Додаткове рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №2-3808/2010 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 01.05.2026 Справа № 2-3808/2010

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-3808/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Стоматов Е.Г.

Провадження № 22-з/807/37/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Полякова О.З.,

Онищенка Е.А.

розглянувши заяву представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича – адвоката Іваниці Олени Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, стягувач: Комунальне підприємство «Водоканал», боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, стягувач: Комунальне підприємство «Водоканал», боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , просив суд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, який внаслідок розгляду 13.08.2025 року заяви стягувача - КП «Водоканал» про примусове виконання виконавчого листа від 02.12.2010 року по справі № 2- 3808/2010, відкрив виконавче провадження № 78848398 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривен; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича від 13.08.2025 року про відкриття виконавчого провадження № 78848398 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривен.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, стягувач: Комунальне підприємство «Водоканал», боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, просили ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року залишено без змін.

Від представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. – адвоката Іваниці О.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по зазначеній справі, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн; розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі сторін.

Мотивуючи заяву зазначає, що з метою отримання професійної правничої допомоги, між приватним виконавцем Проценком Д.Ю. та адвокатом Іваницею О.О. 26.01.2026 року укладено Договір про надання правничої допомоги та Додаткову угоду № 2 від 24.02.2026 року до Договору про надання правничої допомоги від 26.01.2026 року, за умови яких, адвокат надає професійну правничу (правову) допомогу та приймає на себе зобов`язання забезпечити представництво інтересів Клієнта у Запорізькому апеляційному суді у справі № 2-3808/2010 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року та за результатами чого, приватний виконавець Проценко Д.Ю. сплачує адвокату витрати на професійну правничу допомогу адвоката (гонорар) за: представництво в судовому засіданні – 2000,00 грн, відкладення судового засідання не з вини Адвоката, втрату часу на приїзд до суду для участі у судовому засіданні – 1000,00 грн.; направлення Адвокатом процесуальних документів сторонам та до суду – 500,00 грн.

Так, 25.02.2026 року адвокатом Іваницею О.О. було взято участь в Запорізькому апеляційному суді у судовому засіданні по справі № 2-3808/2010 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року, у зв`язку з чим приватним виконавцем Проценком Д.Ю. понесено витрати у розмірі 2000,00 грн, як і передбачено Договором про надання правничої допомоги від 26.02.2026 року та Додатковою угодою № 1 від 24.02.2026 року до Договору про надання правничої допомоги від 26.02.2026 року. Копія Акту про надання правничої допомоги № 2 від 25.02.2026 року додається. Кошти поки не перераховані на рахунок адвоката, але умовами п. 4.1. Договору про надання правничої допомоги від 26.01.2026 року передбачено, що Клієнт оплачує послуги Адвоката, надання яких засвідчується актом про надання правничої допомоги, за фактом їх надання не пізніше 90 (дев`яноста) календарних днів з дня підписання Сторонами акту про надання правничої допомоги, шляхом внесення грошових коштів на рахунок Адвоката.

Відповідно до викладеного, розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 2000,00 грн.

Заперечення від учасників справи на заяву представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. – адвоката Іваниці О.О. про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи заяви представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. – адвоката Іваниці О.О. про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналогічне роз`яснення міститься й в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" №14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Згідно з вимогами статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано копії: Договору про надання правничої допомоги від 26.01.2026 року; Додаткової угоди №2 до Договору про надання правничої допомоги від 26.01.2026 року, що датований 24 лютого 2026 року; Акту про надання правничої допомоги № 2 від 25.02.2026 року; ордер про надання правничої допомоги Серія АР № 1295580 від 25.02.2026 року.

Так, 26.01.2026 року між приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. та адвокатом Іваницею О.О. було укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, клієнт оплачує послуги адвоката, надання яких засвідчує актом про надання правничої допомоги, за фактом їх надання не пізніше 90 календарних днів з дня підписання сторонами акту про надання правничої допомоги, шляхом внесення грошових коштів на рахунок адвоката.

В пункті 4.3. Договору зазначено, що акт про надання правничої допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.

Відповідно до пункту 4.4. Договору, вартість послуг за даним Договором обумовлюється додатковою угодою або актом про надання правничої допомоги.

Підписаний сторонами акт про надання правничої допомоги № 2 від 25.02.2026 року підтверджує надання Клієнту професійної правничої допомоги.

Так, 25.02.2026 між приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. та адвокатом Іваницею О.О. було підписано акт про надання правничої допомоги № 2 від 25.02.2026 року, згідно якого адвокатом було надано клієнту послуги загальною вартістю 2 000,00 грн., а саме: 25.02.2026 року – представництво у судовому засіданні в Запорізькому апеляційному суді у справі № 2-3808/2010 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ухвалуКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року, сума гонорару – 2 000 грн.

Враховуючи надані представником приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. – адвокатом Іваницею О.О. докази та ухвалене судом апеляційної інстанції 25.02.2026 року судове рішення, колегія суддів погоджується, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. у суді апеляційної інстанції.

Як зазначалося вище, при визначенні суми відшкодування суд має керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.

За частинами другою - п`ятою статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами).

При цьому подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. послуг адвоката в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат приватним виконавцем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); значенням справи для сторони; відсутності заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. – адвоката Іваниці О.О. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь приватного виконавеця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у загальній сумі 2 000,00 грн., але в рівних частинах з кожного, тобто по 333,33 грн. (2 000 грн/6), оскільки солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено. Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 270, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича – адвоката Іваниці Олени Олександрівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити в цій справі додаткову постанову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП невідомий) на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі по 333 (триста тридцять три) грн. 33 коп. з кожного.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна додаткова постанова складена 01 травня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: О.З. Поляков

Е.А. Онищенко