Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №950/878/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/878/26

Номер провадження 3/950/451/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В., за участю секретаря судового засідання Гладкової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю захисника - Домашовця Віталія Степановича,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , якому інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП.

Як убачається з протоколу про військове адміністративне правопорушення КІС № 607 від 27 березня 2026 року, складеного помічником начальника 3 групи О та ППС 3 взводу О та ППС роти ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшим сержантом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 поставлено у вину те, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду, а саме воєнного стану, 27 березня 2026 року перебував у стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби, чим нібито вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

До матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, рапорт, письмові пояснення осіб, копії документів, а також заяву, яка міститься у матеріалах справи та в якій нібито від імені ОСОБА_1 зазначено про визнання вини та прохання розглянути справу без його участі.

Надалі від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 , надійшло клопотання про долучення доказів, у якому сторона захисту вказала, що наявні у справі докази є недостатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки:

ОСОБА_1 27 березня 2026 року не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , а був зарахований до неї лише 01 квітня 2026 року, що, на думку захисту, підтверджується військовим квитком.

На аркушах справи 1, 2, 3, 4, 6, 10, за твердженням сторони захисту, містяться підписи, які не належать ОСОБА_1 .

Також сторона захисту зазначила, що протокол складався у місті Суми, тоді як ОСОБА_1 , за твердженням захисту, у місті Суми не перебував.

До клопотання захисником долучено копію військового квитка, заяву про добровільне надання зразків підписів, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, витяг про місце проживання, паспортні документи, витяг з наказу по стройовій про звільнення та інші документи.

У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Враховуючи характер ухвалюваного рішення, яке не погіршує становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також наявність у матеріалах справи письмової позиції сторони захисту, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені у клопотанні захисника, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є:«своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень».

Отже, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення не може обмежитися формальною наявністю протоколу, а зобов`язаний перевірити, чи підтверджується викладене у ньому обвинувачення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати:«чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Таким чином, обов`язковими для встановлення є не лише факт наявності висновку про стан сп`яніння, а й факт того, що саме ОСОБА_1 був тією особою, щодо якої складено матеріали, що він на момент події мав статус спеціального суб`єкта адміністративного правопорушення, що він перебував на території військової частини або виконував обов`язки військової служби, а також що всі ці обставини підтверджені належними доказами.

Частина третя статті 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року або в умовах особливого періоду.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, полягає, зокрема, у розпиванні алкогольних напоїв, появі у нетверезому стані або перебуванні у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців на території військових частин, військових об`єктів або під час виконання ними обов`язків військової служби.

Суб`єкт цього правопорушення є спеціальним - ним може бути військовослужбовець, військовозобов`язаний або резервіст під час проходження зборів. Тому для притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП орган, який склав протокол, повинен довести не лише факт сп`яніння, а й належність особи до спеціального суб`єкта саме на момент інкримінованої події.

Судом встановлено, що в протоколі КІС № 607 ОСОБА_1 зазначений як військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 . Саме ця обставина покладена в основу висновку органу ВСП про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Разом з тим стороною захисту подано докази, які ставлять під сумнів зазначену обставину. Зокрема, з наданої копії військового квитка вбачається, що запис щодо військової частини НОМЕР_2 стосується дати 01 квітня 2026 року, тоді як інкримінована подія, відповідно до протоколу, нібито мала місце 27 березня 2026 року.

Суд приходить до висновку, що ця розбіжність має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки стосується не другорядної обставини, а одного з обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення - спеціального статусу особи та її належності до військової частини, де, за версією протоколу, вона перебувала і виконувала обов`язки військової служби.

Суд бере до уваги, що сам по собі факт проходження військової служби особою в певний період не є тотожним доведеності тих конкретних обставин, які зазначені у протоколі. Протоколом інкриміновано, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем саме військової частини НОМЕР_2 і саме як такий перебував у стані сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби. Натомість матеріали, подані стороною захисту, свідчать про те, що на дату 27 березня 2026 року належність ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 належними доказами не підтверджена.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є: «будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган, посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи». Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, іншими документами тощо.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є лише одним із джерел доказів і не має наперед встановленої сили. Він не може самостійно підтверджувати винуватість особи, якщо викладені в ньому обставини заперечуються та не підтверджуються іншими належними доказами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи протокол КІС № 607 від 27 березня 2026 року, суд зазначає, що в ньому міститься твердження про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння як військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 . Однак протокол не усуває сумнівів щодо того, на підставі яких саме первинних документів особу було ідентифіковано як військовослужбовця цієї частини саме 27 березня 2026 року.

