн + 322,58 грн х 13 днів = 4193,54 грн).

Всього сума заборгованості за весь період оренди склала 31 000, 00 грн + 24 193,54 грн = 55 193,54 грн.

Зважаючи на недобросовісну поведінку відповідача, позивачем було прийнято рішення про розірвання договору оренди з ТОВ «АЛАТІ» на підставі п.5.6 Договору оренди.

13.08.2025 на дві адреси ТОВ «АЛАТІ» за місцем реєстрації та Директору ТОВ «АЛАТІ» Подолич А.В. за місцем реєстрації було направлено Лист-повідомлення ОСОБА_1 , що на підставі пункту 5.6 договору оренди ТОВ «АЛАТІ» повідомлено про розірвання договору за 60 днів.

14.08.2025 на дві адреси ТОВ «АЛАТІ» за місцем реєстрації та Директору ТОВ «АЛАТІ» Подолич А.В. за місцем реєстрації направлено Лист-повідомлення ОСОБА_1 про те, що термін дії договору №1 від 01.08.2024 закінчився 01.08.2025 та у зв`язку з відсутністю додаткових угод про зміни термінів дії зазначеного договору, він припинив свою дію.

Вказані вище два документи були направлені ТОВ «АЛАТІ» 14.08.2025 через АТ «Укрпошта» цінним листом з описом вкладення та зворотнім повідомленням відправнику про вручення одержувачу та були отримані відповідачем 14.08.2025.

20.09.2025 на дві адреси ТОВ «АЛАТІ» за місцем реєстрації та Директору ТОВ «АЛАТІ» Подолич А.В. за місцем реєстрації направлено Лист-вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про звільнення орендованої нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 впродовж двох днів з 14.10.2025.

01.10.2025 на дві адреси ТОВ «АЛАТІ» за місцем реєстрації та Директору ТОВ «АЛАТІ» Подолич А.В. за місцем реєстрації направлено Лист-вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про надання вільного доступу до нежитлової будівлі загальною площею 208,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з метою проведення огляду та перевірки на відповідне утримання у справному технічному стані цієї нежитлової будівлі.

03.10.2025 на дві адреси: ТОВ «АЛАТІ» за місцем реєстрації та Директору ТОВ «АЛАТІ» Подолич А.В. за місцем реєстрації направлено Лист-вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про звільнення та передачу орендованої нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та обладнання за Актом передання-приймання відповідно до Договору №1 від 01.08.2025.

04.10.2025 на месенджер Вайбер свого телефону позивач отримав від ТОВ «АЛАТІ» Лист-відмову від 04.10.2025, в якому відповідач, з надуманих підстав, відмовив позивачу в доступі до його об`єкту власності - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

04.10.2025 року на месенджер Вайбер свого телефону позивач отримав від ТОВ «АЛАТІ» претензію від 04.10.2025, в якій відповідач висунув вимоги та фактично підтвердив, що не буде передавати позивачу його об`єкт власності - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки 14.08.2025 було направлено відповідачу Лист-повідомлення про розірвання договору за 60 днів на підставі пункту 5.6 договору оренди, то Договір №1 оренди нежилої будівлі від 01.08.2025 року є розірваним (припиненим) 14.10.2025.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Зважаючи на ту обставину, що з 14.10.2025 Договір оренди є розірваним (припиненим) і наймач (орендар) - відповідач не виконує обов`язку щодо повернення речі, то наймодавець (орендодавець) - позивач відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України , має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

З врахуванням п. 4.1 (10 000, 00 грн. за поточний місяць) та п. 4.2 (21 000, 00 грн. за поточний місяць) Договору №1 оренди нежилої будівлі від 01.08.2025 року неустойка складає суму:

-з 14.10.2025 по 31.10.2025: 10 000, 00 x 2 : 31 х 18 днів = 11 612,90 грн;

-з 01.11.2025 по 30.11.2025: 21 000,00 х 2 = 42 000, 00 грн;

-з 01.12.2025 по 31.12.2025: 21 000,00 х 2 = 42 000,00 грн, всього: 11 612,90 + 42 000,00 + 42 000,00 = 95 612, 90 грн.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 21.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

27.11.2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення та клопотання про повернення позовної заяви позивачу.

