Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №509/2696/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/346/26

Справа № 509/2696/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь, клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_6 , погоджене з процесуальним керівником – прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026162160000027, відомості про яке 17.04.2026 внесені до ЄРДР за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 та ч.4 ст.189 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, громадянина України, українця за національністю, розлученого, який працює ПП «АБРИС М» (м.Одеса), робочий, що проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 та ч.4 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділом Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026162160000027 від 17.04.2026, відомості про яке 17.04.2026 внесені до ЄРДР за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 та ч.4 ст.189 КК України.

В відповідності до наданого клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 06.04.2026, приблизно о 09 годин 30 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою групою із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншими невстановленими особами, маючи спільний корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок майна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибули на автомобілі марки «Mercedes Sprinter» синього кольору (державний номерний знак на даний час не встановлений) до паркувального майданчика, розташованого на перехресті вулиць Спаська та Соборна у м.Миколаєві.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне викрадення та позбавлення волі ОСОБА_8 , ОСОБА_4 спільно зі співучасниками, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, підійшли до останнього та, імітуючи проведення офіційного затримання правоохоронними органами (вигукуючи «СБУ»), застосували до нього фізичну силу. Зокрема, повалили ОСОБА_8 на землю, нанесли серію ударів у тулуб та силоміць заштовхали до салону вищевказаного автомобіля.

У подальшому, ОСОБА_4 діючи узгоджено із ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами застебнули на руках потерпілого кайданки, на голову одягли маску-балаклаву, позбавивши його можливості бачити напрямок руху і чинити опір, та перевезли його до невстановленого приміщення у м.Миколаєві, де, продовжуючи реалізацію корисливого мотиву, незаконно утримували його протягом першої доби (з 06.04.2026 по 07.04.2026), обмежуючи його волю та чинячи психологічний тиск.

Наступного дня, 07.04.2026, ОСОБА_4 із ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, примусово перемістили ОСОБА_8 з м. Миколаєва до приватного домоволодіння на території Одеського району Одеської області, де продовжували незаконно утримувати його проти волі до 08.04.2026. Під час транспортування потерпілого до місця його майбутнього незаконного утримання, продовжували чинити на нього фізичний та психологічний тиск, зокрема здійснювали удушення канатом, що призвело до короткочасної втрати свідомості ОСОБА_8 . Під час утримання потерпілого, його було позбавлено засобів зв`язку, можливості вільного пересування та контакту з близькими.

Вказані умисні, корисливі дії ОСОБА_4 та його співучасників спричинили тяжкі наслідки, що виразилися у заподіянні ОСОБА_8 тривалих фізичних страждань, тілесних ушкоджень у вигляді переломів кісток обох рук, а також у суттєвому порушенні конституційних прав потерпілого на свободу та особисту недоторканність.

Крім того, у період з 06.04.2026 по 08.04.2026, більш точний час у ході розслідування не встановлений, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, перебуваючи в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, висунули ОСОБА_8 , якого вони незаконно утримували у невстановленому приміщенні на території Одеського району, Одеської області, незаконну вимогу про передачу їм грошових коштів в особливо великих розмірах, а саме 360 000 (трьохсот шістдесяти тисяч) доларів США.

Усвідомлюючи, що потерпілий не має наміру добровільно виконувати незаконні вимоги, ОСОБА_4 , спільно зі співучасниками, з метою подолання волі ОСОБА_8 та примушування його до виконання вимог майнового характеру, застосували до нього катування та фізичне насильство, що характеризується особливою жорстокістю.

Зокрема, ОСОБА_4 , діючи узгоджено із невстановленими в ході досудового розслідування особами, наносив потерпілому численні удари гумовими дубинками по ступнях ніг, застосовував до нього дію електричного струму шляхом під`єднання дротів до пахвових ділянок тіла, а також використовував металевий предмет, схожий на лещата, для стискання голови потерпілого. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_4 , діючи узгоджено із невстановленими в ході досудового розслідування особами, наносив ОСОБА_8 удари в область грудної клітини та стрибав по верхніх кінцівках потерпілого, який перебував у безпорадному стані (був зв`язаний скотчем).

Внаслідок вказаних протиправних дій, що супроводжувалися фізичним болем та катуванням, потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток правої та лівої рук, що підтверджується первинними медичними даними.

Під постійним фізичним та психологічним тиском, сприймаючи погрози вбивством як реальні, потерпілий був змушений погодитися на вимоги підозрюваних. На виконання цих вимог, 07.04.2026 дружина потерпілого ОСОБА_9 , діючи під впливом залякувань щодо розправи над її чоловіком, передала ОСОБА_4 та іншим учасникам групи частину грошових коштів у сумі 152 000 доларів США.

Відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 07.04.2026 (1 долар США = 43,5831 гривень), сума отриманих коштів становить 6 624 631,20 (шість мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі шістсот тридцять одна гривня 20 копійок, що згідно з приміткою до ст. 185 КК України (в редакції, що діє на момент вчинення злочину) більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить особливо великий розмір.

