Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №741/150/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/741/95/26

Єдиний унікальний номер 741/150/26

ВИРОК

іменем України

30 квітня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, унесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12026270420000001 від 01 січня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гостролуччя Баришівського району Київської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 16 січня 2025 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 382 КК України, ст. 70 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2024 року (справа № 741/952/24) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн.. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років, що набрала законної сили 09 липня 2024 року, за змістом якої ОСОБА_4 був обізнаним.

При цьому, 01 січня 2026 року близько 12 год 20 хв. ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим Носівським районним судом Чернігівської області 16 січня 2025 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто за умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, достовірно знаючи, що згідно з вищевказаною постановою суду від 26 червня 2024 року його позбавлено права керування транспортними засобами строком на п`ять років, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, свідомо ігноруючи вимоги ст. 129-1 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконуючи постанову суду, що набрали законної сили, особисто керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Привокзальна у м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, де в цей час навпроти перехрестя з вулицею Сагайдачного його було зупинено працівниками СРПП ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області за порушення правил дорожнього руху та в подальшому відсторонено від керування вказаним транспортним засобом.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особо, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, ураховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, щодо часу, місця, способу його вчинення, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому відповідно до ч. 3 ст. 26, ч. 3 ст. 349 КПК України суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і клопотання про дослідження яких не було заявлене сторонами кримінального провадження, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються процесуальних витрат та речових доказів.

Здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження відповідно до наведених вище приписів кримінально-процесуального закону, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Також суд роз`яснив положення щодо змагальності та диспозитивності судового розгляду кримінального провадження, з`ясувавши розуміння їх змісту учасниками судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, визнав повністю, не оспорював фактичні дані, указані в обвинувальному акті, зокрема, щодо часу, місця, способу вчинення ним кримінального правопорушення. Зазначив, що, дійсно, 01 січня 2026 року близько 12 год 20 хв керував автомобілем «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_1 , перед цим вживши алкогольний напій «Revo». Керування автомобілем було обумовлено необхідністю поїздки до Носівської міської лікарні для отримання спеціального медичного виробу (мішка), призначеного для збору продуктів його життєдіяльності. Про постанову Носівського районного суду від 26 червня 2024 року він є обізнаним. Перебував на обліку у Носівському секторі ДУ «Центр пробації», до закінчення іспитового строку залишалося лише 9 днів. Зазначав, що є інвалідом війни 2-ої групи, учасником бойових дій, є батьком двох малолітніх дітей віком 13 та 14 років. До свого вчинку ставиться критично, шкодує про вчинене, свою поведінку засуджує.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо часу, місця та способу вчинення інкримінованого йому діяння є чіткими, послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортним засобами на строк два роки. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць з позбавленням права керування транспортним засобами на строк два роки

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали, та вважали недоцільним їх дослідження в судовому засіданні. Судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Отже, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд уважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 382 КК України, як дії передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2013 року № 7, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв`язку з відстрочкою.

Так, суд ураховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 є особою з інвалідністю 2 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває й раніше не перебував, за місцем проживання характеризується більше з позитивної сторони, отримав тяжке поранення під час перебування в ЗСУ.

Також суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, зробив для себе правильні висновки та запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме.

Крім того, відповідно до досудової доповіді, складеної органом пробації стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також середній рівень небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_4 та щире каяття у вчиненому, а також, що він є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Ураховуючи наявність вищенаведених пом`якшуючих покарання обставин, які, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд уважає за можливе застосувати статтю 69 КК України та призначити ОСОБА_4 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 382 КК України, а саме: у виді двох років позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на певний строк.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений вчинив даний злочин після постановлення вироку Носівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2025 року, який набрав законної сили 18 лютого 2025 року, яким ОСОБА_4 було визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 382 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК Україна, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Тому, оскільки нове кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим під час іспитового строку, то остаточно йому слід визначити покарання за правилами статті 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді домашнього арешту в певний період доби, а саме: з 22:00 год до 06:00 год наступної доби слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2025 року та остаточно призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 2 (два) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Речові докази, а саме: зразки букального епітелію ОСОБА_4 , що запаковані до паперового спеціального пакета та скріплені печаткою для довідок, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, - знищити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді домашнього арешту в певний період доби, а саме: з 22:00 год до 06:00 год наступної доби, окрім випадків звернення за невідкладною (екстреною) медичною допомогою особисто чи перебування в укритті цивільного захистку під час оголошення повітряної тривоги , із забороною у цей період доби залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_5