19.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати ТОВ «АЛАТІ» передати майно, а саме: нежитлове приміщення кафе-ресторану «Фламінго»; виселити ТОВ «АЛАТІ» з нежитлового приміщення кафе-ресторану «Фламінго»; стягнути з ТОВ «АЛАТІ» заборгованість з оплати орендної плати в сумі 55 193,54 грн та неустойку в сумі 95 612, 90 грн; стягнути з ТОВ «АЛАТІ» понесені судові витрати.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 23.12.2025 прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня оголошення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України.

05.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву у новій редакції у якому представник відповідача позов не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

11.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовної вимоги, у якій ОСОБА_1 зазначає, що з 14.10.2025 Договір оренди є розірваним (припиненим) і наймач (орендар) - відповідач не виконує обов`язку щодо повернення речі, то наймодавець (орендодавець) - позивач відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

З врахуванням п. 4.1 (10 000, 00 грн. за поточний місяць) та п. 4.2 (21 000, 00 грн. за поточний місяць) Договору №1 оренди нежилої будівлі від 01.08.2025 неустойка складає суму:

- з 14.10.2025 по 31.10.2025: 10000, 00 x 2 : 31 х 18 днів = 11612,90 грн;

- з 01.11.2025 по 30.11.2025: 21000,00 х 2 = 42000,00 грн;

- з 01.12.2025 по 31.12.2025: 21000,00 х 2 = 42000,00 грн.;

- з 01.01.2026 по 31.01.2026: 21000,00 х 2 = 42000,00 грн, всього: 11612,90 + 42000,00 + 42000,00 + 42000,00 = 137612, 90 грн.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 11.02.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову.

02.03.2026 до суду надійшов відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 05.03.2026 відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог представника відповідача ТОВ «АЛАТІ» з додатками повернуто без розгляду.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 09.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні сторона позивача вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі та просила задовольнити з урахування зміни предмету позову та збільшення розміру позовних вимог. Із заявами про укладення мирової угоди не звертались.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки доводи сторони позивача не відповідають дійсності, у розрахунках заборгованості не враховано сум, які були отримані позивачем, а саме 78000 грн.

22.04.2026 протокольною ухвалою суд відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про долучення електронних доказів та виклик свідків в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Відповідно до статей 2, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України врегульовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 ст. 598 ЦК України врегульовано, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України врегульовано, що уразі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст.763 ЦК України).

Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 ЦК України).

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що 01.08.2024 позивач уклав з відповідачем - ТОВ «АЛАТІ», в особі директора Подолич А.В., договір оренди нежитлового приміщення кафе-ресторану «Фламінго». Цього ж дня відповідачу було передано нежитлове приміщення в задовільному та справному стані та обладнання та приналежності, що відображені в Акті № 1 прийомки-передачі, який підписаний сторонами (а.с.21-26).

Відповідно до розділу 1. вказаного вище Договору приміщення , що орендується становить окрему будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 208,5 кв.м, стан будівлі задовільний, недоліків немає. Сторонами було врегульовано строк орендного користування з 01.08.2024 до 01.08.2025, строк цього договору закінчується 01.08.2025.

Відповідно до п.4.1 договору була встановлена орендна плата в сумі 3000 гривень за 1 місяць.

Пунктом 4.2 було передбачено, що експлуатаційні витрати, рахунки за комунальні послуги оплачуються Орендарем окремо за власний рахунок.

Пунктом 5.6 було передбачено право розірвання цього договору по ініціативі однієї із сторін, яка зобов`язана повідомити іншу сторону за 60 днів про розірвання Договору.

01.08.2024 позивач отримав від директора ТОВ «АЛАТІ» авансову суму по оплаті оренди в сумі 5000, 00 грн, про що видав йому розписку, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

05.08.2024 було підписано Додаткову угоду до Договору №1 від 01.08.2024, якою тимчасово було зупинено дію п.4.1 Договору з 01.08.2024 до 01.01.2025 (а.с.27).

01.01.2025 було підписано Додаткову угоду до Договору №1 від 01.08.2024, якою тимчасово було зупинено дію п.4.1 Договору з 01.01.2025 до 01.04.2025 (а.с.28).

На підставі п. п. 1.2, 5.2 договору строк орендного користування за договором визначився з 01.08.2025 по 01.04.2026.

Згідно п.3.5 договору орендар зобов`язаний після закінчення строку орендного користування звільнити приміщення, що орендується, й передати (повернути) його Орендодавцеві за актами передання-приймання у справному стані.

