Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №734/722/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/722/26

Провадження № 1-кп/734/218/26

В И Р О К

іменем України

30 квітня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026275460000011 від 18.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Салівка Кременчуцького району Полтавської області, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, учасника бойових дій, військовослужбовця військової служби за контрактом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

встановив:

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 279 від 22.12.2020 старшину військової служби за контрактом ОСОБА_4 призначено на посаду інструктора навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 193 від 13.09.2021 ОСОБА_4 призначено на посаду командира навчального взводу- викладача навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 237 від 20.08.2025 ОСОБА_4 присвоєно військове звання «молодший лейтенант».

Згідно зі ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Будучи достеменно обізнаним про правила поведінки військовослужбовця поза службою, в порушення вимог ст. 4, 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов`язують кожного військовослужбовця свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, ОСОБА_4 допустив порушення вимог законодавства України за наступних обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон) кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

За ч. 4 ст. 15 Закону особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорії транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 8 ст. 15 Закону теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Теоретичний іспит складається особою, яка пройшла відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувала зміст теоретичного модулю типової навчальної програми з урахуванням категорії транспортних засобів. До складання практичного іспиту допускається особа, яка успішно склала теоретичний іспит та пройшла відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі.

Водночас відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведеним положенням кореспондують норми ч. 2 ст. 16 Закону, за якими водій зобов`язаний: на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», затверджено зразок та технічний опис бланка національного посвідчення водія.

Встановлено, що ОСОБА_4 посвідчення водія в передбачений Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, спосіб не отримував, теоретичні та практичні іспити не складав.

Усупереч даним положенням законодавства у 2025 році, більш точного місяця, дати та часу не встановлено, але не пізніше 30.05.2025, ОСОБА_4 , знаходячись у с-щі Десна, Чернігівського району Чернігівської області, з метою отримання можливості керування транспортними засобами, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання анкетної інформації про свою особу, через мережу Інтернет замовив у невстановленої особи завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Водночас ОСОБА_4 через мережу Інтернет повідомив вказаній особі свої персональні дані, надав зразок свого особистого підпису та фотокартку з власним зображенням для подальшого їх внесення до підробленого документу, чим вчинив підроблення документу за попередньою змовою з невстановленою особою.

Після цього, у невстановлений день та час, більш точної дати та часу не встановлено, але не пізніше 30.05.2025 ОСОБА_4 , знаходячись у с-ще Десна Чернігівського району Чернігівської області, отримав у відділенні Нової Пошти № 1, що розташоване за адресою: Чернігівської область, Чернігівський район, с-ще Десна, вул. Довженка, буд. 3, виготовлене на його замовлення підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 з дозволом на керування транспортними засобами категорії «В», видане 30.05.2025 Територіальним сервісним центром № 1242 на ім`я ОСОБА_4 , яке відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-26/889-ДД від 26.01.2026 не відповідає за лінійними розмірами, за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.

До того ж, 17.01.2026 приблизно о 10:34 год ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Pajero», з реєстраційним номером НОМЕР_3 , рухався на перехресті доріг Київ-Вишгород-Десна-Чернігів (Р-96) на 85 км та Козелець-Остер-Карпилівка-Сорокошичі (Т25-35) біля с. Карпилівка, Чернігівського району Чернігівської області, де був зупинений нарядом поліції відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Надалі, у цей день та час ОСОБА_4 , будучи зупиненим працівником поліції, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 є завідомо підробленим документом, діючи з прямим умислом, використав завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 30.05.2025 Територіальним сервісним центром № 1242 на ім`я ОСОБА_4 , шляхом його пред`явлення інспектору взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП сержанту поліції ОСОБА_5 , для перевірки на право керування транспортним засобом.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-26/889-ДД від 26.01.2026 бланк досліджуваного посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , не відповідає за лінійними розмірами, за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.

У судовому засіданні ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті, та щиро розкаявся.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким із учасників процесу не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміновані обвинуваченому діяння повністю доведені і правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 358 КК України як підроблення посвідчення за попередньою змовою групою осіб, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, та ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документу.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином і проступком, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем служби, наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті, а за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі в межах санкції статті. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 визначити покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у розмірі 2228.50 грн, пов`язані із залученням експерта, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не застосовувався і підстав для його обрання ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не встановлено.

Керуючись ст. 371, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Речові докази посвідчення водія НОМЕР_2 від 30.05.2025 - зберігати в матеріалах кримінального провадження, що перебувають у володінні прокурора.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку невідкладно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1