Судом також враховано довід захисника про те, що на окремих аркушах матеріалів справи містяться підписи, які, за твердженням сторони захисту, не належать ОСОБА_1 . Зокрема, сторона захисту прямо вказує на аркуші справи 1, 2, 3, 4, 6, 10.

Суд не здійснює почеркознавчої експертизи та не підміняє собою експерта, однак зобов`язаний оцінити цей довід у контексті всієї сукупності доказів. Заява ОСОБА_1 про добровільне надання зразків підпису, а також твердження про непідписання ним частини матеріалів справи мають значення для оцінки достовірності матеріалів, оскільки в матеріалах справи міститься заява, яка нібито походить від ОСОБА_1 та містить визнання вини.

Суд приходить до висновку, що за наявності заперечень сторони захисту щодо належності підписів ОСОБА_1 , така заява не може бути покладена в основу висновку про винуватість особи без додаткової перевірки її походження та достовірності.

Визнання вини особою, навіть якщо воно наявне у матеріалах справи, не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи підтверджується воно іншими доказами. У цій справі наявне письмове заперечення щодо належності підписів, а тому посилання на заяву про визнання вини не може вважатися достатнім доказом вини ОСОБА_1 .

Суд також оцінює наявний у матеріалах висновок щодо результатів медичного огляду. Такий документ може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, однак лише за умови, що він належним чином пов`язаний із конкретною особою та з конкретними обставинами, які інкримінуються у протоколі.

У цій справі висновок медичного огляду не усуває сумнівів щодо ключових обставин: чи була оглянута саме та особа, щодо якої складено протокол, чи мала ця особа на момент огляду статус військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , чи перебувала вона при виконанні обов`язків військової служби, а також чи належним чином оформлено матеріали щодо цієї особи.

Судом враховано, що висновок медичного огляду сам по собі підтверджує лише результат огляду особи, зазначеної в ньому, але не доводить автоматично наявність усіх елементів складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Для наявності складу правопорушення необхідним є встановлення не лише стану сп`яніння, а й спеціального статусу особи, місця, часу, умов та зв`язку такого стану з проходженням або виконанням обов`язків військової служби.

Щодо письмових пояснень осіб, долучених до матеріалів справи, суд зазначає, що такі пояснення також підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами. Вони не усувають встановленої судом розбіжності щодо часу зарахування ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та не спростовують доводів захисту про сумнівність окремих підписів у матеріалах справи.

Суд окремо зазначає, що довід захисту про складання протоколу в місті Суми сам по собі не є безумовною підставою для закриття провадження, оскільки місце складання процесуального документа не завжди тотожне місцю вчинення правопорушення. Водночас цей довід у сукупності з іншими обставинами - запереченням належності підписів, розбіжностями у датах перебування у військовій частині НОМЕР_2 , відсутністю безспірного підтвердження спеціального статусу особи саме на 27 березня 2026 року - додатково підсилює сумнів у достовірності та достатності доказової бази.

Відповідно до статті 62 Конституції України,«особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду», а також «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Хоча зазначена конституційна норма безпосередньо сформульована щодо кримінальної відповідальності, її правова природа як гарантії презумпції невинуватості застосовується і в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, особливо у справах, де наслідком може бути накладення стягнення карального характеру.

Суд приходить до висновку, що у цій справі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 не усунуті. Орган, який склав протокол, не надав достатніх та узгоджених доказів, які б беззаперечно підтверджували, що 27 березня 2026 року ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , перебував саме при виконанні обов`язків військової служби та саме за обставин, викладених у протоколі, вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності такої обставини, як: «відсутність події і складу адміністративного правопорушення».

Суд зазначає, що під складом адміністративного правопорушення розуміється сукупність установлених законом обов`язкових ознак: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У цій справі належними і допустимими доказами не підтверджено обов`язкові елементи складу правопорушення, зокрема спеціальний статус ОСОБА_1 саме як військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 на момент події, зв`язок його стану із виконанням обов`язків військової служби, а також достовірність частини матеріалів, які нібито містять його підписи або волевиявлення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи захисника про недостатність доказів та наявність істотних сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 є обґрунтованими.

За таких обставин провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, статтею 62 Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 950/878/26, провадження № 3/950/451/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