Відповідно до п.4.3 договору сплата орендної плати здійснюється щомісяця шляхом перерахування з 1-го по 10-те число поточного розрахункового місяця на рахунок Орендодавця.

Тобто, сторони правочину узгодили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку, без наявності та зазначення будь-яких причин, при одній умові - попередити іншу сторону за 60 днів до розірвання Договору.

Всього сума заборгованості за весь період оренди склала 31 000, 00 грн + 24 193, 54 грн = 55193,54 грн.

Позивачем було прийнято рішення про розірвання договору оренди з ТОВ «АЛАТІ» на підставі п.5.6 Договору оренди.

13.08.2025 було направлено Лист-повідомлення ОСОБА_1 , що на підставі пункту 5.6 договору оренди ТОВ «АЛАТІ» повідомлено про розірвання договору за 60 днів (а.с.36-38).

14.08.2025 направлено Лист-повідомлення ОСОБА_1 про те, що термін дії договору №1 від 01.08.2024 закінчився 01.08.2025 та у зв`язку з відсутністю додаткових угод про зміни термінів дії зазначеного договору, він припинив свою дію (а.с.39-41).

Вказані вище документи були направлені ТОВ «АЛАТІ» цінним листом з описом вкладення та зворотнім повідомленням відправнику про вручення одержувачу та були отримані відповідачем 14.08.2025.

20.09.2025 направлено Лист-вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про звільнення орендованої нежитлової будівлі впродовж двох днів з 14.10.2025 (а.с.42-43).

01.10.2025 направлено Лист-вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про надання вільного доступу до орендованої будівлі з метою проведення її огляду (а.с.44-45).

03.10.2025 направлено Лист-вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про звільнення та передачу орендованої нежитлової будівлі (а.с.46-47).

04.10.2025 на месенджер Вайбер свого телефону позивач отримав від ТОВ «АЛАТІ» Лист-відмову від 04.10.2025, в якому відповідач відмовив позивачу в доступі до його об`єкту власності - орендованої будівлі (а.с.48).

04.10.2025 на месенджер Вайбер свого телефону позивач отримав від ТОВ «АЛАТІ» претензію від 04.10.2025, в якій відповідач висунув вимоги та підтвердив, що не буде передавати позивачу орендовану будівлю (а.с.49-51).

Оскільки 14.08.2025 було направлено відповідачу Лист-повідомлення про розірвання договору за 60 днів на підставі пункту 5.6 договору оренди, то Договір №1 оренди нежилої будівлі від 01.08.2025 є розірваним (припиненим) 14.10.2025.

Зважаючи на ту обставину, що з 14.10.2025 Договір оренди є розірваним (припиненим) і наймач (орендар) не виконує обов`язку щодо повернення речі, то орендодавець відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

З врахуванням п. 4.1 та п. 4.2 Договору №1 оренди нежилої будівлі від 01.08.2025 неустойка складає суму:

- з 14.10.2025 по 31.10.2025: 10000, 00 x 2 : 31 х 18 днів = 11612,90 грн;

- з 01.11.2025 по 30.11.2025: 21000,00 х 2 = 42000,00 грн;

- з 01.12.2025 по 31.12.2025: 21000,00 х 2 = 42000,00 грн.;

- з 01.01.2026 по 31.01.2026: 21000,00 х 2 = 42000,00 грн, всього: 11612,90 + 42000,00 + 42000,00 + 42000,00 = 137612, 90 грн.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року у справі № 910/4391/19 вказано, що відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.

На підставі вище викладених норм права та тлумачення змісту Договору оренди від 01.08.2025, зокрема шляхом порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, свідчить, що пункт 5.6. встановлює право на відмову від договору будь-якої із його сторін в будь-який час.

Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 913/155/17.

Окрім того, як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття "неповернення речі" не є тотожним поняттю "не користування" у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2020 у справі № 916/2724/18 зазначає, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Верховний Суд зазначає у наведеній постанові, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Разом з цим, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про зменшення розміру неустойки з 137612, 90 грн до 68806,45 грн.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість застосування ч.2 ст.785 ЦК України, суд зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідач не заперечує проти наявності прострочення його зобов`язання по поверненню орендованого приміщення, однак, наполягає на тому, що таке прострочення обумовлено тим, що раніше ним було сплачено позивачу 78000 грн, які не враховані у розрахунках позивача.