27.04.2026 ОСОБА_4 за погодженням прокурора Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України.

Підозра ОСОБА_4 обґрунтована зібраними по кримінальному провадженню доказами: заявою ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом впізнання за фотографіями за участю потерпілого та іншими доказами у кримінальному провадженні;

Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив умисні кримінальні правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді: за ч.3 ст.146 КК України - позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; за ч.4 ст.189 КК України - позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У зв`язку, з вище викладеним встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного: згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні сукупності злочинів, кожен з яких передбачає суворе покарання (від 5 до 10 та від 7 до 12 років позбавлення волі відповідно). Усвідомлення загального строку ув`язнення за двома статтями є потужним стимулом для втечі, корисливий мотив обох злочинів та факт отримання групою 152 000 доларів США свідчать про наявність у підозрюваного значних фінансових ресурсів, що дозволяють йому тривалий час переховуватися та забезпечити собі незаконний виїзд за кордон (зокрема до РФ, де він народився); згідно п.2 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 має пряму зацікавленість у тому, щоб приховати автомобіль «Mercedes Sprinter», змінити його зовнішній вигляд (перефарбувати, змінити номери) або знищити біологічні сліди потерпілого в салоні авто. На даний час органами досудового розслідування не вилучено специфічні предмети, якими заподіювались тілесні ушкодження: металевий предмет, схожий на лещата, гумові дубинки. Підозрюваний, знаючи місце їх знаходження, може вжити заходів до їх повного знищення, що унеможливить проведення відповідних трасологічних та судово-медичних експертиз; згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, задля схиляння їх до зміни показань або відмови давати покази шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, який супроводжувався викраденням із застосуванням спецзасобів (кайданки) та імітацією діяльності правоохоронних органів. Це вказує на здатність підозрюваного до залякування та маніпуляцій, щодо вимагання, то воно супроводжувалося фізичним катуванням та погрозами вбивства близьких родичів потерпілого. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість реалізувати ці погрози стосовно ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9 з метою примушування їх до відмови від свідчень за обома епізодами; згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки злочини вчинені у складі групи із чітким розподілом ролей (забезпечення транспорту, місць утримання в двох областях, знарядь катування). Оскільки спільники ОСОБА_4 та транспортний засіб «Mercedes Sprinter» ще не затримані, підозрюваний може координувати з ними знищення речових доказів та перешкоджати встановленню істини в обох епізодах; згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Поєднання викрадення людини та вимагання в особливо великих розмірах свідчить про сталу злочинну спрямованість поведінки підозрюваного. Використання методів катування електричним струмом та лещатами вказує на те, що насильство є звичним інструментом діяльності підозрюваного, що створює високу ймовірність вчинення ним нових насильницьких злочинів у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 умисних злочинів, характер вчинених кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які виражаються у можливості переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих і свідків, у цьому провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити вищевказані дії у зв`язку з чим, необхідно застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів, не забезпечить виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов`язків.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що останній вчинив ряд кримінальних правопорушень, може спробувати втекти та переховуватись від органів досудового розслідування та суду у інших областях України, або взагалі за межами території України, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування не надходило звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на неї обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що вказаний більш м`який запобіжний захід призведе до продовження злочинної діяльності, наддасть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження, або перешкоджати цьому іншим шляхом.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінальних правопорушень, тобто вказані обставини виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Слідчий вважає, що враховуючи викладені вище обставини, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов`язків, тому слідчий звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який не суперечитиме п.2 ч.3 ст.132 КПК України.

Таким чином, на думку слідчого, підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 є цілком обґрунтованими.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просили його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, вважаючи підозру необґрунтованою, недоведеністю існування заявлених ризиків, та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення прокурора, адвоката та підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно ч.6 ст.12 КК України, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.4 ст.189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.

Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п.175 справи),що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов`язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця Стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».

Крім того, обрання виключного запобіжного заходу вигляді тримання під вартою підозрюваного не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка 11.09.1997 набрала чинності для України (пункт «с» частини 1 статті 5 Конвенції).

Вирішуючи питання доцільності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, підстави застосування виключного запобіжного заходу підозрюваному є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а також те що підозрюваний може переховуватись від слідства, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників процесу, у цьому ж провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, неможливо запобігти ризикам передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, та такий захід, з урахуванням особи підозрюваного, відповідає суспільним інтересам.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя вважає можливим не визначати розмір застави з підстав, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, так як ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, тобто у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_6 , погоджене з процесуальним керівником – прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026162160000027, відомості про яке 17.04.2026 внесені до ЄРДР за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 та ч.4 ст.189 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , задовольнити.

В задоволені клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , відмовити.

Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ Одеський Слідчий Ізолятор, строком до 11 години 45 хвилин 28.06.2026 року, без встановлення застави.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 днів і обчислюється з моменту взяття під варту в залі суду і діє до 11 години 45 хвилин 28.06.2026 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 28.06.2026 року о 11.45 год.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 04.05.2026 р. о 08.05.

Слідчий суддя ОСОБА_1