Разом з цим, відповідно до ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять належних доказів сплати відповідачем позивачу в рахунок орендної плати 78000 грн, хоча під час отримання 01.08.2024 від директора ТОВ «АЛАТІ» авансової суми по оплаті оренди в сумі 5000, 00 грн, позивач видав відповідачу розписку, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

При цьому судом не встановлено і обставин ухилення орендодавця від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, як підстави звільнення відповідача від сплати орендодавцю неустойки за час прострочення повернення такого майна.

Таким чином, орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього не зробив до цього часу.

Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України – це самостійна міра цивільно-правової відповідальності за невиконання обов`язку з повернення майна. Вона нараховується за весь період фактичного володіння майном без належних правових підстав. Сам по собі факт наявності судового спору не свідчить про відсутність вини орендаря в тому, що він продовжує утримувати приміщення.

Суд також критично оцінює доводи представника відповідача висловлені у клопотанні про правову кваліфікацію спірних правовідносин та визначення застосованого договору, а також у клопотанні про визнання договору оренди від 01.08.2025 таким, що не набрав чинності, оскільки вони суперечать матеріалам справи та умовам укладених сторонами договорів.

Так, відповідно до договору № 1 оренди нежитлової будівлі від 01.08.2024 строк цього договору закінчується 01.08.2025 (п.5.2.), а 01.08.2025 сторонами було підписано новий договір, строк якого закінчувався 01.04.2026. Таким чином, підстави для автоматичного поновлення договору оренди від 01.08.2024 на тих самих умовах після 01.08.2025 відсутні. Також відсутні підстави вважати, що договір оренди від 01.08.2025 не набрав чинності.

Клопотання представника відповідача про витребування доказів факту відключення електропостачання не підлягає задоволенню, оскільки вказана інформація не має істотного значення для правильного вирішення справи, так як не визнаючи позовні вимоги, представник відповідача посилається на той факт, що у розрахунках заборгованості не враховано сум, які були отримані позивачем, а саме 78000 грн, а не на факт відсутності світла, як підставу для правомірного невиконання договору. Крім того, вказане клопотання не відповідає вимогам ст.84 ЦПК України, зокрема, у ньому не зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Статтею 319 ЦК України врегульовані питання здійснення права власності, згідно з частинами першою, другою, сьомої якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено

в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до п.3.5 договору №1 оренди нежитлової будівлі орендар зобов`язаний після закінчення строку орендного користування звільнити приміщення, що орендується, й передати (повернути його орендодавцеві) за актом передання-приймання у справному стані.

Отже, враховуючи встановлені обставини у даній справі та вищенаведені норми закону, суд дійшов висновку, що порушене право позивача як власника підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме шляхом зобов`язання відповідача передати майно, виселення ТОВ «АЛАТІ», стягнення орендної плати та неустойки.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені судові витрати при зверненні до суду, що підтверджується платіжним інструкціями № ПН431 від 20.10.2025 на суму 3633,50 грн, № ПН169 від 19.12.2025 на суму 1211,00 грн, № ПН1532 від 10.02.2026 на суму 165,00 грн, а всього разом 5009,50 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про зобов`язання повернути майно, виселення, стягнення орендної плати і неустойки, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 244 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 244, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «АЛАТІ» про зобов`язання повернути майно, виселення, стягнення орендної плати і неустойки, задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАТІ» передати ОСОБА_1 майно, а саме: нежитлове приміщення кафе-ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 208,5 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 з обладнанням та його приналежностями, які зазначені в Акті №1 прийому-передачі приміщення від 01.08.2025.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАТІ» з нежитлового приміщення кафе-ресторану «Фламінго», загальною площею 208,5 кв.м, що розташоване в АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАТІ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати орендної плати в сумі 55193 (п`ятдесят п`ять тисяч сто дев`яносто три) грн 54 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАТІ» на користь ОСОБА_1 неустойку в сумі 68806 (шістдесят вісім тисяч вісімсот шість) грн 45 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАТІ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5009 (п`ять тисяч дев`ять) грн 50 коп.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАТІ», код ЄДРПОУ 45447450, місцезнаходження за адресою: вулиця Хіміків, 27, місто Південне Одеської області, 65481.

Дата та час проголошення рішення 01.05.2026 о 15.00 год.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua